Розподіл функцій між менеджером і працівниками є осно­вою підвищення ефективності праці на сучасних підприємствах різних форм власності.

Конкретні форми розподілу праці визначаються технологіч­ними особливостями, характером і ступенем спеціалізації, кон­центрації виробництва, рівнем централізації управління. Ці фак­тори поступово змінюються та удосконалюються.

Проте є ряд принципів, які повинні здійснюватися при будь-яких формах розподілу функцій між менеджерами і працівни­ками. До них відносяться:

• чітке розмежування обов´язків і функцій між окремими службами і конкретними виконавцями;
• визначення відповідальності та прав кожного працівника за результати і наслідки діяльності;
• забезпечення можливості усім лінійним і функціональним менеджерам самостійно приймати рішення у межах встановле­них прав та усувати недоліки на тому рівні управління, де вони виникають;
• створення надійної взаємодії в роботі між підрозділами (службами) і окремими виконавцями.

Ці принципи закріплюються Положеннями про підрозділи і Посадовими інструкціями.

На основі аналізу робочих процесів управління менеджер визначає, яку роботу і хто буде виконувати. При цьому великий обсяг роботи по управлінню він передає своїм безпосереднім підлеглим, зберігаючи за собою вирішальні ланки управління. Працівники, які безпосередньо підпорядковані менеджеру, діють аналогічним чином на своїх службах.

В результаті, на кожному рівні управління залишається та­кий обсяг робіт, який відповідає можливостям кожного вико­навця.