Досліджуючи ефективність різних стилів керівництва, німецькі вчені доказали, що самі високі результати досягають трудові колективи, які очолюють менеджери з демократичним стилем керівництва, а самі низькі — з ліберальним і авторитар­ним.

Вчені досліджували продуктивність праці, прибуток, психо­логічний клімат і плинність. Відправною була посилка на те, що жодний із стилів керівництва зустрічається дуже рідко, а мис­тецтво керівництва вимагає гнучкості менеджера, щоб викори­стати переваги кожного стиля в залежності від особливості кон­кретної ситуації. Управлінська решітка побудована таким чином. На осі Y відкладувалась міра турботи про людей, як прагнення досягти високих кінцевих результатів на основі поваги підлег­лих, створення оптимальних умов праці і психологічного клімату в колективі, мотивації праці. На осі X — турбота про виробницт­во, прагнення до одержання позитивних виробничих результатів. Міра турботи менеджера вимірюється дев´ятибальною оцінкою: 1 бал — мінімально (низька), а 9 — максимально (ви­сока).

Тип керівництва базується на конкретній системі припущень відносно способів використання влади і повноважень в інтере­сах людей в межах трудового колективу.

Із всієї сукупності типів керівництва можна вибрати 5 варі­антів, які характеризують індивідуальні якості поведінки менед­жерів:

9.1 — менеджер проявляє максимальну турботу про ефек­тивність виробництва (9 балів), поєднуючи з мінімальною тур­ботою про підлеглих (1 бал). Цей керівник тільки вказує підлег­лим, що і як вони повинні робити.

1.9 — менеджер проявляє мінімальну турботу про виробниц­тво (1 бал), поєднуючи з максимальною турботою про людей (9 балів). Він основну увагу приділяє збереженню дружніх відно­син з працівниками навіть за рахунок виробничих показників.

1.1— менеджер проявляє мінімальну турботу як про вироб­ництво, так і про потреби людей. Він турбується про те, як збе­регти своє місце в організації.

5.5 — дії менеджера є філософією "золотої середини", яка основана на системі припущень про мирне співіснування з підлеглими.

9.9 — менеджер проявляє високий рівень турботи як про ви­робництво, так і про людей. У його діях переважають демокра­тичні прийоми і способи рішень виробничих і особистих завдань.

Всі наведені типи керівництва у системі ГРіД є основними. Але практика виділяє ще 3 додаткових типи керівництва, які по­єднуються з основними у конкретних ситуаціях:

1. Полтерналізм (матеріалізм) — коли менеджер поєднує ви­сокий рівень турботи про виробництво і про людей, коли це йому потрібно. Не постійно, а додатково. Перевагу ж віддає виконав­ству.  

2. Опортунізм — це використання менеджером будь-яких або усіх підходів керівництва, які дають йому укріпити своє поло­ження як керівника або одержати особисті переваги.

3. Фасадізм (від слова фасад) — означає лицеву, фасадну сто­рону будівлі. Керівний фасад може бути фальшивим, тому що може загороджувати те, що є у дійсності. Це показне керівництво.

Більшість керівників використовують крім основної моделі поведінки ще і додаткові, а то навіть взагалі декілька моделей.

Допоміжна модель поведінки менеджера потрібна тоді коли неможливо реалізувати основний стиль керівництва. Звідси, до­поміжна модель керівництва — це точна манера поведінки, яку застосовує менеджер у стресовій або у конфліктній ситуації і вийти з неї традиційними засобами неможливо.

Наприклад, менеджеру треба справитись з "непокірним" працівником. Спочатку він діє за типом 9.9, а коли це не спра­цьовує, він займає більш жорстку позицію — 9.1. А якщо і це не допомагає, то використовує модель 1.1.

Характеристика керівних дій менеджера за типом 9.1.

Він поєднує максимальну турботу про ефективність вироб­ництва (9 балів) з низькою турботою про підлеглих (1 бал).

Впевненість такого менеджера у своїх силах основується на почутті власної значимості, коли він зосереджує владу у своїх руках і вимагає від персонала безвідмовного виконання постав­лених завдань. Основним правилом такого керівництва є: коли є достатні повноваження, я нав´язую свою волю іншим, незва­жаючи на силу опору.

Розглянемо, як цей менеджер виконує функції керівницт­ва, визначеними Блейком та Моутоном: ініціативність, інформованість, захист своєї думки, прийняття рішень, розв´язання конфліктів і критичний аналіз.

Такий підхід до реалізації ініціативності базується на трьох сумнівних ствердженнях:

чим більша регламентація дій підлеглих, тим сильніший ке­рівник; консультування з підлеглими — ознака слабкості керів­ника; люди завжди хочуть, щоб ними керували.

 

Характеристика керівних дій менеджера 1.9.

Менеджер цього типу поєднує максимальну турботу про підлеглих (9 балів) з мінімальною турботою про виробника (1 бал).

У практичній роботі менеджер використовує такі принципи і правила:

1. Він вважає, що вимоги, які пов´язані з виробничою діяльністю суперечать бажанням і прагненням підлеглих.

2. Підлеглі — це не товар, цінність якого треба вимірювати параметрами, тому думки та почуття людей відіграють для ньо­го найважливішу роль.

3. На роботі повинні створюватись всі умови для задоволен­ня особистих потреб працівників, вважаючи що "робота — не вовк, в ліс не побіжить". Головне для нього створити атмосферу доброзичливості.

Менеджер 1.9 здійснює функції керівництва таким чином, щоб створити атмосферу дружби і товариства і мимоволі поси­лює увагу до вирішення виробничих завдань. Він ухиляться від вимогливого ставлення до підлеглих, вважає недоцільним тис­нути на них тому що це викличе у них відповідний опір. Менед­жер стає впевненішим, коли у колективі створюються позитивні емоції, і прагнення бути в очах оточуючих приємним, добрим, співпереживаючим і готовим допомогти їм у будь-який час стає виправданим. Найчастішими наслідками такого керівництва є:

-  боязливість менеджера негативної оцінки своєї роботи з боку підлеглих і уникнення від критики слабких сторін;

-  зниження виробничої дисципліни і якості роботи;

-  відкладання вирішення стратегічних питань на майбутній період;

-  створення атмосфери панібратства керівника з підлегли­ми.

Функції керівництва менеджера 1.9. характеризуються такою поведінкою:

Функції керівництва	Характеристика менеджера
І .Ініціативність	1. Завжди готовий допомогти підлеглим. 2. Швидко відгукується на ініціативи підлег­лих, прагнучи брати участь в них для завоювання авторитету (це псевдоавторитет). 3. Уникає прояву своєї ініціативи, боїться, що підлеглі невірно зрозуміють його дії. 4. Нездатність розуміння всіх наслідків своєї нерішучості і безініціативності.
2. Інформованість	1. Прагне завжди бути в курсі справ. 2. Глибина і повнота отриманої інформації залежать від того, наскільки важлива вона для того, кому він повинен її надати. 3. Зміст інформації залежить від одержаного завдання й необхідності для підлеглих. 4. Дуже уважно слухає, але сприймає її поверхово.
3. Захист свої думки	1. Нерішуче захищає свою думку, а якщо і фор­мулює  проблеми, то невиразно, неконкретно, невизначено, щоб не викликати негативного враження на підлеглих. 2. Будь-яка точка зору висловлюється таким чином, щоб послабити увагу до неї з боку підлеглих. 3. Для підлеглих він людина довірлива і нерішуча.
4. Прийняття рішень	1. Приймає такі рішення, щоб не викликали негативного відношення до них вищого керівництва. 2. Виконує все так, як вимагає начальник. 3. Повідомляє підлеглим, що це рішення прийнято зверху і оскарженню не підлягає. 4. Заохочує обговорення проблеми, якщо рішення стосується декількох підлеглих.
5. Розв´язання конфліктів	1. Конфлікти не подобаються тому, що вони порушують гармонію і загрожують атмосфері теплоти. 2. Сприймає ту точку зору, яку в конфліктній ситуації мають оточуючі. 3. Використовує такі методи подолання конфліктів: - відмова від наявної точки зору; - пом´якшення" гостроти проблеми; - надання іншим можливості для висловлення своєї думки; - створення добродушного клімату; - використання обіцянок і вибачень; - залучення третіх осіб.
б. Критичний аналіз	1. Сприймає позитивні моменти проблемних ситуацій. 2.  Критичний аналіз майже не здійснює. 3.  Вважає, що підлеглі самі знають свої помилки і недоліки, а звертати увагу на них загострює почуття власної неповноцінності.

 

Така позиція менеджера 1.1 не викликає незадоволення з боку підлеглих, тому що він нікуди не втручається. Він працює в організації, не залишаючи у ній слідів.

Функції керівництва менеджера 1.1 характеризуються такою поведінкою.

1. Ініціативність

1. Прояви апатії не дають можливості ви­сувати нові ідеї або пропозиції.

2. Використовує стратегічно - не чинити перепон природному ходу подій, а запро­поновані дії носять пасивний характер.

3. В окремих випадках прагне покласти ви­рішення проблеми на інших виконавців.

2. Інформованість

1. Вважає, що чим менше знає про події в організації, тим краще, тоді можна сказа­ти, що про цю подію його ніхто не інфор­мував.

2. Йому краще залишатись у своєму колі і не проявляти ініціативи дізнатись про події, які відбуваються в організації.

3. Його девіз: "Моя хата скраю".

3.Захист своєї думки

1. Він відповідає словами "мабуть", "я не­впевнений", "думаю, що ви вірно кажете". Вважає, щоб уникнути негативних наслідків, краще висловити свою точку зору і дати зрозуміти підлеглим, що не буде суперечити з того чи іншого приводу.

2. Іноді він може виразити свої переконан­ня у формі, яка нікого і ні до чого не зобов´язує, не має якоїсь однієї позиції

4.Прийняття рішень

1. Менеджер завжди каже, що він нічого не вирішує, а тільки виконує вказівки ви­щого керівництва і цим ухиляється від відповідальності за прийняте рішення.

2. Іноді використовує тактику чекання. Нехай інші зроблять, а я потім, зачекаю.

5. Розв´язання конфліктів

1. Менеджер завжди уникає конфліктних ситуацій.

2.  Використовує такі методи подолання конфліктів:

• "відхід на задній план" — піде у відпуст­ку, захворів тоді, коли треба було бути на роботі;
• самоусунення від справ організації, тому ніколи не буває "крайнім";
• збереження нейтралітету, тому ніколи не розкриває своїх поглядів, а це гарантує йому безпеку;
• дозволяє опоненту взяти верх у спробі або в обговоренні питання;
• ухилення від прямої відповіді на кон­кретне питання, або відповідає неясно, розпливчато і незрозуміло.

Він може сказати: "тут можуть бути різні варіанти", "взяв це на замітку", "дав до­ручення"; дозволяє вирішувати питання на місці, щоб не вирішувати і не нести за це відповідальності.

3. Використовує тактику подвійної позиції ("і нашим, і вашим"). Хвалить обидві кон­фліктуючі сторони.

4.  Використовує тактику затягування, дає обіцянку, що все вирішиться через декіль­ка днів, деякий час та ін. А цей термін може бути дуже довгим.

 

6. Критичний аналіз

1. Менеджер не має бажання здійснювати критичний аналіз дій підлеглих, їх резуль­татів.

2. Концентрує увагу на рішенні конкрет­но поставлених завдань.

3. Зворотного інформаційного зв´язку з підлеглими не має.

4.Дозволяє підлеглим діяти на свій погляд, за своїм розумінням та ін.

Характеристика дій менеджера за типом 5.5

Менеджер типу 5.5 поєднує середній рівень турботи про ви­робництво (5 балів) і середній рівень турботи про підлеглих (5 балів). Цей тип керівника передбачає наявність протиріччя між вимогами виробництва і потребами працівників. Для рішення проблем він повинен шукати компроміс між різними силами по­казників. Менеджер 5.5 використовує такі принципи і правила:

1. Компромісу можна досягти тоді, коли буде пожертвувана половина одного показника для одержання половини іншого.

2. Компромісу можна досягти помірними вимогами вироб­ництва і відповідною увагою до потреб і настрою працівників.

3. Крайності завжди породжують конфлікти, а їх треба не до­пускати.

4. Стабільні успіхи досягаються за рахунок розумних ком­промісів і прагнення менеджера поступитись деякими правами і переважно заради залучення працівників на свою сторону.

Менеджери типу 5.5 дуже комунікабельні, відкриті і легко працюють з людьми. У практичній діяльності характеризуються такою поведінкою.

Функції керівництва	Характеристика менеджера
І. Ініціативність	1.   Прояви ініціативи здійснює розумним не протирічливим шляхом. Діє за принципом "не висовуватись". 2.  Нові експериментальні методи вважає ризиковими та сумнівними. Діє за прин­ципом "краще не треба", "нехай інші спробують".
2. Інформованість	1.  Використовує всі формальні і неформальні джерела інформації (навіть плітки і слухи). 2.  Знає про все і про всіх у організації. 3.  Збирає документаційну інформацію, яка дає йому переваги над іншими.
3. Захист своєї думки	1.   Менеджер не відстоює якусь одну точ­ку зору. 2.  Якщо підлеглі не згодні з його думкою, він вибирає тактику "відступлення" або пом´якшення своїх формулювань. 3.  Свої переконання неглибокі, розмиті, аморфні. 4.  Твердо відстоює свою, позицію коли вона узгоджена з вищим керівництвом. 5.  Замість своєї думки пов´язаний не з пе­реконанням, а з кон´юнктурною або осо­бистою безпекою, використовує не­правдиву інформацію для досягнення своєї цілі.
4. Прийняття рішень	1.  Легко і оперативно приймає рішення, які попередньо узгоджені, а суперечливі рішення приймаються дуже тяжко, після компромісу з підлеглими. 2.  Використовує результати опитування думки підлеглих, "метод групової думки".

 

Менеджер типу 9.9 поєднує високу турботу про виробництво (9 балів) і високу турботу про підлеглих (9 балів).

Його дії базуються на уявленні про відсутність між цілями організації й потребами персоналу. Це інтеграція (синтез) двох пріоритетів.

Менеджер задовольняє потреби працівників у тій мірі, у вякій вони досягли цілей організації.

Він використовує такі принципи і правила:

1. Поєднання високих результатів праці підлеглих з рівнем досягнення цілей організації.

2. Особистий вклад у доходи фірми — це успіхи кожного пра­цівника.

3. Однакові відносини як до вищого керівництва, так і до підлег­лих.

4. Відданість колективу і зацікавленість у конкурентоспро­можності організації.

Менеджери типу 9.9 залучають кожного працівника в актив­ну і творчу діяльність.

У практичній діяльності вони характеризуються такою по­ведінкою:

1. Ініціативність

1. Проявляє високу активність, енергій­ність, здатність виконувати складні робо­ти.

2. Створює умови для творчого прояву ініціативи, прийняття активної участі у справах організації.

3. Він не може сказати, що це не його про­блема або нехай хтось інший нею займаєть­ся.

2. Інформованість

1. Інформаційні проблеми носять все­бічний, вичерпний характер.

2. Ретельно вивчає всі факти й дані, чітко відрізняє факти від думки.

3. Фундаментальна і висока освіченість про справи організації.

3. Захист своєї думки

1. Завжди впевнений у собі, відстоює свою думку, яка обумовлена відношенням до неї підлеглих і колег.

2. Вияснення дійсного стану і його наслідків.

3. Здійснюється на основі зв´язків між по­ведінкою підлеглого і наслідками його дій.

4. Прийняття рішень

1. Рішення приймаються швидко, тому що вони обумовлені необхідною й достовір­ною інформацією.

2. Процес прийняття рішень направлений на досягнення взаєморозуміння й згоди між тими, кого воно стосується.

5. Розв´язання конфліктів

1. Високі професійні уміння і навички да­ють можливість менеджеру створювати су­перечність і розбіжність, вирішення яких дає можливість знайти оптимальне рішен­ня завдань, але при цьому почуття воро­жості у відносинах між працівниками не виникає.

2. Менеджер використовує такі методи по­долання конфліктів:

3. Залучення підлеглих на різних стадіях рішення проблеми.

4. Чітке формулювання (без інтерпретації) змісту висловлювання.

5. Розробка і використання єдиних кри­теріїв оцінки.

6. Контрастне порівняння дає можливість запобігти невірних мотивів або поведінку інших.

7. Врахування потреб і чекань всіх праців­ників.

8. Залучення третьої сторони (арбітра) для обговорення спірних питань.

6. Критичний аналіз

1.  Здійснюється на основі відкритості та щирості.

2.  Вияснення дійсного стану і його наслідків.

3.  Здійснюється на основі зв´язків між по­ведінкою підлеглого і наслідками його дій.

Додаткові типи керівництва менеджера

Патерналізм (матеріалізм) -9+9

Опортунізм

Фасадизм

1. Загальна характеристика

Менеджер цього типу поєднує високий рівень турботи про виробництво (9 балів) з високим рівнем турботи про підлеглих (9 балів). Це не інтеграція 9.9, а поєднання їх у формі 9+9. Це великодушний автократ   Мотивація. 1. Показати всім, що він є джерелом мудрості і знань. 2. Заохочує тих, хто добре працює і показує лояльність до нього. 3.  Діє так, щоб підлеглі були покірливими і виконували його бажання, а працівники і не прагнуть до незалежності своєї думки, суджень і переконань.

Менеджер не має конкретної керівної установки, а використовує всі типи керівництва в залежності від тактики досягнення особистих цілей або успіху. Це керівник-опортуиіст. Самозакохана натура.   Мотивація. Бажання бути виключно першим номером на верху керівної піраміди і забезпечувати повагу і прихильність інших. Рух тільки "вверх" будь-якими способами, залежно від того, з ким має справу. Все направлено на досягнення пануючого положення.

Менеджер цього типу виникає тоді, коли йому треба показати тільки зовнішню сторону своєї організації-фасад. Мотивація. Створити уявлення, що він чесний та відвертий. Фасад змінюється в залежності від того, що йому треба або, що йому вигідно. Ціль фасаду -приховати прагнення до влади, панування, про дійсні цілі. Уникає розкриття своїх намірів, створює позитивну репутацію для підтримки обману. Створює мильну бульбашку, окозамилювання.

2. Виконання функцій керівництва  

2.1. Ініціатива

1.  Проявляє багато ініціатив, щоб підлег­лі йому довірились і виконали те, що від них треба. 2.  Він завжди навчає інших, має тверді позиції

1.  Проявляє ініціати­ву на основі точно розрахованого ризику. 2. Ініціатива має егоїстичні інтереси з далеким розрахунком

1. Діє, проявляє ініціативу до того часу, поки не досягне успіху. 2.  Коли треба досягти переваг, то діє дуже швидко

2.2. Інформованіст

Інформованість має достатній і вичерпний характер.

Інформованість мас достатній і вичерпний характер.

Інформованість має достатній і вичерпний характер.

2.3. Захист своєї думки

 

У будь-який час відстоює свою думку, яка обумовлює впевненість у собі.

У будь-який час відстоює свою думку, яка обумовлює впевненість у собі.

У будь-який час відстоює свою думку, яка обумовлює впевненість у собі.

2.4. Прийняття рішень

 

1. Менеджер є однією людиною, яка приймає рішення схожі на накази, але при цьому використовує інструктаж і навчання підлеглих. 2. Він здається не грубим і жорстоким, а добрим і м´яким.

Приймає рішення одноосібне.

Приймає рішення одноосібне

2.5. Подолання конфліктів

 

1.  Підлеглі вчаться думати і діяти як їх керівник. 2.  Це синдром "батьків і дітей". Методи ухилення від конфліктів: 1)  Посилення похвал і компліментів, але швидко можна від них відмови­тись і показати своє  незадоволення. 2) Зауваження підлеглим, висування своїх вимог і надання обіцянок, заохочення при правильній по­ведінці. 3)  Відволікання уваги від конфліктного питання зміною теми розмови.

1 . Надає перевагу не­допущенню конфлікту будь-якими способами. 2. При конфлікті прагне врегулювати його без конфронтації. 3 . 3 вищим керівництвом він перший йде на примирення. 4. 3 рівними за рангом поводить себе крадькома і пробує знайти компроміс. 5. 3 підлеглими позиція чітка - щоб він капітулював і пішов.

1 . Не ухиляється від конфліктів, але його ціль не у вирішенні, а в одер­жанні вигод для себе. 2. Має багато способів вирішення конфліктів, якими він маніпулює.

2.6. Критичний аналіз

1. Зворотній зв´язок однобічний - від менеджера до підлеглого. 2. Партнерські відносинименеджера: • великодушний диктатор; • постійно дає поради; • виконує зобов´язання • проявляє захоплюючий ентузіазм; • керує натовпом; • мучитель; • покровитель; • самозадоволении; • терпить висловлені незгоди; • не витримує публічних заперечень.

1. Менеджер уникає від зворотних зв´язків, які можуть показати його слабкі сторони, обмеженість або помилки. 2. Висловлювання критики дозволяється тільки при загальній позитивній оцінці. 3. Опортуністична поведінка - це прагнення догодити всім і кожному, а також надмірність до тих, хто нижче за рангом, прагнення звернути на себе увагу, запобігання перед іншими, обіцяє багато зробити, а виконує тоді, коли це йому вигідно, вважає що дуже важко бути першим керівником.

1. Критика несприятлива фасадисту. Поведінські дії: • неясні амбіції; • розрахунок дій; • обхідні шляхи; • прояви хитрощів; • двуликість; • приховує дійсні наміри; • лицемір; • маніпулятор; • радіє при похвалі і не терпить критики; • розвинуті почуття особистої влади; • практичний; • схильний до обману; • порушує законодавство; • боїться розвінчання.