Стиль керівництва складається поступово, доки не сфор­мується якась сукупність прийомів спілкування з підлеглими і впливу на них у відповідності з темпераментом, характером та іншими елементами структури особистості менеджера. Цей про­цес іде до того часу, поки він не знайде задоволення від вибра­них способів і прийомів рішення управлінських завдань.

Кожен менеджер індивідуально досягає цілеспрямованого впливу на підлеглих.

Звідси один керівник прагне впливати переконанням, а інший надає перевагу діям за формулою: "повинні", "зобов´я­зані". Деякі прагнуть держати підлеглих " на відстані", вирішу­вати одноосібно навіть незначні питання. Але є прибічники ре­жиму "відкритих дверей", куди зовсім у будь-який час неважко зайти з будь-якого приводу.

Один менеджер щоденно обходить робочі місця працівників, а інший не бачить необхідності в цьому.

Тому в залежності від особливостей особистості менеджера й організаційних форм його роботи з підлеглими можна виділи­ти й інші стилі керівництва:

1. Дистанційний стиль.

2. Контактний стиль.

3. Цілеспрямований стиль.

4.  Делегуючий стиль.

Дистанційний стиль керівництва передбачає умови, при яких менеджер надає перевагу не зближенню з підлеглими, а дії "на відстані", вважаючи, що цим він підвищить посадовий авторитет.

Контактний стиль керівництва передбачає умови, коли ме­неджер надає перевагу тісному зближенню з підлеглими, вва­жаючи це важливою умовою успішного керівництва.

Цілеспрямований стиль використовується тоді, коли менед­жер вважає кращим засобом мобілізації енергії працівників по­становку перед ними великих, складних та відповідальних зав­дань, які відкривають перед кожним із підлеглих перспективу досягнення особистих і колективних цілей.

Делегуючий стиль створюється тоді, коли менеджер надає підлеглим широку ініціативу і самостійність у роботі. Він делегує багато своїх повноважень підлеглим, але остаточне рішення ос­новних питань вважає своїм одноосібним правом і обов´язком.

На практиці у чистому вигляді рідко буває той чи інший стиль керівництва. Більше всього використовується яка-небудь ком­бінація стилів керівництва, створена даним менеджером, який прагне використати позитивні риси того чи іншого стилю і, го­ловне, послабити, нейтралізувати його негативні сторони. Але у кожному випадку залишається якийсь домінуючий стиль.

У сучасній практиці переходу до ринкової економіки в організаціях домінують демократичний (колегіальний) та авто­ритарний (одноосібний) стилі керівництва. У діях менеджерів у неоднаковій мірі є компоненти різних стилів. Це обумовлено на­явністю у кожному стилі характерних рис, дольові функції яких змінюються в залежності від ситуації.

Вибір стилю роботи менеджером залежить не тільки від нього самого, а й здебільшого від підготовленості, рівня професійності та поведінки підлеглих.

На формування стилю керівництва впливає рівень ієрархії структури управління і місця у ній менеджера, розмір і форма власності підприємства, вид діяльності та конкретні ситуації ви­робничого характеру підприємства.

Один і той же менеджер може бути автократом в одних ситуаціях і демократом в інших.

Так, коли колектив слабко організований, мало ініціатив­них працівників, проявляє недисциплінованість, міжособистісні та міжгрупові відносини не налагоджені, то у таких обставинах демократичний стиль не дасть бажаних результатів. У такому ко­лективі більш підходить автократичний стиль з його жорсткою вимогливістю.

Крім того, автократичний стиль дає позитивний результат керівництва в екстремальних ситуаціях, коли за відсутністю часу немає можливості порадитись з колективом або з інших причин, менеджер бере на себе всю відповідальність за вихід із ситуації і вимагає безперечного виконання своїх рішень.

Здійснювана тепер перебудова системи управління перед­бачає відмову від адміністрування і створення у кожному колек­тиві атмосфери, яка стимулює пошук ефективних рішень.

З лібералом, як і з автократом-менеджером важко працюва­ти, але він може приваблювати своєю манерою спілкування з підлеглими.

Найбільший успіх у керівництві мають менеджери з демок­ратичним стилем роботи, який у критичній ситуації може вико­ристовувати авторитарний стиль.

Стиль керівництва може і повинен змінюватися в залежності від визначаючих його умов. Але ж це категорія достатньо стійка, і його оновлення у більшості випадків пов´язано з немалими зу­силлями, з психологічною перебудовою, з душевними змінами особистості менеджера.

Перехід на ринкові умови господарювання вимагає відповід­ним чином перебудовувати і стиль керівництва в організаціях.