Слово "стиль" має два визначення. Перше — як характер­ний вид, різновидність чогось, що виражається в особливих оз­наках чи властивостях, а друге — як метод, сукупність прийомів якойсь роботи, діяльності, поведінки. В перекладі з грецької мови — "почерк", за латинської - "ціпок для письма".

Узагальнюючи ці тлумачення можна вважати, що стиль ке­рівництва — це сукупність прийомів, методів та засобів поведін­ки менеджера в процесі виконання своїх повноважень в органі­зації.

Як і кожна людина менеджер має свій характер та темпера­мент, тому його діяльність, "почерк" має індивідуальні особли­вості в здійсненні керівництва колективом працівників.

Стиль роботи менеджера розглядається як сукупність найбільш характерних і стійких методів рішення типових зав­дань і проблем, які виникають у процесі реалізації функцій ке­рівництва.

Раніше ми розглядали методи керівництва як самостійні за­соби досягнення цілей організації. Але кожен керівник визначе­ним чином комбінує ті чи інші методи по-своєму розумінню, ви­користовує їх як якесь їх поєднання. Проте ці поєднання не ви­падкові. В них віддзеркалюється сутність управління і завдання розвитку організації, конкретної ситуації й особливості менедже­ра як особистості.

Стиль роботи менеджера має сугубо індивідуальний харак­тер, його неможливо повторити в повному обсязі й за всіма де­талями.

Стиль має стійкий характер, полягає у частому повторенні тих чи інших прийомів керівництва. Але стійкість ця відносна, тому що стилю притаманний динамізм, який багатьма спеціаліс­тами ціниться дуже високо. Уміння керувати — це уміння зміню­вати свій стиль керівництва.

Стиль керівництва має тісні відносини і взаємодію з мето­дами управління, їх треба відрізнити один від іншого, не дивля­чись на те, що окремі спеціалісти не відрізняють поняття стилю і методу, розглядаючи їх як рівнозначні. Це виходить з того, що функціональне призначення названих понять ідентичне.

Метод управління визначається як сукупність способів, прийомів цілеспрямованого впливу керівника на працівників і трудові колективи для забезпечення координації їх дій. А стиль керівництва опосередковується індивідуальними властивостя­ми самого керівника. Поняття стиль є додатком до особистості керівника, причому індивідуальний стиль стає як особлива фор­ма поєднання виробничої функції керівника з його функцією регулювання особистісних взаємовідносин між підлеглими пра­цівниками колективу. На формування стилю керівництва впли­вають фактори, наведені на схемі:

Стиль — це не тільки форма спілкування керівників з підлег­лими та колегами, оболонка, в якій здійснюється цілеспрямована діяльність. Він окрім форми визначає також зміст діяльності ме­неджера.

Стиль менеджера завжди знаходиться у полі зору підлеглих. Він визначеним чином оцінюється і сприймається ними. Окремі працівники наслідують своєму керівникові, прагнуть його ко­піювати. Тому стиль роботи підлеглих атестує, дає оцінку їх ке­рівнику.

Керівництво колективом безпосередньо пов´язане з проце­сом виховання окремої особи. Але людина не повинна відчува­ти себе об´єктом виховання. Особливо недопустимі вже зкомпроментувавши себе методи "накачок", та ін. Дисципліна виступає як виховна категорія тільки тоді, коли вимоги менед­жера виступають як вимоги колективу.