Казкотерапія – лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент.
      Казкотерапія – процес пошуку сенсу, розшифровки знь про світ та системи взаємовідносин у ньому.
      Казкотерапія – процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності.
      Казкотерапія – процес об’єктивізації проблемних ситуацій.
      Казкотерапія – процес активізації ресурсів, потенціалу особистості.
      Казкотерапія – процес екологічного навчання й виховання дітей.
      Казкотерапія – процес покращення внутрішньої природи й навколишнього світу.
      Казкотерапія – розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки.
      Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з’являється відчуття захищеності та аромат таємниці [1].
      Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

   - В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації - і тут зупиняється, витісняє, просипається. Клієнт вважає, що якщо страшне місце пройти, настає гарна кінцівка, з’являється світло і проблема вирішується, людина залишається живою. Життя означає продовження, прихід нового дня після завершення старого. Все це підкреслює важливість підключення самих клієнтів до складання терапевтичних метафор. Не можна придумати для іншої людини казку, яка має для неї більше значення, ніж метафора, придумана нею для себе. Тому, з огляду на природу проблеми і темперамент клієнта, його можна попросити завершити метафоричну казку, розпочату терапевтом.
   - Першорядну важливість представляє початок казки, він повинен бути правдивим. “Головним героєм казка намагається зробити самого слухача”. А для цього треба коротко і ясно описати йому сутність його ж життя. Гарний слухач - це той, хто намагається себе впізнати. Слухач, особливо дитина, стає героєм, і далі розділяє його долю. Таким чином, ідентифікація дозволяє говорити про казку не тільки як про опис поведінкових можливостей, але і як про досить активне, хоча і недирективне, навіювання.
   - Важливою рисою казки є і те, що в ході її розповіді відбувається трансформація. Хтось маленький і слабкий на початку в кінці перетворюється на сильного, значущого і багато в чому самодостатнього. Описуються історії про подорож героя, про нових помічників, про смерть і воскресіння, про перемогу і воз’єднання. У результаті розширюється галузь свідомого, що вже само по собі дає цілющий ефект.
   - В основі казок лежать обряди ініціації - сконцентровані процеси перетворення дитини в дорослого.
   - Загалом чарівна казка описує процес досягнення героєм мети, яку може описати тільки він, за допомогою подорожі в тридев’яте царство і використання чарівних помічників. Іншими словами, людина робить перехід від проблемного стану до бажаного шляхом підключення ресурсів, звичайно до якогось ступеня підсвідомих. При цьому трансформація торкається не зовнішнього оточення, а змінюється сам індивід.
   - Однією з особливостей психотерапії є уміння переміщати увагу. Нерідке поліпшення настає просто тому, що фокус уваги зміщується з однієї проблеми на іншу. І тільки коли людина доходить до глибинної суті нинішнього утруднення, консультант указує на особисту відповідальність: “Тепер ти сам”. І далі допомагає, тому що, як правило, у процесі консультування відвідувач просувається “туди - не знаю куди і шукає те - не знаю що”.
   - Майже всім способам рішень можна підібрати пари, протилежність. “Миттєво” - “поступово”, “для інших” - “для себе” і т. д. Саме оперування протилежностями здатно максимально підсилити людину, розширити, підштовхнути її до нових рішень і поведінкових сценаріїв. Завжди можна знайти звичайні стратегії і спробувати незвичні.

СТРУКТУРА ЧАРІВНОЇ КАЗКИ

      Більшість казок мають єдину структуру при розмаїтості змісту. У казці легко замінити Іван-царевича на Золушку чи Хлопчика-з-пальчика, Жар-птицю на молодильні яблука чи царівну, сірого вовка на пташину перинку - і структура казки, її сюжет і закінчення не зміняться.
      Т.Д.Зінкевич-Євстігнєєва розробила модель казки, - деяку єдину схему для більшості казок. У пошуках казкових інваріантів створила поняття функції. Функція - це вчинок діючої особи, обумовлений з погляду її значимості для ходу дії. Виділяють 31 функцію діючих осіб:

      1. Отлучка. їдуть батьки; цар йде на війну.
      2. Заборона. “Не заходь тільки в десяту кімнату”.
      3. Порушення. Побігла Оленка на вулицю, загралася.
      4. Вивідування. Стала відьма дізнаватись...
      6. Підступ. Вовк наслідує голос мами-кози.
      7. Посібництво. Царівна з’їдає запропоноване яблучко.
      8. Шкідництво чи нестача. Схопили гусаки-лебеді Івасика, занедужав цар важкою хворобою.

      9. Посередництво. “Йди, Оленка, братика шукати...”
      10. Протидія. “Дозволь мені, цар, спробувати щастя...”
      11. Відправлення. Царевич відправився в дорогу.

      12. Перша функція дарувальника. Стала Баба-Яга випитувати.
      13. Реакція героя. “Ти б мене спершу нагодувала...”
      14. Отримання чарівного засобу. Дав дід Іванові коня; “Скажи: по-щучому велінню...”
      15. Переміщення в інше царство. Чи довго йшла Оленка, чи коротко...
      16. Боротьба. Став Іван битися зі Змієм.
      17. Таврування. Роздряпав йому Змій усю шию.
      18. Перемога. Завертівся Кощій і помер.
      19. Початкове лихо чи нестача ліквідується. Вийшла до Івана з підземілля Царівна.
      20. Повернення. Сіли на килим-літак, полетіли додому.
      21. Погоня. Кинулися гусаки-лебеді навздогін.
      22. Порятунок. Кинула вона дзеркальце, розлилося море.
      На цьому казка може скінчитися, але часто зустрічається додатковий сюжет, у якому діє лжегерой (найчастіше брат чи брати головного персонажу). Перша його частина нове шкідництво - аналогічне функціям 8-14. 8а. Лжегерой викрадає здобуток. 11а. Герой знову відправляється на пошуки. 14а. Герой знову знаходить чарівний засіб. Далі при такому розвитку з’являються нові функції:
      23. Невпізнане прибуття. Приїхав у рідне місто, але додому не пішов, став учнем кравця.
      24. Необгрунтовані домагання. Генерал заявляє царю: “Я - зміїв переможець”.
      25. Важка задача. “Хто підніме зміїну голову...”
      26. Рішення. Підійшов Іван, тільки торкнувся...
      27. Дізнавання. Показав він заповітне колечко.
      28. Викриття. Розповіла все царівна, як було.
      29. Трансфігурація. Викупався Іван у молоці, вийшов краще колишнього.
      30. Покарання. Посадили служницю в бочку...
      31. Весілля, воцаріння. Одержав Іван царівну і півцарства.
      Не всі функції присутні завжди, але число їх обмежене, і порядок, у якому вони виступають по ходу розвитку казки, незмінний. Незмінними визначили і набір ролей, тобто діючих осіб, що мають своє коло дій - одну чи декілька функцій. Цих ролей шість: відправник, царівна, герой, лжегерой, помічник, дарувальник.

ІНТЕР’ЄР КАЗКОВОГО СВІТУ

   • Якесь лихо спочатку і щасливий кінець.
   • Наявність помічників і шкідників.
   • Зрадництво рідних.
   • Трансформація героя - до кінця казки він не такий як спочатку, він сильнішає і стає значущим.
   • Інше царство, яке десь далеко, там інші закони, і там є щось дуже потрібне, за чим приходиться туди йти.
   • У той час, як герой трансформується, інші персонажі залишаються більш-менш незмінними, і саме інше царство не змінюється.
   • 3 іншого царства приноситься клеймо, оцінка про те, що герой там побував.
   • Герой один. При всіх друзях і помічниках він йде один і одружується потім один.
   • Перемагає “дурень” і ледар.
   • Мінімальний термін, за який герой може чогось досягти, - “поки сім пар чобіт не зноситься”.
   • Зумовленість. Дракон заздалегідь знає, що його вб’є саме цей герой, уже заздалегідь відомо, куди треба піти, що зробити; хто, кому, що скаже, і що потрібно відповідати.
   • Заборони порушуються, накази виконуються, герой частіше слухається, чим навпаки.
   • Відсутність вибору.