Існує кілька способів реєстрації арт-терапевтичної діяльності:
        - формалізований бланк;
        - розгорнутий опис за схемою (в основному для тематично орієнтованих аналітичних груп);
        - хронограма групової арт-терапевтичної діяльності.
      Формалізований бланк заповнюється на кожній сесії як при проведені індивідуальної, так і групової арт-терапії. Він містить наступні пункти:
        - П.І.Б. клієнта (чи учасників групи);
        - дата і час сесії;
        - тема;
        - матеріали, які використовували учасники групи;
        - висловлювання клієнта чи учасників групи в ході роботи;
        - особливості невербальної експресії («мова тіла») у ході роботи;
        - взаємодія між учасниками групи (для групових форм роботи);
        - відношення до роботи;
        - процес образотворчої діяльності (етапи створення образу);
        - опис образотворчого продукту, його передбачуваний зміст (з погляду арт-терапевта);
        - усвідомлення змісту образотворчого продукту самим клієнтом (формальне пояснення).
      Розгорнутий опис за схемою використовується переважно при групових формах роботи і містить:
        - П.І.Б. учасників, що були відсутні;
        - ведучі (арт-терапевт, асистент);
        - дата і час сесії, яка сесія по рахунку;
        - ціль заняття;
        - тема, вправи, завдання;
        - загальна атмосфера в групі на початку, в середині, наприкінці сесії, загальний характер взаємодії (відчуття ведучого);
        - що відбувалося в групі, як поводилися окремі учасники (що робили, як брали участь в обговоренні);
        - яка була участь арт-терапевта й асистента в роботі групи, їхня взаємодія;
        - підсумки сесії, план подальшої роботи.
      Хронограма групової роботи пов’язана з використанням заздалегідь підготовленого бланка, який заповнюється на кожній сесії. На бланку мається кілька кіл, що розходяться від центра, їхнє число відповідає кількості учасників групи, включаючи арт-терапевта й асистента. Кожне коло розділене на 3 сектори, що позначає етапи сесії. Сектор № 1 - початок сесії (введення і «розігрів»); сектор № 2 - основна частина сесії; сектор № 3 - її завершальний етап. Арт-терапевт позначає кола іменами учасників групи і коротко записує у відповідних секторах те, що кожен з учасників робив чи говорив на певному етапі сесії. Приводиться і короткий опис образотворчого продукту. Взаємодія між учасниками групи й арт-терапевтом відображається системою умовних позначок у просторі між колами: «плюс» позначає позитивну комунікацію (прояв симпатії, підтримки), «мінус» - негативну комунікацію (прояв агресії, антипатії, спроби перешкодити роботі). Комунікація може бути як однобічною, так і двосторонньою.
Кому      нікації між окремими учасниками може зовсім і не бути.

      У більшості випадків способи реєстрації доповнюються невеличкими малюнками, які виконує арт-терапевт. Усі малюнки зберігаються протягом декількох років.
      Крім реєстрації арт-терапевтичної роботи існують також різні методи її оцінки, зокрема: разом з асистентом; разом із групою; разом з іншими фахівцями.
      Оцінка арт-терапевтичної роботи разом з асистентом припускає обговорення низки питань:
        - Чи був прояв позитивних емоцій в учасників групи, який був ступінь їхнього захоплення роботою, а також ступінь їхньої кооперації і відвертості?
        - Чи були негативні почуття, виявлені в ході роботи, і наскільки адекватно вони були прийняті лідерами (арт-терапевтом та асистентом), учасниками групи?
        - Чи були прояви «незавершених переживань» в окремих учасників групи і який спосіб їхнього «завершення» був використаний?
        - Наскільки успішною була взаємодія арт-терапевта й асистента?
        - Що отримали учасники групи від роботи?
        - Чи був результат роботи позитивним, тобто чи мав він розвиваючий ефект?
        - Чи були вирішені основні завдання арт-терапевтичної роботи з даною групою?
      Аналіз арт-терапевтичної роботи разом із групою припускає періодичне опитування кожного учасника для з’ясування:
        - оцінки загальної атмосфери в групі, характеру взаємодії між учасниками, ступеня їхнього захоплення роботою;
        - оцінки ступеня власного інтересу до того, що відбувається, основних почуттів, пов’язаних із роботою, досягнутих результатів чи відзначених змін у власному стані;
        - припущень чи побажань щодо подальшої роботи.
      Іноді арт-терапевт використовує для опитування анкету, що заповнюється учасниками для статистичного аналізу.