Існування міжнародної економіки проявляється через її конкретні форми та закономірності. Умовна структура міжнародної економіки може бути зображена схемою (табл. 1.3.1). У ній можна виділити чотири рівні: базові поняття; державне регулювання; форми міжнародних економічних відносин; міжнародне регулювання і нагляд. На першому рівні закладаються концептуальні базові поняття, основані на тому, що сучасна економіка за своєю суттю є міжнародною і базується на МПП та поділі факторів виробництва між країнами. Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація стали основою виникнення світового ринку.

Розвиток світового ринку товарів зумовив інтенсифікацію міжнародного економічного обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів виробництва, насамперед капіталу та робочої сили, що привело до виникнення світового господарства та формування міжнародної економіки.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики — попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід до вибору теорії, моделей та інструментів економічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл економічної думки (неокласичної, неокейнсіанської, школи раціональних очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток, поставлене Дж. М. Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Основними формами державного регулювання на мікрорівні є регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів виробництва, а на макрорівні — валютне і фінансове регулювання.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва — капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансовими інструментами — валютою, цінними паперами, дериватами, кредитами; міжнародні розрахунки; міжнародна економічна інтеграція; міжнародні зусилля у розв´язанні глобальних проблем.

Таблиця 1.3.1. Структура міжнародної економіки

* включають також міжнародні зусилля у розв´язанні глобальних проблем, міжнародну економічну інтеграцію.

Міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі стає дедалі важливішою формою міжнародних економічних відносин. Вона стала закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва. Власне торгівля (в історичному ракурсі) сприяла переміщенню за кордон факторів виробництва та створенню фірм і виробничих потужностей ближче до ринків збуту. Створення надійних торговельно-збутових зв´язків та врегулювання проблем з переміщення факторів виробництва стало можливим завдяки міжнародним інтеграційним процесам.

Міжнародне регулювання і нагляд за світовими економічними процесами здійснюють понад 100 міжнародних організацій. Вони покликані спостерігати за світовим економічним розвитком, запобігати дисбалансам та надавати країнам всебічну підтримку. Серед них — Міжнародний валютний фонд (макроекономічна політика), Всесвітня торгова організація (торгова політика), Група Світового банку (структурна політика), система Організації Об´єднаних Націй (соціальна політика) тощо.

Взаємозв´язки у наведеній схемі (табл. 1.3.1) складні. Окремі форми МЕВ перетинаються і не існують у чистому вигляді. Але ця схема дає змогу зрозуміти саму суть структури міжнародної економіки.