УКРАЇНСЬКА ДИПЛОМА­ТІЯ сьогодні переживає склад­ний період свого становлення як, власне, і молода суверен­на Українська Держава. З пер­шого дня проголошення незалеж­ності вона зітнулася з чималою кількістю проблем у своїй практиці, які доводилося вирішувати як то кажуть «з ходу», часто не маючи ні достатнього досвіду, особливо в пи­таннях двосторонніх міждержавних відносин, ні потрібної кількості кваліфікованих кадрів. Доводило­ся що називається набивати гулі в багатьох конкретних питаннях дипломатичної діяльності, нерідко знаходити правильні рішення, за­глядаючи до книг з історії диплома­тії, а то й покладатися на власну інтуїцію.

При цьому слід пам´ятати, що практично на всіх етапах своєї ти­сячолітньої історії Україна актив­но розвивала дипломатичну служ­бу, впроваджувала в життя елемен­ти дипломатичного протоколу та дипломатичної практики. Про це яскраво свідчать перші міждержавні контакти з сусідами в часи Київсь­кої Руси та Галицько-Волинського князівства; особлива активізація дипломатичної діяльності прояви­лась за гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи. Цікаво, що риту­ал прийому посольських делегацій у ті часи складався відповідно до вимог доби: спорядження, одяг, військові почесті з метою показати багатство і силу держав, які пред­ставляють учасники протокольних церемоній. Намагалась не відставати у цьому і тодішня українська дипломатія.

Якість дипломатичних документів, які дійшли до нас з далеких епох, свідчить про високий інтелектуальний рівень тих, хто їх складав і дає нам всі підстави пишатися наши­ми предками.

З урахуванням набутого досвіду складався дипломатич­ний протокол періоду Визвольної війни 1917—1922 рр., формувалися кадри української дипломатії, які і після поразки незалежної Української держави продовжували свою дипломатичну діяльність перебуваючи в еміграції, як, наприклад, перший Міністр закордонних справ УНР О. Шульгин.

Але основні труднощі становлення вже в минулому. Десятиріччя активної дипломатичної діяльності по забез­печенню входження України до світової спільноти при­несло свої плоди.

Сьогодні Україна представлена в світі 89 діючими дип­ломатичними представництвами і консульськими устано­вами, її зовнішньополітичну діяльність забезпечують сотні українських дипломатів як за кордоном, так і в Центрі. Шліфується система «домашньої підготовки» дипломатич­них кадрів на базі Київського та Львівського національ­них університетів. Вищою формою підготовки і перепідго­товки дипломатичних кадрів України стала Дипломатич­на академія МЗС України, що започаткувала свою діяльність 1995р. Багато українських дипломатів прохо­дять стажування за кордоном в закладах, що готують дип­ломатів для своїх країн. Все це дає підстави сподіватися, що в Україні сформується свій дипломатичний корпус — професійно підготовлених, патріотично налаштованих і відповідальних працівників, які достойно представляти­муть Україну на світовій арені. Молодь, яка сьогодні при­ходить в дипломатію, в переважній більшості озброєна надзвичайно високою теоретичною і мовною підготовкою, але потребує більш систематичних знань і досвіду живої дипломатичної практики, яка набувається лише в повсяк­денній роботі.

В Україні на час написання цієї роботи не було, або принаймні автор не зустрічався з працею, яка б давала цілісну картину організації діяльності дипломатичних пред­ставництв України з урахуванням як уже набутого досвіду дипломатичного життя, так і особливостей сьогодення. Тому-то й зроблена спроба підготувати своєрідний по­сібник, який би допоміг як студентам і слухачам навчаль­них закладів дипломатичної підготовки, так і молодим дип­ломатам підкріпити набуті знання з метою їх викорис­тання в дипломатичній практиці. В цій книзі йдеться про організацію діяльності саме дипломатичних представництв (посольств, представництв при міжнародних організаціях, місій) і свідомо не висвітлюється діяльність специфічних за змістом і формою роботи консульських установ. Ця те­ма, на наш погляд, потребує окремого вивчення і ви­світлення.

В пропонованій праці зроблена спроба показати ме­ханізм діяльності дипломатичного представництва з пер­шого дня його заснування, усі форми багатогранного щоденного життя і практики дипломатичної роботи за кор­доном.

На суд читача виноситься ця книга, і якщо вона допо­може молодим українським дипломатам та студентам від­повідних вузів у пізнанні тонкощів дипломатичної роботи та практики, ми будемо вважати, що зробили щось корис­не для загального добра нашої держави.