Складність процесу виховання зумовлена тим, що результа­ти цієї роботи не завжди винагороджують вихователя в очікува­ний час. Та й чи можна визначити рівень вихованості особистості? За якими критеріями? Що і як прийняти за еталон? Якщо це сто­сується одного з видів виховання — розумового, то ще якось мож­на впоратися: віднайти і методику, і критерії. А коли це стосуєть­ся морально-духовних якостей особистості, інших компонентів, які пов´язані з процесами психічної діяльності людини? Справа досить складна. Христос, звертаючись до своїх учнів, говорив: "Пізнаю вас по ділах ваших". Очевидно, це і є певний критерій визначення вихованості: не лише і не стільки знання правил і норм поведінки, діяльності, скільки конкретні дії і поводження в соціумі під самоконтролем.

В останній час у науковій літературі з´являються методики, які допомагають певним чином наблизитися до визначення ви­хованості на високому, середньому і низькому рівнях. Елементи такої методики за ознаками поведінки, проявами відповідних якостей подані на рис. 28.

На завершення подаємо приблизну структурну схему систе­ми виховної роботи у ВНЗ III—IV рівнів акредитації (рис. 29).

Рис. 28. Рівні вихованості особистості 

Рис. 29. Приблизна структурна схема системи виховної роботи у ВНЗIII—IV рівнів акредитації

Література 

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998. — С 342—388.

Ващенко Г.Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський вісник

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.

Закон України "Про вищу освіту" // Голос України. — 2002.—5 березня.

Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта Украї­ни. — 2002. — 28 грудня.

Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002.— 23 квітня.

Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвине­ної особистості / Вибрані твори: В 5 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк„ 1976.

Формирование духовной культуры студенческой молоде­жи. — К.: Вища шк., 1990.