Модульно-рейтингова і кредитно-модульна технологія навчання та оцінювання навчальних досягнень студентів
В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджується модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовлено тим, що діюча чотирибальна система не задовольняє ні викладачів, ні студентів, оскільки в її основі лежить низка недоліків. Вона не забезпечує достатньої мотивації навчання студентів, тому що трапляється багато випадковостей, пов´язаних з поняттями "пощастило", "здав", "не здав", "підглянув", "підказали" та ін. Перед екзаменом впродовж 3—4 днів за допомогою короткотермінової пам´яті студент "набрав" значний обсяг інформації, на екзамені "видав" її, далі вона є зайвим багажем, його треба позбутися, аби звільнити пам´ять для інформації з наступної дисципліни. Студентський жарт: студента запитують про щось за 2—3 дні до іспиту, він відповідає: "Ще не вчив". З цим же запитанням звертаються після іспиту — студент відповідає: "Не знаю, бо вже склав екзамен". В оцінюванні студентів проявляється суб´єктивізм і випадковість, що нерідко веде до порушення соціальної справедливості. Породжуються стресові ситуації, викликані підвищеною відповідальністю студентів щодо оцінки, від якої залежить нарахування стипендії; користування шпаргалками та ін.
Тому важливим є запровадження такої системи аналізу навчальної діяльності студентів, яка сприяла б створенню оптимальних умов для професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко використовується у багатьох країнах світу. Навряд чи варто її сліпо копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити.
У підході до розуміння певного явища, системи варто усвідомити, передусім, вихідні поняття. Вони будуть ключем до розуміння сутності явищ, системи. Стосовно модульно-рейтингової системи варто виділити два основоположних поняття — "модуль" і "рейтинг". Модуль (лат. modulus — міра): 1) назва, яку дають якомусь особливо важливому коефіцієнту чи величині; 2) система логарифмів; 3) уніфікований вузол радіоелектронної апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі і будівництві (звичайно розмір одного з елементів будівлі); 5) відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою.
У педагогіці модуль — це функціональний вузол навчально-виховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Навчальний модуль — це цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психо-соціальний розвиток того, хто вчиться, і того, хто навчає. Отже, навчальний модуль — це змістовий модуль, сконструйований особливим чином. Він дістає процесуально-функціональне втілення у наперед спроектованому формі-модулі.
Рейтинг (англ. rating — оцінка, порядок, класифікація) — термін, який означає суб´єктивну оцінку явища за заданою шкалою. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифікація соціально-педагогічних об´єктів за ступенем вираження спільної для них властивості. У педагогічних науках рейтинг служить основою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінюванні різних сторін навчальної і педагогічної діяльності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо. Одержані при цьому дані звичайно мають характер порядкових шкал. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок. Для запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:
1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.
2.Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС.
3.Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів.
4.Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; обґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.
5.Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання ЗУН кожного студента за результатами опанування певних модулів; підготувати комп´ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.
6.Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.
7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.
Досвід запровадження модульно-рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності студентів дає підстави стверджувати, що вона має переваги, наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк у монографії "Педагогіка вищої освіти України".
Для студентів ці переваги полягають у тому, що:
—навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;
—формується позитивна мотивація навчальної діяльності;
—стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність, творчість, змагальність, дбайливість;
— студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;
—підвищується об´єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність уникнення випадковостей;
—зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;
—здобуті знання більш глибокі і міцні;
—отримується особисте задоволення від процесу учіння.
Для викладачів є:
—реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого підходу;
—можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;
—можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті підсумкової перевірки знань на екзамені.
Зупинимося на аналізі власного досвіду використання модуль-но-рейтингової системи аналізу й оцінювання ЗУН студентів у процесі вивчення базового курсу педагогіки. Виходячи зі змісту цього курсу, ми виділили конкретні модулі. Кожна тема курсу — це змістовий модуль. Таких тем 25. Виокремили додаткові модулі: культура і змістовність ведення конспектів лекцій, самостійне опрацювання наукової літератури; ведення термінологічного словника; підготовка опорних схем і таблиць. Кожний модуль передбачав конкретну оцінку в залікових одиницях (табл. 18)
Пропуск студентом занять, які не відпрацьовані, призводить до зняття 10 балів (залікових одиниць).
Таблиця 18
Назва модуля |
Кількість залікових одиниць |
Навчальні теми: 25 • 10 од. |
250 |
Ведення робочого зошита |
60 |
Ведення словника |
40 |
Складання опорних схем і таблиць |
50 |
Разом |
400 |
При підсумковому оцінюванні залікові одиниці (бали) переводяться в офіційні оцінки чотирибальної системи за шкалою:
400—360 — "відмінно"; 360—320 —"добре"; 320—280 — "задовільно".
Упродовж двох семестрів проводилася цілеспрямовано організована самостійна робота студентів. Кожен з них виконував письмову роботу з тем курсу, звітував про зміст і якість опрацювання інших модулів. Протягом року йшов процес не лише вивчення нового навчального матеріалу, але й закріплення раніше вивченого. Кожен студент мав можливість підвищити свій рейтинг шляхом поглибленого опрацювання того чи того модуля (теми). Це особливо стимулює діяльність студентів. Панує повна відкритість оцінювання навчальної праці.
На першому занятті педагог знайомить студентів із сутністю модульно-рейтингового оцінювання, пояснює психологічні особливості застосування цієї системи, запрошує студентів до співпраці.
Упродовж часу, який відведено на вивчення курсу, здійснюється наполеглива робота більшості студентів, складаються ділові стосунки між викладачем і студентами. Та головне — це якість знань.
Для перевірки гіпотези, що запровадження модульно-рейтингового оцінювання сприяє інтенсифікації навчального процесу і підвищує якість знань, було використано формуючий експеримент, яким охоплено 125 студентів філологічних спеціальностей. Три групи (75 студентів) були контрольними. Для них читались лекції, проводились практичні заняття, здійснювалася епізодична перевірка знань за традиційними методиками. Після завершення курсу всі складали екзамени. Студенти експериментальних груп слухали лекції, брали участь у практичних заняттях та інших видах навчальної роботи за методикою модульно-рейтингового навчання з використанням системи рейтингового оцінювання знань. Опрацювання навчального курсу з педагогіки завершувалося також екзаменом. Результати цієї роботи подані у табл.19.
Таблиця 19. Результати опрацювання навчального курсу з педагогіки
Групи |
Кількість студентів |
Якість знань за середнім балом |
|||
|
|
За результатами екзаменів |
Через 5 днів після екзамену |
Через місяць після екзамену |
Через 3 місяці після екзамену |
Експериментальні |
50 |
4,8 |
4,6 |
4,1 |
3,8 |
Контрольні |
75 |
4,4 |
2,2 |
1,8 |
0,7 |
Нинішній етап розвитку національної вищої освіти характеризується модернізацією і реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського процесу з метою входження в європейський освітній і науковий простір. Болонський процес — це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і оцінювання навчальних досягнень студента з метою підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування на європейському ринку праці. Цей процес добровільний, полісуб´єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює національні особливості освітньої системи України. Його метою є прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури вищої освіти (бакалавр — магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ECTS — Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців. Впровадження кредитно-модульної системи навчання передбачає реорганізацію традиційної схеми "навчальний семестр — навчальний рік, навчальний курс", раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, використання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.
Кредитно-модульна організація навчання за своєю суттю є гуманістичною. Вона базується на засадах суб´єктно-суб´єктної, толерантної, партнерської педагогіки. Траєкторію свого навчання, індивідуальну програму своєї освіти визначає сам студент з допомогою викладача — тьютора (опікуна). Навчання має рівномірно розподілений, рівномірно напружений характер упродовж всього терміну перебування студента у ВНЗ. І найголовніше, ця система гарантує високу якість підготовки, а значить, убезпечує студента від професійної непридатності після завершення навчання.
Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50—60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшення фінансово-побутового стану студента.
Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій методичній і технологічній базі — кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання.
Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна система організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів — це важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.
Література
АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998.
Амонашвили ША. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. — М.: Педагогика, 1984.
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод, посіб. для студентів магістратури. — К.: Центр навч. літ., 2003.
Ерников С, Лобова Т., Филиппов С. и др. Опыт использования рейтинговой системы // Высшее образование в России. — 1998. — № 1.
ЗільберштейнА.І., Солдатов ТД. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. — К.: Вища шк., 1979.
Кобиляцький І.І. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. — Л.: Вид.-во ЛДУ, 1970.
Кучер С Сутність та завдання контролю в системі модульного навчання // Рідна школа. — 2000. — № 11.
Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: ЕксОб, 2003.
Моисеев Ю. Использование рейтинговой системы в профессиональной подготовке // Alma mater. — 1988. — № 2.
Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навч. посіб. /Заред. О.Г. Мороза. — К.: НПУім. М.П. Драгоманова, 2001.
Тичина І.І. Модульна організація учбового процесу. Рейтин-гова система контролю успішності студентів. — К.: УДПУ, 1990.
Якунин ВА. Педагогическая психология: Учеб. пособие. — 2-е изд. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000.
|
:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика