У будь-якій діяльності можна досягти бажаних результатів лише за умови дотримання певної системи, а в процесі розв´язан­ня нових, творчих завдань — уміння моделювати необхідні систе­ми. Тому в педагогічній науці слід особливо ретельно підходити до організації навчально-виховної роботи на засадах системності.

У другій половині XX ст. активно досліджувалися проблеми системності пізнання явищ природи і суспільства в різних галу­зях наук. У педагогіці поняття системності досліджували ро­сійські вчені Ю.К. Бабанський, Н.В. Кузьмінатаінші. Ю.К. Бабанський під системою розумів єдність елементів, які функціо­нують за внутрішньо властивими їй законами. З цих міркувань вчений двояко розглядає навчально-виховний процес як систе­му: з погляду об´єднаної системи, в якій функціонує процес, і власне, процес пізнавальної діяльності. Тому в складі системи навчання Ю.К. Бабанський виділяє такі взаємодіючі компонен­ти (рис. 20).

Рис. 20. Компоненти системи навчання

Сам процес навчання має свої компоненти: зміст, мету, фор­ми, методи научіння й учіння, мотиви пізнавальної діяльності, аналіз і оцінювання навчальної роботи студентів.

Досить вдалим щодо розуміння сутності педагогічної системи є доробок Н.В. Кузьміної. По-перше, вона ввела в широкий науко­вий обіг поняття "педагогічна система". По-друге, досить аргумен­товано з філософських позицій розкрила сутність цього поняття як "множину взаємозв´язаних структурних та функціональних компонентів, що підпорядковані меті виховання, освіти та навчан­ня підростаючого покоління і дорослих людей". Н.В. Кузьміна визначає структурні компоненти педагогічної системи: навчаль­на інформація; засоби педагогічної комунікації (форми, методи, прийоми, засоби); учні; педагоги; мета. Автор виділяє також фун­кціональні компоненти, які мають забезпечувати зв´язки між структурними компонентами: конструктивні, комунікаційні, організаційні, прогностичні, гностичні. Такий підхід дає більш повне уявлення про педагогічну систему в сфері навчання.

Таким чином, під педагогічною системою необхідно розуміти динамічно функціонуючий комплекс діалектично пов´язаних між собою компонентів і чинників, які створюють оптимальні умови для розв´язання завдань навчання і виховання людей за­лежно від соціальних завдань.

Академік СУ. Гончаренко під системним підходом розуміє "напрям у спеціальній методології науки, завданням якої є роз­робка методів дослідження й конструювання складних за органі­зацією об´єктів як систем. Системний підхід у педагогіці спря­мований на розкриття цілісності педагогічних об´єктів, виявлен­ня в них різноманітних типів зв´язків та зведення їх в єдину тео­ретичну картину. Наприклад, як систему можна розглядати будь-яку пізнавальну діяльність, а її складовими є сам суб´єкт пізнан­ня (особистість), процес пізнання, продукт пізнання, мета пізнан­ня, умови, в яких вона перебуває тощо".

Будь-яка педагогічна ідея може бути успішно реалізована за умови забезпечення системності під час її реалізації. Лише си­стемність, змодельована на науковому рівні, є запорукою успіху в педагогічній діяльності.

Не варто думати, що для здійснення науково-дослідної робо­ти студентів необхідно моделювати якусь окрему систему. Навпа­ки, науково-дослідна робота є складовою навчально-виховної ро­боти, професійної підготовки взагалі. Уже з першого курсу студентів необхідно залучати до посильних наукових досліджень. Першим етапом цієї роботи має стати опрацювання специфічно­го пропедевтичного курсу "Методи наукових досліджень". Тут треба враховувати особливості конкретної спеціальності. При опануванні методами досліджень один підхід має бути у на­вчальній роботі зі студентами-філологами чи майбутніми істори­ками; інший — у підготовці до наукових досліджень студентів — біологів, фізиків та ін.

У процесі підготовки робочих навчальних програм з основних дисциплін необхідно передбачати певні види робіт, спрямовані на виконання студентами наукових досліджень з поступовим їх ускладненням від першого до випускного курсу. Варто забезпе­чувати при цьому узгодженість і систему на міжпредметному рівні. Особливо, коли це стосується навчальних дисциплін окре­мих циклів. Наприклад, ця узгодженість потрібна при вивченні таких дисциплін, як вікова фізіологія, загальна і педагогічна психологія, педагогіка, історія педагогіки, фахові методики, со­ціальна педагогіка та ін.

Дотримання системності в процесі включення студентів у на­уково-дослідну роботу має здійснюватися як на рівні суто на­вчальної роботи з певних дисциплін, так і в позанавчальний час.

Залучення студентів до наукової роботи з погляду вимог си­стемності має здійснюватися не на рівні самодіяльності, аматор­ства, а мати чітку спрямованість, плановість, наукову координа­цію, бути невід´ємною частиною професійної підготовки фахівців, включатись у розклад занять та індивідуальні плани викладачів, мати належне економічне забезпечення.