Методи навчання перебувають між собою у взаємозв´язку, до­повнюючи і збагачуючи один одного. У цьому процесі є ще один компонент інструментарію навчання — прийом. В одних випад­ках прийом може виступати як певна дія, спрямована на реаліза­цію вимог конкретного методу. Наприклад, у процесі бесіди ви­кладач для підсилення, забезпечення ефективності цього методу вдається до показу схем, опорних сигналів (ілюстрованого матеріа­лу). В інших випадках демонстрація чи ілюстрація можуть вико­нувати функції методів як самостійних дидактичних одиниць.

Із загального огляду методів, прийомів і засобів навчання можна зробити висновок, що вони характеризуються великим арсеналом дидактичних одиниць. Тому педагогам треба добре знати теоретичні засади розмаїття методів навчання, володіти майстерністю, щоб творчо втілювати надбання педагогічної теорії і практики у практичну діяльність.

Слід пам´ятати, що методи навчання як своєрідний набір інте­лектуального інструментарію пізнавальної діяльності виклада­ча і студентів не є алгоритмізованими одиницями. Оскільки пе­дагогіка — наука і мистецтво одночасно, то й підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога, з од­ного боку, і відповідати вимогам принципу системності — з іншо­го. По-перше, у методах навчання важливо бачити те, що вони є способом руху пізнавальної діяльності студентів; визначають логічний шлях оволодіння знаннями, уміннями й навичками; відіграють роль інструменту обміну інформацією між учасника­ми навчального процесу; регулюють пізнавальну діяльність сту­дентів; сприяють стимуляції учіння; є способом аналізу й оціню­вання навчальної діяльності. По-друге, необхідно забезпечувати системність у підході до вибору тих чи тих методів, глибоко ро­зуміючи при цьому внутрішні зв´язки і взаємозалежність між ними на рівні функціональних ознак.

Критеріями вибору методів навчання є: генеральні завдання ви­ховання особистості; мета й завдання навчання взагалі та конкретно­го етапу зокрема; закономірності та принципи навчання; зміст на­вчального матеріалу; навчальні можливості студентів; наявність за­собів навчання; психолого-педагогічні можливості педагога (рис. 17).

Рис. 17. Критерії вибору методів навчання

Отже, методи навчання не можна сприймати і використову­вати універсально як рецепт для розв´язання навчальних завдань, оскільки, як наголошував К.Д. Ушинський, важливий не метод сам по собі, а закладена в ньому ідея. Тому лише прониклива мудрість педагога, який спирається на наукові засади, може за­безпечити оптимальний підхід до використання методів навчан­ня з метою підвищення ефективності як научіння, так і учіння.

Література

АлексюкА.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Тео­рія. — К.: Либідь, 1998.

Архангельский СМ. Учебный процесе в высшей школе, его закономерные основы и методы. — М.: Высш. шк., 1980.

Галузинсъкий В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психо­логії вищої школи України. — К.: ІНТЕЛ, 1995.

Кобыляцкий И.И. Основы педагогики высшей школы. — К.; 0.:Высш.шк., 1978.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.

Современная дидактика. — СПб.: Питер, 2001.