У Національній доктрині розвитку освіти ця важлива галузь проголошена рушійною силою побудови громадянського суспіль­ства. В умовах становлення України як правової держави, форму­вання в ній демократичної політичної системи освіта має стати най­важливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відно­син, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Забезпечити фундаментальну наукову, професійну та загаль­нокультурну підготовку, здобуття громадянами освітньо-квалі­фікаційних рівнів відповідно до їхніх інтересів та здібностей, удосконалення наукової та професійної діяльності, перепідготов­ку й підвищення кваліфікації покликана вища школа.

Вищі навчальні заклади посідають провідне місце в структурі соціально-економічного розвитку суспільства. Від діяльності вищої школи значною мірою залежить процес створення найбіль­шого багатства держави — її інтелектуального потенціалу.

Роль вищої освіти посилюється й актуалізується тенденція­ми суспільно-економічного розвитку на початку XXI століття. Це, за визначенням академіка В.Г. Кременя, глобалізація су­спільного розвитку, загроза набуття людством здатності до само­знищення, перехід від індустріального до інформаційно-техно­логічного суспільства, до суспільства знань. Отже, час вимагає організації навчально-виховного процесу у вищій школі на нау­ковій, гуманістичній, людиноцентристській основі. Якщо рані ше випускники ВНЗ, яких залучали до науково-педагогічної діяльності, залишали поза увагою психолого-педагогічні засади навчальної та виховної роботи зі студентами, переважно копію­ючи своїх старших колег, то на новому етапі розвитку вищої шко­ли така "самодіяльність" уже не може бути прийнятною. У бага­тьох вищих навчальних закладах серед викладачів є чимало ко­лишніх інженерів, лікарів, агрономів, зоотехніків, правознавців, які мають недостатні знання з педагогіки й психології. Це, ясна річ, негативно позначається на ефективності навчально-виховної роботи. Наразі необхідне цілеспрямоване системне забезпечення психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних кадрів для ВНЗ. Роботу в цьому напрямі треба розпочинати ще на етапі навчання в магістратурі та аспірантурі. Молоді викладачі, які не мають психолого-педагогічної підготовки, повинні обов´язково оволодіти науковими засадами психології та педагогіки вищої школи.

Матеріали навчального посібника "Педагогіка вищої школи" можуть бути корисними в організації навчання магістрантів, ас­пірантів, молодих викладачів ВНЗ. У посібнику систематизова­но дидактичний матеріал з базових тем педагогіки вищої школи. Кожна тема охоплює коло основних питань, поглиблені відповіді на які можна знайти в рекомендованій літературі, містить систе­матичний виклад теоретичного матеріалу. Крім того, зроблена спроба розкрити методичне підґрунтя організації самостійної на­вчальної праці. З цією метою визначені завдання для самостійної роботи з теми, завдання й запитання для творчих роздумів і са­моконтролю.

Опрацювання курсу "Педагогіка вищої школи" передбачає написання рефератів з актуальних проблем організації навчаль­но-виховної роботи у ВНЗ. У додатках подана їх орієнтовна тема­тика. Стануть у пригоді майбутнім науково-педагогічним праців­никам й інші матеріали, викладені в додатках.

Матеріали посібника "Педагогіка вищої школи" не вичерпу­ють усіх аспектів цієї важливої галузі освіти. Вони — лише перед­умова, своєрідний стартовий майданчик для розгортання і вдо­сконалення індивідуальної творчої роботи викладача.