Історія економічних вчень характеризується множинністю ідей, концепцій, доктрин. Це явище закономірне, оскільки економічне життя не одномірне, існують різні підходи до його пізнання. Цим частково можна пояснити виникнення наприкінці XIX - на початку XX ст. інституціоналізму, який згодом здобув широкий резонанс.

Назва "інституціоналізм" походить від слова "інститут" (institution), під яким розуміють певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також регламентування звичаїв у вигляді закону або установи. Держава, сім´я, приватна власність, система грошового обігу та інші форми життя зараховують до інституціональної сфери. Можна, отже, погодитися з думкою про те, що поняття "інститут" доволі розмите. Незважаючи на це, звернення до інституціоналізму було спробою розширити предмет економічної науки.

Інституціоналізм виник спершу в США. Його представниками були економісти Т. Веблен, У. Мітчелл, Дж. Коммонс, А. Берлі, Е. Богарт, У. Гамільтон, Г. Мінз, К. Парнер та ін. Визначали спектр ідей інституціоналізму Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл. Праці Т. Веблена опубліковані наприкінці XIX - на початку XX ст., а Дж. Коммонса і У. Мітчелла - у 20-30-ті роки XX ст.

Теоретик інституціоналізму і його історик П. Гомен писав, що ранній інституціоналізм критично сприймає ортодоксальну теорію; він твердив, що ортодоксальна політекономія основана на дискредитованій гедонічній теорії людської поведінки; що її основний постулат про індивідуалістичну конкуренцію неправильний і неточний і що її центральна проблема про визначення умов економічної рівноваги ґрунтується на непереконливій аналогії з фізичною наукою і допускає економічний погляд на економічну організацію на відміну від дійсного процесу розвитку.

Під гедонічною теорією інституціоналісти розуміли уявлення про те, що "людина економічна" прагне лише до максимальної вигоди, підпорядковуючи свої дії "арифметиці користі". Т. Веблен, У. Мітчелл і Е. Богарт відкидали концепцію гедонізму, вважаючи її надто примітивною. На їхню думку, теорія, що дає задовільне трактування економічної поведінки людини, повинна включати і неекономічні фактори, пояснювати поведінку в її соціальному аспекті.

З того випливала важлива для інституціоналістів вимога застосовувати в економічній теорії дані соціальної психології. Інституціоналісти зазначали, що вільна конкуренція обмежується монополією. Що стосується "статистичного підходу", то інституціоналісти протиставляли йому вивчення явищ у процесі історичного розвитку. Отже, інституціоналісти руйнували економічні теорії індивідуалістичного лібералізму. Лідером інституціоналізму вважається Т. Веблен. Деякі дослідники називають його "провідною фігурою у руйнуванні традиційної політекономії в Америці".

Т. Веблен (1857-1929) заклав основи нового методологічного підходу - технологічного детермінізму, передбачивши "панування технократії" в майбутньому. Він засуджував монополізм капіталу, фінансову олігархію. Його перша книга - "Теорія марнотратного плану". Критика марнотратства і паразитизму панівних верств - головна ідея книги Т. Веблена^. Вона видана в 1899 р. і впродовж десяти років її перевидавали чотири рази, що свідчило про її актуальність.

Т. Веблен вважав, що головними детермінантами є індустрія і бізнес на базі машинного виробництва. Основою сучасної цивілізації Т. Веблен проголошував індустріальну систему, її двигуном - підприємництво. "Мотив бізнесу, - писав він, - грошова вигода. Його метод - купівля-продаж. Мета - нагромадження багатства".

Т. Веблен протиставляв індустрію і бізнес, тобто матеріальне виробництво як таке і систему виробництва товарів для одержання прибутків. Цю "дихотомію" Веблен вважав центральною суперечністю капіталізму. "Психологію бізнесу" він визначав центральною у системі приватного підприємництва. Корпорація, на думку Веблена, це підприємство бізнесу, яке є засобом робити гроші, а не виробляти товари.

Оскільки розвиток індустрії веде до перетворень в економіці, то в майбутньому запанує влада технічної інтелігенції - "технократія". Тим технократична концепція стала важливою частиною теорії Т. Веблена. Якщо так, то технічна інтелігенція повинна взяти під свій контроль матеріальне виробництво. Господарське життя країни Т. Веблен радив підпорядкувати "раді техніків".

У теорії Т. Веблена чітко виступає методологія інституціоналізму, її основою є розширене тлумачення предмета політичної економії. Як і інші інституціоналісти, Т. Веблен намагався створити економічну теорію завдяки залученню багатьох дисциплін: соціології, психології, права тощо.

Інституціоналізм не був єдиною монолітною теорією. У ньому є свої відгалуження і модифікації. Це творить певну таїну інституціоналізму, стрижнем якого все-таки можна визнати те, що всі його представники були єдині у потребі здійснювати державний контроль над стихією ринкової економіки. До цієї ідеї зверталися різні покоління економістів, вона не втратила своєї актуальності досі.

Оскільки інституціоналізм - не чітко детермінована теорія, у спектрі якої є різні відтінки, то він, зазнаючи змін у процесі еволюції, на окремих етапах і в окремих країнах був присутній неоднаково у поглядах економістів. Йдеться про те, що, очевидно, було б марною справою намагатися вирізнити "чистих" інституціоналістів з тих чи інших напрямів економічної думки.