У руслі національних і світових наукових традицій в зарубіжжі проводили дослідження чимало талановитих українських економістів. До такого типу економістів належить Володимир Тимошенко (1885-1965), творчість якого може бути яскравим підтвердженням безпосереднього зв´язку української наукової традиції із світовою економічною думкою.

Народився В. Тимошенко на Чернігівщині, а вчився - на економічному факультеті Петербурзького політехнічного інституту, де відвідував лекції М. Туган-Барановського. З видатним ученим-економістом підтримував тісні зв´язки і після закінчення інституту. Тому не дивно, що коли за проектом М. Туган-Барановського 1918 року в системі Української Академії наук відкрили Інститут економічної кон´юнктури, то серед його перших співробітників був В. Тимошенко. У січні 1919 р. він як економіст-дорадник Української Народної Республіки виїхав до Парижа, назавжди залишившись у еміграції після окупації України.

У Парижі В. Тимошенко прожив кілька років, опублікував статті про економіку України та її економічні стосунки з Францією і Росією. Уже 1922 року ім´я вченого згадується серед викладачів Української Господарської Академії в Подєбрадах (Чехія), де він викладав економічну географію та економічну політику. Це був продуктивний для В. Тимошенка період, як засвідчують численні публікації, присвячені світовому господарству.

В одній з них розглядаються модерні форми організації промисловості, зокрема, картелі й трести. "В отсій праці, - писав В. Тимошенко, - ми бажаємо, на підставі сучасної літератури і офіційних матеріалів про розвиток картельних та трестових організацій протягом півсторіччя їх сучасного існування, беручи керівниками цих перших картелів з їх широким розумінням нового явища, розглянути деякі сучасні форми і проблеми картельного і трестового руху і їх значення для організації господарського життя".

Учений виклав своє бачення модерних форм організації промисловості, наголошував на стремлінні картелів і трестів до монополії, розглядав вплив монополістичних об´єднань на ціни, на послаблення "господарчих криз", на "розвиток продукції і технічний прогрес". В. Тимошенко проаналізував взаємини монополістичних об´єднань і держави, інші аспекти нового етапу в організації промисловості.

У 1923 р. В. Тимошенко видав свої лекції "Вчення про світове господарство", в яких поєднано економічний і географічний підходи до господарського розвитку. Хоч вступний розділ книги починається з запитання про "характер і завдання економічної географії", але відповідь подана з позицій економічної науки. Господарська діяльність, зазначав автор, - це діяльність, спрямована "на планомірне забезпечення потреб людей необхідними матеріальними речами, рівно ж як і людськими послугами". На думку вченого, явища господарського життя тобто "суть явища соціальні", але вони великою мірою залежать від зовнішнього світу - від природи. В. Тимошенко обґрунтовував теорію "географічної економії", яка вивчає залежності господарського життя від природних умов у їх "географічному розміщенню".

Висвітлюючи вплив географічних факторів на розвиток світового господарства, вчений наголошував на взаємозв´язку природних умов і економічного зростання. Доволі повно характеризуючи центри світової економіки, В. Тимошенко не упускав нагоди, щоб показати місце в ній України. Робити це було дуже важко, бо окремої статистики української економіки не існувало. Автор усвідомлював, що він створив курс лекцій "більш економічний, ніж географічний", скаржився не тільки на відсутність статистичних джерел, але і на несприятливі еміграційні умови. Незважаючи на це, В. Тимошенко писав свої лекції тоді, коли жодною європейською мовою не було опубліковано інтегрованого курсу економічної географії світу. "В усякому разі такого, який би по своїй системі підходив до нашого", - писав В. Тимошенко.

Цей факт треба мати на увазі, оцінюючи новаторські наміри В. Тимошенка створити свій оригінальний підручник світового господарства, в якому були б висвітлені найновіші господарські ситуації, що склалися у світі, враховуючи і наслідки Першої світової війни. В. Тимошенко намагався осмислити господарські явища, процеси і закономірності планетарного характеру, що, звичайно, розширювало обрій економічної науки. Він намагався розвивати концепції М. Туган-Барановського.

З осені 1925 р. в УГА щотижнево проводились двогодинні заняття з проблем господарської кон´юнктури. Це було неофіційним продовженням діяльності інституту кон´юнктури, створеного і потім знищеного в Україні^.

Цінною з того періоду є стаття В. Тимошенка про М. Туган-Барановського, в якій він намагався визначити вплив останнього на європейську економічну науку. Відзначаючи самостійність та оригінальність мислення свого вчителя, В. Тимошенко зауважив, що М. Туган-Барановський вже в першій своїй праці дійшов до самостійного розв´язання проблеми цінності, яке пізніше було дуже поширене в західноєвропейській думці. Що стосується дослідження М. Туган-Барановського, то воно, на думку В. Тимошенка, зробилось "загально визнаним придбанням всесвітньої науки", залишиться "в скарбниці економічної науки на весь дальший час".

У 1925 р. В. Тимошенко став стипендіатом Фонду Рокфелера, а в 1928-1934 pp. викладав економічні дисципліни в Мічиганському університеті. У 1934-1936 pp. він працював у департаменті сільського господарства у Вашингтоні, а відтак перейшов на постійну роботу до інституту харчування при Стенфордському університеті. Вийшовши на пенсію, він залишився консультантом цього інституту до самої смерті.

Головною тематикою наукових зацікавлень В. Тимошенка у США було сільське господарство, географічне розміщення сільськогосподарських культур і ресурси окремих регіонів у контексті світових господарських циклів. Саме у цій ділянці вчений мав найцінніші наукові здобутки, ставши одним із засновників теорії сільськогосподарських циклів, збагативши тим українську наукову школу економічної кон´юнктури, яка мала світовий резонанс.

У 1930 р. В. Тимошенко опублікував дослідження "Роль сільськогосподарських коливань в діловому циклі", в якому висловив низку цінних міркувань з теорії ділових циклів у сільському господарстві. Одне з них полягає у тому, що коливання у сільському господарстві не тільки існують, але й мають циклічний характер. Ці коливання тісно пов´язані з діловими циклами, що засвідчує економічний розвиток США.

Продовженням цих досліджень була праця В. Тимошенка "Світове сільське господарство і криза". У ній вчений розглянув взаємини між індустріальними і аграрними країнами під час кризи. На основі аналізу зв´язків між сільським господарством і промисловістю протягом довоєнних циклів В. Тимошенко зробив висновок про те, що "ці зв´язки повинні бути досліджені не тільки в межах однієї країни, але й насамперед у світовій економіці взагалі. Циклічні коливання врожаю значно впливають на експорт аграрних країн та їх платіжні баланси, і в даний спосіб вони впливають на всю світову торгівлю і відносини між аграрними країнами та країнами, що експортують промислові продукти і капітал".

Міжнародний аспект пояснення кризи в сільському господарстві, обґрунтування сільськогосподарських коливань у тісному зв´язку з діловими циклами в промисловості - це цінні й, з наукового погляду, новаторські висновки В. Тимошенка. Вони були зроблені в час гострої економічної кризи 1929- 1933 pp., а тому не випадково українського економіста було запрошено на посаду радника із сільського господарства федерального уряду США.

Публікації В. П. Тимошенка 30-х років XX ст. зробили ім´я вченого відомим не тільки у США, а й у багатьох інших країнах світу. У 40-х роках В. Тимошенко знову повернувся до вивчення коливань сільськогосподарського виробництва. Цим питанням автор присвятив низку праць: "Мінливість врожаїв пшениці та випуску: Ч. 1. Цикли чи випадкові коливання. Ч. 2. Регіональні аспекти мінливості" (1942 р.) та "Міжрегіональні кореляції у врожаях пшениці та виробництві" (1943 p.).

Проаналізувавши статистичні дані загальної вартості врожаю десяти головних сільськогосподарських культур США, В. Тимошенко доводить, що коливання загальної вартості врожаю збігаються з коливаннями індексу сільськогосподарських цін цих врожаїв, і водночас не існує кореляційного зв´язку між величиною загальної вартості врожаю та величиною фізичного обсягу цих врожаїв.

Такі узагальнення статистичних досліджень приводять до висновку, що коливання сільськогосподарських цін не тільки відображають зміни обсягів врожайності, які можуть спостерігатись у протилежних напрямках для різних агрокультур, і тому можуть компенсувати один одного, але також вони демонструють деякі загальні тенденції стосовно всіх інших цін в економіці взагалі. Зокрема, коливання сільськогосподарських цін може бути розглянуто стосовно загальних економічних циклів.

В. Тимошенко, проаналізувавши достатню кількість матеріалу з економічної історії США, стверджує, що особливі економічні умови в економіці США, передусім, наприкінці минулого сторіччя, можуть бути пояснені агрокультурними умовами.

Якщо цикли сільськогосподарських цін генеровані циклами обсягів сільськогосподарського виробництва, тоді особливо важливо порівняти їх із циклами цін на продукцію промисловості. Такі порівняння демонструють, що хоча і промислові, і агрокультурні цикли проходять в одному і тому ж напрямку, їхня тривалість і амплітуда коливань відмінні. В. Тимошенко порівняв індекси агрокультурних та промислових цін за певні періоди часу.

Низький рівень відношення агрокультурних та промислових цін може бути визначений як чинник, що продукує пожвавлення ділової активності, оскільки збільшення межі між ціною кінцевого продукту і ціною на сировинні матеріали (у цьому випадку на сільськогосподарську сировину) буде мати тенденцію до збільшення прибутку промислових підприємств, і, навіть, іноді до зменшення витрат на продукти харчування домогосподарств. Останні матимуть змогу більшу частину своїх доходів витрачати на продукцію промислового виробництва.

Діяльність В. Тимошенка мала неоднозначні відгуки в економічній літературі. Без сумніву, праця вченого заслуговує на увагу. Наукове дослідження В. Тимошенка засноване на глибокій теоретичній базі й прокоментоване численними прикладами зі світової економічної історії. Основні висновки та твердження теорії В. Тимошенка підтверджені багатим статистичним та графічним матеріалом. Для проведення необхідних розрахунків учений сміливо застосував модерні на той час статистичні методи. Відомий економіст Е. Гансен, аналізуючи наукову розробку В. Тимошенка, відзначив, що дослідження останнього є найкращим у цій галузі. Водночас Е. Гансен заперечував твердження В. Тимошенка про те, що коливання сільськогосподарських цін залежать здебільшого від обсягів сільськогосподарського виробництва і майже повністю не залежать від стану економіки взагалі, зокрема, від стану промисловості. "Навпаки, я вважаю, що циклічні коливання на сільськогосподарську продукцію спричинені переважно сильними змінами у попиті на сільськогосподарську продукцію, що є наслідком зміни купівельної спроможності несільськогосподарських споживачів і промисловості у різні фази ділового циклу". Е. Гансен не врахував того, що попит на сільськогосподарську продукцію є загалом нееластичним.

Відповідно дискусія виникла між В. Тимошенком та Й. Шумпетером. Останній у своїй праці "Ділові цикли: Теоретичний, історичний та статистичний аналіз капіталістичного процесу" (1939 р.) оцінив дослідження В. Тимошенка з точки зору своїх власних позицій. Через те Шумпетер не поділяв усіх висновків В. Тимошенка.

В. Тимошенко довів, що в аналізі впливу коливань у сільськогосподарському виробництві на ділові цикли особливого значення набуває виявлення динаміки врожайності основних, зокрема, зернових культур. Саме вони становлять найбільшу частку у загальних обсягах продукції рослинництва, і в більшості регіонів світу валовий збір зерна розглядають як стратегічний показник. Тому, на думку В. Тимошенка, коливання обсягів сільськогосподарського виробництва та значна нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію (0,2-0,25) є основними причинами коливань ділової активності у сільськогосподарському виробництві.

Причиною пожвавлення та формування нового циклу в національній економіці, як зазначав В. Тимошенко, є чинники екзогенного характеру, які поєдналися з іншими сприятливими умовами. Тому коливання в обсягах сільськогосподарського виробництва є важливою передумовою, що впливає на сукупні коливання ділової активності.

У своєму дослідженні В. Тимошенко дійшов до низки важливих висновків: по-перше, динаміка цін на продукцію сільськогосподарського виробництва головно визначається коливаннями обсягів сільськогосподарського виробництва; по-друге, порівняння циклічності цін на продукцію сільськогосподарського виробництва з циклічністю цін на продукцію промисловості дало йому змогу зробити висновок про те, що хоча промислові та агрокультурні цикли спрямовані в одному і тому ж напрямі, їхня тривалість та амплітуда неоднакові; по-третє, учений розрахував відношення індексу цін на сільськогосподарську продукцію до індексу цін на промислову продукцію у конкретні періоди часу. Таке відношення дослідники назвали "індексом Тимошенка". Індекс Тимошенка Та/м(Р) розраховується як відношення індексу сільськогосподарських цін А_t/o(Р) до індексу промислових цін M_t/0(P). Оскільки для побудови індексів A_t/o(Р) та М_t/o(Р) В. Тимошенко використовував формулу Пааше, де зміна рівня ціни Р у час t порівнюється з базовим періодом 0 і зважується кількістю фізичного обсягу продукції q, то індекс Тимошенка можна подати у такому вигляді:

По-четверте, В. Тимошенко вважав, що низьке значення цього відношення дещо передує або інколи збігається в часі з періодом економічного пожвавлення. І навпаки, відносно високе значення цього відношення часто є ознакою фази піднесення чи навіть наступного фінансового напруження в кінці цієї фази, що свідчить про можливість економічного спаду.

Отже, В. Тимошенко зробив помітний внесок у теорію економічного зростання, залучивши до наукового аналізу аграрний сектор економіки. На тлі загальної макроекономічної динаміки він визначив участь у ній сільськогосподарського виробництва, звертаючись часто до його національних особливостей, розглядаючи їх у тісному зв´язку з розвитком промисловості та інших секторів економіки.

В. Тимошенко прожив майже 40 років у США, був знаним у світі економістом, але ніколи його не покидала туга за Україною.

Отже, система економічних поглядів Дж. М. Кейнса і кейнсіанців тісно пов´язана з проблемами економічного зростання на основі співвідношення ринкових механізмів і відповідного державного регулювання, що само собою переносило акцент на макроекономічні процеси. Це, звичайно, не було запереченням мікроекономічної парадигми економічної теорії, а її суттєвим доповненням і збагаченням. У тому процесі гідне місце займають українські економісти - теоретики, дослідження яких мали широкий міжнародний резонанс.

У цьому контексті потрібно пам´ятати, що економічні погляди Дж. М. Кейнса і кейнсіанців формувалися під впливом новаторських теорій М. Туган-Барановського, Є. Слуцького та П. Чомпи.

Література

1.  Дж. М. Кейнс. Общая теория занятости, процента и денег II Т. Малтус, Дж. М. Кейнс, Ю. Ларин. - М., 1993.

2.  Злупко С. Українська економічна думка. Постаті і теорії. - Львів, 2004.

3.  Осадчая Ч. Современное кейнсианство. - М., 1971.