Є. Слуцький - усебічно обдарований вчений. На початку 1926 р. його запросив до співпраці Московський інститут економічної кон´юнктури, керівником якого був відомий економіст М. Кондратьев - учень М. Туган-Барановського. В Інституті економічної кон´юнктури Є. Слуцький приєднався до команди провідних математиків-економістів і математиків-статистів, які займалися макроекономічними дослідженнями. Його наукова праця у їхньому колі виявилася не просто плідною, а справді новаторською. У "Звіті про роботу Кон´юнктурного інституту в 1926-1927 pp. і перспективи на 1927-1928 рік" зазначалося: "...Далі наводяться праці про методи вивчення циклічних хвиль. У цій галузі виконана математична частина дослідження Є. Слуцького "Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів" (надруковано в "Вопросах конъюнктуры"), розпочата праця з економічного застосування знайдених ним способів пояснення циклічних хвиль".

Це була, очевидно, перша інформація про здобуті Є. Слуцьким наукові результати, що стосувалися проблем циклічності економічного розвитку. Високу оцінку його праці дали колеги. Через десять років, коли її було перекладено англійською мовою, отримала схвалення учених англомовного світу. Згідно з інформацією, вже у 30-х роках XX ст. дослідження Є. Слуцького були одкровенням для зарубіжних економістів, проте в Україні планово-директивно-тоталітарна система подібних досліджень не потребувала. Група дослідників, яку сформував М. І. Туган-Барановський в Інституті економічної кон´юнктури в українській Академії Наук, була піддана різноманітним репресіям.

Це щораз більше переконувало Є. Слуцького, що заняття економікою стають небезпечними. Згодом він зізнався, що в "економіці працював старанно багато років над твором, який залишився незакінченим. Оскільки, коли розвалилося капіталістичне господарство і почали вимальовуватися контури планового соціалістичного ладу, зникла основа для тих проблем, котрі цікавили мене як економіста-математика. Вивчення економічних процесів при соціалізмі, особливо в перехідну епоху, вимагало нових знань, інших навичок думки, інших методів, ніж ті, котрими я себе озброїв".

Це зізнання звучить зловісно, бо стосується не тільки Є. Слуцького, а цілого напряму економіко-математичних досліджень, які були непотрібними тоталітарному господарському режимові. Власне він спричинився до того, що ім´я та творчість українського вченого стали більше відомими за кордоном, ніж в Україні. Згідно з матеріалістичним детермінізмом, економічний розвиток має відбуватися у вигляді прямолінійного поступу, тоді коли "майже всі явища господарського життя, - зазначав Є. Слуцький, - подібні до багатьох інших процесів: соціальних, метеорологічних тощо, минають у часі, змінюючи піднесення спади, подібно до хвиль, які біжать одна за одною".

Такими словами почав Є. Слуцький свою відому на весь світ працю про причини циклічних процесів. Як на морі хвилі не повторюють точно одна одну, так і в економічному житті. Але допитливий дослідник не може не помітити в індивідуальних хвилях деяких спільних ознак. У науці були різні спроби з´ясувати причини хвилеподібного розвитку, які критично оцінив учений, визначивши предмет і мету власного дослідження.

"...Хвилеподібний характер процесів і приблизна правильність хвиль - ось два факти, для котрих ми, - писав Є. Слуцький, - шукатимемо можливе джерело у поєднанні випадкових причин. Метод роботи - поєднання індукції і дедукції. Експеримент достатній для доведення можливості". Надаючи великого значення експериментові, вчений відзначив, що ця праця спирається на великі обчислення, але теорія випадкових хвиль саме тому ще не завершена; вона майже вся поки що в майбутньому.

Обґрунтовуючи цю теорію, Є. Слуцький розглянув сцершу зв´язані ряди наслідків випадкових причин та їхні моделі. Він запровадив поняття зв´язаних і незв´язаних рядів. Члени останніх не корельовані між собою. А втім, дослідник наслідків випадкових причин циклічних процесів докладно розглянув понятійний апарат, що свідчить про його високу наукову культуру і дисципліну. Це стосується також використаних джерел, які були чітко відзначені. Зокрема, для моделювання циклічних процесів учений скористався індексом англійської кон´юнктури за 1855-1877 pp. Ці дані послужили наочною демонстрацією можливих ефектів складання незв´язаних причин.

У процесі дослідження Є. Слуцький наштовхнувся на "новий закон, який за деяких передумов обов´язково має виявитися у хаосі випадків сплетінь і схрещувань численних причин і наслідків". Роздумуючи в зазначеному напрямку, Є. Слуцький шукав нових підтверджень для перших теоретичних результатів, використовуючи метод моделювання процесів. Складені моделі, зазначав він, рівноцінні декільком рядам експериментів, підтверджують те, що складання випадкових причин може бути джерелом циклічних, тобто хвилеподібних процесів. Є. Слуцький простежив поведінку незв´язаних випадкових хвиль, які назвав непорядковими зигзагами.

Використавши метод математичної формалізації у розгляді непорядкових зигзагів, дослідник дійшов висновку, що поєднання відмінностей не має загальних складових, а отже, вони не корельовані одні з іншими. Хвилі повинні бути оздоблені хаотичними непорядковими зигзагами. Якщо б відмінності були між собою позитивно корельовані, то за піднесенням треба чекати піднесення, а за спадом - спад.

Якщо першу нашу тезу, зазначав Є. Слуцький, про можливі виникнення хвилеподібних більш чи менш плавних процесів у результаті випадкових причин можна вважати виправданою, то друга теза про приблизну правильність хвиль становить значно більші труднощі. Користуючись дедуктивним методом і спираючись на дані розподілу 93 циклів господарського життя 12 неанглійських країн, учений виступив проти намагання деяких економістів заперечити періодичність кон´юнктурних хвиль. Йдеться, зокрема, про американського економіста У. К. Мітчелла, який доволі активно вивчав циклічність економічних процесів у 20-х роках XX ст. На думку українського економіста-математика, засоби, якими скористався У. К. Мітчелл, надто грубі, а тому недостатньо достовірні. "Мали рацію дослідники господарського життя, - зазначав Є. Слуцький, - довіряючи відчуттю й оку та стверджуючи принаймні приблизну правильність циклів кон´юнктури".

Це твердження є цінним у методологічному плані хоч би тому, що воно застерігає від однобічного трактування економічних явищ навіть тоді, коли для їхнього пізнання використані авторитетні математичні інструменти. На це звертав увагу Є. Слуцький, який був не тільки знаменитим математиком, а й різнобічним ученим. Він користувався математичними, графічними і дедуктивними методами пізнання хвилеподібності господарських процесів. "Розглядаючи уважно рисунки наших моделей, - писав Є. Слуцький, - читач знайде чимало місць, де приблизна рівність довжини хвиль впадає у вічі. Якщо б ми мали ряди коротші, за числом хвиль відповідніші тим, котрі статистика господарського життя звичайно надає в наше розпорядження, ми б ще більшою мірою відчували спокусу вважати ці ряди строго періодичними, складеними з декількох правильних гармонійних коливань і лише ускладненими більш чи менш випадковими компонентами".

Отже, Є. Слуцький стояв на позиціях хвилеподібного розвитку економічного життя. Для обґрунтування цього твердження він плідно використовував тогочасні досягнення математичної науки, в якій почувався дуже впевнено. Тут немає потреби наводити ні математичні доведення, ні графічні зображення теорії хвилеподібного розвитку економіки, у становлення якої зробив значний внесок Є. Слуцький. Він дійшов такого висновку: "Складання випадкових причин породжує хвилеподібні ряди, що мають тенденцію протягом більшої і меншої кількості хвиль імітувати гармонійні ряди, складені з відносно невеликої кількості синусоїд". Цей висновок свідчить, що поряд з тенденцією циклічних процесів до поступовості та плавності, тобто лінійності та параболічності обмежених відрізків, існує тенденція синусоїдальності. Синусоїдальний режим хвилеутворення в економічному житті, який відзначив Є. Слуцький, є його науковим новаторством. Математичні й графічні засоби, використані вченими, дають підстави визнати, що хвилеподібність економічних процесів може вважатися доведеною, бо відхилень менше половини одиниці другого десяткового знака.

Є. Слуцький науково обґрунтував тенденції циклічного розвитку економіки до синусоїдальної форми, вивів деякі її закони на основі власних теорем, скориставшись, до речі, результатами попередніх своїх досліджень, зокрема, в галузі математики і статистики. Тільки в контексті з усіма попередніми напрацюваннями вченого можна зрозуміти його теорію циклічних коливань у зв´язку з впливом випадкових причин. Раніше, як зазначав Б. Гнеденко, навіть не існувало поняття випадкового процесу.

У своїй теорії Є. Слуцький відштовхувався від прикладних досліджень - метеорологічних, економічних, фізичних, що відчували невпорядковані коливання. За ними Є. Слуцький зумів побачити низку кількісних закономірностей, які піддавалися описові й поясненню мовою теорії ймовірностей. Класичним взірцем такого підходу до складного статистичного матеріалу служить аналізована тут праця. "У цій роботі, - зазначає академік Б. Гнеденко, - з граничною ясністю показано значення теорії стаціонарних випадкових послідовностей - випадкових функцій від аргумента, який проходить всілякі цілочислові значення, - для одержання часових рядів, наявних у природознавстві або економіці. Загальні риси у часових рядах найрізноманітнішого походження дають змогу замінити одні ряди іншими і, зокрема, моделювати достатньо складні явища за допомогою певних математичних експериментів".

Основна увага в дослідженні Є. Слуцького, як відзначала наукова критика, приділена поясненню того, що регулярні "псевдоперіодичні" коливання хвильового характеру аж ніяк не свідчать про реальну постійну причину, що підтримує такий характер ряду. Такі коливання характерні для всіх зв´язаних (корельованих) випадкових послідовностей, включаючи і ті з них, які утворюються згладжуванням послідовності взаємно незалежних "суто випадкових" величин.

Ці узагальнення Є. Слуцького, його синусоїдальне зображення хвилеподібного розвитку економіки мали принципове значення для розвитку економіко-математичних досліджень, були використані в інших галузях знань і сприяли застосуванню "спектрального управління" часового ряду у вигляді синусоїдів, що не є результатом реальних періодичних змін, а автоматичним наслідком статистичної стаціонарності. Однак складність математичного апарату, який використовувався у спектральній теорії, призвів до того, що вона уявляється доволі формальною, хоча досі не втратила свого значення.

У 30-х роках XX ст. праця Є. Слуцького, присвячена циклічному розвиткові економіки, була видана англійською мовою і мала великий вплив на світову економічну думку. Вона може впевнено бути зарахованою до наукових новаторств українського економіста.

Отже, остання третина XIX - перша третина XX ст. у розвитку української економічної думки характерна спалахом новаторських теорій, ідей і поглядів, що переконливо й аргументовано вийшли за національні межі, збагативши світову економічну науку, і підживлювали її упродовж усього XX ст. Правда, вагомий внесок українських мислителів кінця XIX - першої третини XX ст. у розвиток економічної теорії досі належно не поцінований не тільки у світі, але й в Україні. Причин такого стану багато і тут не місце їх з´ясовувати. Значно важливіше пізнати і опанувати наукову спадщину українських економістів, щоб розширити економічні знання і використати їх у практичному житті.

Як свідчать першоджерела, українська економічна думка зробила вагомий внесок у розвиток світової економічної науки, зокрема, економічної теорії, значно збагатилась за рахунок нових парадигм.

Література

1.  Злупко С. М. Економічна думка України (від давнини до сучасності). - Львів, 2000.

2.  Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський. Український економіст світової слави. - Львів, 1993.

3.  Злупко С. М. Сергій Подолинський - вчений, мислитель, революціонер. - Львів, 1990.

4.  Коропецький І. С. Українські економісти XIX століття і західна наука. - К., 1993.

5. Туган-Барановський М. І. Основи політичної економи. - Львів, 2003.