Одним із яскравих економістів - новаторів початку XX ст. був львів´янин Павло Чомпа, з творчістю якого обізнані вчені у світі, але мало хто знає в Україні. Павло Чомпа був службовцем Австро-Угорського банку у Львові. До 1904 р. опублікував низку невеликих за обсягом праць економічно-статистичного змісту, що були порадниками в обрахунку доходів і видатків сімейного бюджету тощо. У 1904 р. П. Чомпа опублікував "Порадник у грошових і податкових справах", щоб розповісти людям про гроші, заощадження, забезпечення, позику, заповіт, цінні папери, вклади, економічні обчислення, контроль, всякі податки та ін. Відповідно до мети побудована структура "Порадника", який за своїм змістом, формою викладу матеріалу, зокрема, доступністю, широтою охоплених питань, з якими щоденно зустрічається кожна людина і досі не втратив пізнавально-освітнього і методичного значення. Було б добре, якби нині, коли у посттоталітарний період формуються нові, невідомі раніше ринкові відносини, люди могли звернутися за знаннями до подібних "Порадників", взірцем для яких можуть послужити праці П. Чомпи.

Не вдаючись до детального викладу змісту "Порадника у грошових і податкових справах", наведемо деякі засадничі міркування П. Чомпи. "Порадник" спирається на твердження, що "багатство народу є дитиною освіти, праці та ощадливості...". Передмову автор присвятив аналізові марнотратства. "Тратимо, - писав він, - наші сили на безплідні суперечки і заняття, марнуємо час, працю, а передусім надто багато без потреби грошей".

Далі П. Чомпа розкриває форми марнотратств. Наприклад, селяни витрачаються на дріб´язкові процеси, які можна би легко залагодити без цента затрат. Вони багато кілометрів мандрують на ринок, щоб продати 10 яєць, 1 кг масла чи 2 л молока, тоді як замість п´яти жінок з одного села це могла би зробити одна. Гра в карти по кав´ярнях, пожежі, невміння щадити і зберігати гроші та ін. шкідливо впливають на добробут.

Згідно з розрахунками економістів, щорічно в Галичині марно витрачалось 20 млн. крон. Саме це спонукало П. Чомпу написати працю про те, як забезпечити розумне витрачання грошей і сплату податків. "Усі, - писав він, - повинні щадити, аби назбирати трохи грошей чи то на гірші часи, чи на час хвороби, безробіття, на інші збільшені видатки, на купівлю хати, на виховання і вивіншування дітей тощо". Заощадження може і повинен робити кожний, хто має будь-які доходи.

Такою була настанова П. Чомпи, яка стосується, здається, найменш забезпечених матеріально людей. Економіст давав методичні поради, як формувати поведінку ощадливості, починаючи з дитячого віку. Дитина робітника, сторожа, швачки, шевця, муляра, кравця, халупника тощо, якщо щоденно буде щадити, то до двадцятирічного віку матиме деякий капітал. Подібна порада може видатися очевидною, а декому навіть наївною, але вона була спрямована на формування належної економічної поведінки і господарського мислення, дефіцит яких у нашому народі відчувався завжди. Нині цей дефіцит в Україні ще більший, ніж у часи П. Чомпи, бо тоді ще не були зруйновані власницькі орієнтації у суспільстві, зокрема, в молоді.

Як великий прихильник економного господарювання матеріальними і грошовими засобами П. Чомпа закликав кожного, незалежно від соціального стану, рахувати доходи і видатки. Він вважав недопустимою ситуацію, коли той чи інший власник не знає, скільки має доходу і видатків. "Розумна господарка можлива тільки тоді, - твердив П. Чомпа, - коли все записуємо і числимо".

У першій половині 1910 р. П. Чомпа завершив дослідження "Нариси економетрії і на національній економії вибудованої природної теорії бухгалтерії". Розшифровує цю назву підзаголовком, в якому відзначено, що на основі економетричних рівнянь доведено фальшивість тогочасної розробки балансів. Це дослідження опубліковане у Львові окремою книгою у видавництві Спілки купців у друкарні А. Гольдмана. П. Чомпа обіймав тоді посаду директора бухгалтерії Крайового банку королівства Галичини і Волині з Великим Герцогством Краківським. Своє дослідження він видав німецькою мовою, засвідчивши тим, що він є австрійсько-угорським чиновником і не ідентифікує себе з польськістю. Цей факт вельми суттєвий, бо не дає підстав зараховувати львів´янина П. Чомпу до польських економістів, як це роблять деякі економетрики.

У передмові до книги, яка заклала основи економетрії - нової науки XX ст., автор передусім критикував тогочасну методологію складання балансів. "Наші баланси - не зрозумілі!" - заявляв П. Чомпа. Наприклад, товари оцінюються інакше, ніж валюти, інакше рухоме, ніж нерухоме майно. Це стосується майна одноосібного власника торговельного підприємства, майна члена товариства з обмеженою відповідальністю тощо. Це, на думку П. Чомпи, є наслідком відсутності належної наукової основи в обліку. Через те дотеперішні теоретики балансів доходять хибних висновків і практичних рекомендацій. "Науковий характер теорії обліку, - пише економіст, - можна знайти лише за допомогою політекономії за підтримки юриспруденції і математики". У цих міркуваннях П. Чомпа сформулював свою теоретичну позицію, завдяки якій передбачалося проникнути у внутрішній зміст явищ і процесів при складанні балансів.

Запропонована теорія побудована на теорії цінності. Хоч ця теорія подвійного рахунку, проте вона принципово відрізняється від алгебраїчного методу. Якщо останній виходить з алгебраїчного рівняння майна, вільного від боргів, то ця теорія побудована на новому економетричному рівнянні. Якщо перша теорія знає брутто майно, то економетрична теорія принципово розрізняє майно і капітал.

Після наведених міркувань П. Чомпа зазначив: "передаючи проведені до того часу дослідження громадськості, я дуже добре усвідомлюю, що я багато хибних думок висвітлив більш-менш правильним способом. І чи викладена тут теорія правильна, то це повинна сказати критика, але й у найкращому випадку визнання цієї теорії вона не повинна в жодному разі вважатися вичерпною. Над опрацюванням цього небаченого ще матеріалу, що не повинен обмежуватися лише бухобліком, а має охоплювати одночасно ще спірні сьогодні питання політекономії, мусять попрацювати разом найздібніші знавці політекономії, юриспруденції, алгебри, геометрії та бухобліку. Цією працею я дозволю собі стимулювати своєрідне опитування для врегулювання теорії бухгалтерського обліку".

У цьому висловлюванні сформульовано авторське розуміння свого наукового новаторства і призначення економетрії, предмет якої було обмежено завданням удосконалення бухгалтерського обліку. В тому немає нічого дивного, якщо врахувати тогочасний стан економічної науки і господарської практики, яка не оперувала, наприклад, плановими прогностичними та іншими подібними категоріями. Вони стали модними після Першої світової війни, а тому основи економетрії, які заклав П. Чомпа, знайшли у той час широкий відгук в економічно розвинутих країнах, переросли в широкомасштабну і практично доцільну науку. Своєрідне опитування, на яке сподівався П. Чомпа, відбулося і принесло позитивні результати.

При цій нагоді не можна не відзначити того, що економетричне дослідження П. Чомпи вперше випробували викладачі Торгової академії у Львові. У цьому зізнався економіст-новатор у передмові до книги, з якої видно, що перед її виданням окремі розділи зачитувалися у формі рефератів у колі викладачів Львівської торгової академії. Через те можна твердити, що економетрія зародилася у львівському інтелектуальному середовищі. Цей факт знаменний і не другорядний, він органічний з розвитком української і світової економічної науки на початку XX ст.

Вельми схвально, що світова громадськість визнає пріоритет Павла Чомпи у винаході економетрії. Ознайомившись з економічним дослідженням українського економіста, лауреат Нобелівської премії з економетрії Регнар Фріш ствердив, що до появи його статті у 1926 p., присвяченої економетрії, з цієї проблеми була опублікована монографія 1910 р. у Львові. Водночас Р. Фріш вказав на деяку описовість економетрії в дослідженні П. Чомпи, щоб собі залишити простір причетності до народження науки.

У підручнику з економетрії Ернста Р. Берндта також зазначено той факт, що засновував економетрію, принаймні її поняття, Павло Чомпа 1910 р.^. Зрозуміло, що в розвитку економічної науки з 1910 до 1926 р. відбулися деякі зміни. Ще більшими вони виявилися у наступні десятиліття. Однак якими би не були дальші надбання в економетричній науці, вони не можуть заперечити засновницької першості Павла Чомпи. Навіть навпаки, успіхи в економетриці підтверджують талант і наукову інтуїцію українського вченого, який нині так потужно про себе говорить під кодовою назвою "Економетрія".