Спроби застосувати математику до пізнання економіки робилися давно. В Італії в 1711 р. з цієї тематики опублікував працю Джованні Чева, в 1731 р. була видана праця Данила Бернуллі, в 1765 р. - дослідження Чезарі Беккара. У цих працях відчувається слабкий зв´язок з економічною наукою. Дещо опукліше виступає математизація економічної проблематики у працях М. Ф. Банарда (1861p.), і В. Вевелля (1829p.). Перший зробив спробу в універсальній математичній формулі вмістити всі, в тому числі найскладніші економічні проблеми, бо вважав за можливе подати алгебричну формулу, котра виражала б усі зв´язки між ціною, попитом, пропозицією, інтенсивністю споживання, рівнем конкуренції тощо. Другий за допомогою формул прагнув виразити вплив податків на ціни, розподіл доходів тощо.

Наступні кроки щодо застосування математики до економічної проблематики робили прихильники теорії граничності. Одним з них був Г. Тюнен. Однак вперше найповніше скористався математикою для аналізу економічних явищ А. А. Курно.