Спільною закономірністю для всіх наукових шкіл і напрямів історії економічної теорії є те, що вони утверджуються і розквітають, піддаючи критиці попередніші. Це було властиве і для класичної політекономічної теорії, яка згодом послужила для виникнення нових напрямів у політичній економії. У лоні кожної найдосконалішої економічної теорії є зародки майбутнього. Ось чому своїми витоками джерела трудової теорії сягають і теорії граничної корисності, хоч, на перший погляд, це непорозуміння. Насправді, вже те, що теорії граничності виникли з опозиції до трудової теорії, підтверджує сказане. Формування теорії граничності - це тривалий процес, що був продуктом об´єктивних обставин. Власне тільки в контексті об´єктивних суспільних потреб можна пояснити наукові пошуки в економічній науці, які згодом оформилися в теорію граничності. Одним із видатних економістів, який стояв біля її витоків, був Йоган Генріх фон Тюнен.