Виникнення соціалістичних поглядів сягає у глибину сторіч, оскільки соціальні явища бідності знаходили відповідне обґрунтування і світоглядне виявлення. Документальну фіксацію соціалістичних уявлень дослідники знаходять уже в творах Платона, з якими, безумовно, були обізнані соціалістично зорієнтовані автори пізнього середньовіччя і новітньої доби. Одним з найталановитіших представників соціалістичних утопій був Томас Мор (1478-1535) - син багатого англійського судді, юрист за освітою і державний діяч. У 1516 р. він опублікував твір "Утопія", який мав суттєвий вплив на розвиток економічної думки соціалістичного спрямування.

Головним об´єктом критики Т. Мора була приватна власність. За приватної власності, на його думку, неможливо говорити про справедливість. Т. Мор в "Утопії" поставив завдання показати, як може бути організоване суспільство на засадах рівності без приватної власності. Суспільство утопії становить певну єдність. Верховний орган держави, сенат, веде облік усього, що виробляється в окремих районах. Уся земля утопії становить загальне багатство. Держава переміщає робочу силу з однієї місцевості в іншу. Держава веде також зовнішню торгівлю. Однак організатором виробництва є не держава взагалі, а місто. Отже, за Т. Мором, держава - це ніби федерація міст.

Основна господарська клітинка в утопії - сім´я. Кожна сім´я займається певним ремеслом. Праця сім´ї перебуває під контролем державних чиновників: всю свою продукцію сім´я здає державі. Отже, сім´я виступає як громадська майстерня. До того ж сім´я не завжди заснована на родинних зв´язках. В основу сім´ї покладено господарську діяльність, а тому її членами можуть бути і вихідці з інших сімей, які бажають займатися ремеслом. Сімейно-реміснича організація є базою утопії.

Що стосується сільського господарства, то воно не вважалося одним із ремесел, хоч йому в утопії надано великого значення. Однак сільськогосподарські роботи організовані за принципом трудової повинності. Кожний повинен провести на сільськогосподарських роботах два роки і потім повернутися до занять своїм ремеслом. Отже, в утопії відсутнє село, бо проживання відбувається в місті.

Усе вироблене розподіляється громадянам із суспільних складів. Кожний отримує стільки продуктів, скільки йому потрібно. Повне задоволення в продуктах Т. Мор не пов´язував ні зі зростанням продуктивності праці, ні з технічними нововведеннями. Незважаючи на це, Т. Мор вірив у достаток при шостому робочому дні. Причому всі громадяни мали займатися фізичною працею, крім науковців і тих, хто виконує громадські функції.

Таким чином, аналіз усіх частин суспільного ладу "Утопії" Т. Мора є свідченням того, що до Французької революції кінця XVIII ст. не було жодного твору, який би його перевершив. Тому "Утопію" Т. Мора можна назвати найважливішим твором у розвитку утопійного соціалізму.

До представників цього типу соціалізму належав Томмазо Кампанелла (1568-1639), який походив з небагатої італійської сім´ї, але зумів здобути певну освіту. На 14-му році життя юнак пішов у монастир ордена св. Домініка. Коли йому було 23 роки, він видав першу книгу "Філософія, основана на відчуттях". Тоді Кампанелла очолив змову в Калабрії проти іспанців. Однак повстанці були зраджені, й Кампанеллу заарештували. У тюрмі він пробув 27 років.

Влітку 1601 року Кампанелла почав писати "Місто сонця", в якому править мудрість. Спосіб життя у "Місті сонця" - громадський, тобто все спільне, в тому числі й жінки: "Розподіл усього перебуває в руках посадових осіб, але оскільки знання, почесті й насолода є спільним надбанням, то ніхто не може нічого собі привласнити".

Оскільки немає приватної власності, писав Кампанелла, то відповідно панує спільна любов і загальна турбота про кожного. "Усе, що їм потрібно, вони отримують від громади, і посадові особи пильно стежать за тим, щоби ніхто не отримав більше, ніж йому належить, нікому однак не відмовляючи в необхідності".

Зайнятість у "Місті сонця" визначається науками, яких кожен навчається. Засвоївши науки, кожний йде на поля і на пасовища вчитися землеробству і скотарству. Гідним і головним вважається той, хто найкраще опанував науки і вміє застосувати їх на практиці. "Будинки, спальні, ліжка і все інше необхідне - у них спільне. Але що шість місяців начальники вказують, кому в якому колі спати і кому в першій спальні, кому в другій... Заняття абстрактними науками і ремеслами є в них спільними як для чоловіків, так і для жінок... Найтяжчі ремесла і заміські роботи виконують чоловіки: оранка, посів, збір плодів, молотіння і збір винограду".

У "Місті Сонця" все підпорядковане державі, яка представляє спільноту. Навіть відтворення потомства має на меті інтереси держави, а не приватних осіб. Праця розподіляється кожному рівно в межах чотирьох годин на день. "Землеробству, - зазначав Кампанелла, - приділяється особлива увага. Немає жодного клаптика землі, який не плодоносить". Цей факт заслуговує на увагу, бо в "Утопії" Т. Мора переважав інтерес до міського ремесла. Спільним є твердження про достаток усього необхідного для прожиття. Вони їдять м´ясо, коров´яче масло, мед, сир, фініки та різні овочі. Мешканці "Міста Сонця" доводять, що людина вільна. Це вихідний пункт "Міста Сонця" Т. Кампанелли, незважаючи на його, безумовно, утопійний проект суспільства майбутнього.

Утопійну ідею рівності на практиці спробував реалізувати англієць Джерард Уінстенлі (1609-1652), про якого збереглося небагато відомостей. У 1649 р. він видав твір "Новий закон справедливості". Навесні того ж року він був серед вожаків групи людей, які захопили в графстві Сьоррей пустинну землю і почали її спільно обробляти. Завдяки великим зусиллям і старанням громада втрималася тільки рік. У 1652 р. Дж. Уінстенлі написав працю "Закон свободи" - план докорінної перебудови суспільства шляхом ліквідації приватної власності на землю.

"Приватна власність, - твердив він, - це є прокляття... ті, хто купує і продає землю є лендлордами, отримали її або шляхом пригнічення, або вбивства, або крадіжки: і всі лендлорди живуть з порушенням сьомої та восьмої заповідей: "не вбивай" і "не кради".

У "Законі свободи" щойно сформульовану концепцію Дж. Уінстенлі розвивав, конкретизував. Він виступав проти монархії за республіку, обіцяв достаток за менших зусиль. "Земля буде оброблена, і зібрані плоди будуть доставлятися на склади спільними стараннями кожної сім´ї; багатства складів будуть спільними запасами кожної сім´ї. У країні не буде ні ледарів, ні злиднів".

Проти злиднів виступав сільський священик із Шампані Жан Мельє (1664-1729). Перед смертю Мельє написав твір "Заповіт", адресований своїм парафіянам: "Я бачив і пізнав помилки, збурення, безумства і злочини людські. Я відчував до них ненависть і відразу. Я не насмілився сказати про це при житті, але я скажу про це у крайньому разі, помираючи і після смерті. Нехай знають, що я складаю і пишу цю працю, що вона могла би бути свідоцтвом істини для всіх тих, хто її побачить і прочитає, якщо їм буде охота".

Справді "Заповіт" Ж. Мельє неодноразово перевидавали і він мав чималий успіх, бо в ньому утверджувалися свобода і рівність. "Усі люди рівні від природи. Вони всі мають однакові права жити, ходити по землі, мають однакове право на свою природну свободу і свою частку у земних благах; усі повинні займатися всякою працею, щоб мати необхідне і корисне для життя. Люди привласнюють собі у приватну власність блага і багатство землі, тоді як всі повинні володіти ними спільно на рівних правах..."

Концепція спільної власності й рівності притаманна усім соціалістичним утопістам, незважаючи на окремі відмінності у їхніх суспільно-економічних поглядах. До них належав і Габріель Банно де Маблі (1709-1785), який походив з дворянської сім´ї і мав перспективу робити кар´єру. Однак Маблі від кар´єри відмовився, зайнявшись літературною творчістю, шукаючи виходу в свободолюбство, зокрема, в "комуністичних" порядках античності. Ім´я Маблі відоме у світі, передусім, завдяки його творам. У праці "Про законодавство, тобто принципи законів" Маблі доводив, що "майже всі народи стали жертвами нерозумних законів, котрі вони самі собі створили". На думку Маблі, нерівність майна і станів розкладає людину і змінює "природний потяг її серця, бо некорисні потреби формують у неї некорисні для її справжнього щастя бажання.

Маблі твердив, що природа "дала всім людям однакові органи, однакові потреби, однаковий розум". Ця рівність могла бути хіба в уяві, бо насправді все виглядає зовсім інакше. Насправді люди наділені не однаковими талантами, здібностями. Маблі, як і всі його соціалістично-утопійні попередники, засуджував приватну власність. "Я непохитно вважаю цю невдалу власність першопричиною нерівності майна і становищ, а отже, усіх наших бід", - стверджував Маблі. Власність породила жадобу, проти якої виступав французький соціаліст. Однак він не бачив соціальної сили подолання цієї жадоби. Тому апелював до первісних народів, які ще не відчули присмаку приватної власності. "Запровадьте спільність майна, - радив Маблі, - і як легко тоді буде домогтися рівності становища і утвердити на цій подвійній основі щастя людей...". Це була оманлива мрія!

До цієї думки пристав і Мореллі - французький письменник і філософ, який у 1745-1755 pp. у Парижі й Амстердамі видав низку творів, у тому числі "Базиліаду" і "Кодекс природи або справжній дух її законів". Одна з його ідей полягає в тому, що люди забули стародавні закони, а тому потрібно їх повернути, усуваючи приватну власність. Мовляв, усе буде гаразд, якщо люди працюватимуть на спільній власності згідно з обдарованнями. Причини всіх бід і нещасть полягають у приватній власності, зокрема, на землю.

Практично утверджував ці погляди Франсуа Ноель (Ґракх Бабеф); (1760-1797). Його життя - це суцільна боротьба проти феодалів. Саме вона привела його до комуністичних переконань. Під впливом Маблі він виступав за колективне ведення господарства ("колективні ферми"). Ґракх Бабеф написав працю "Постійний кадастр", в якій вимагав ліквідувати дворянське землеволодіння і рівномірно розподілити всі землі. У передсмертному листі дружині й дітям він писав: "Я не бачив іншого способу зробити вас щасливими, як шляхом загального добробуту...".

Франсуа Ноель з прибраним прізвищем Ґракх Бабеф був засуджений до страти і гільйотинований.