Серед найвидатніших мислителів античності помітне місце посідає Анахарсій з Подніпров´я, який здобув за свій розум великий авторитет у стародавніх греків і римлян. Грецький історик Геродот писав: "Серед племен у припонтійських краях ми не можемо назвати жодного, що було б відоме своєю мудрістю, і не знаємо нікого, хто б уславився своїм розумом, крім скіфської народності й Анахарсія. Скіфське плем´я дуже розумно винайшло щось, чого нема в інших, вельми важливе для життя людей...". "Анахарсій, - твердить Геродот, - об´їздив більшу частину світу. Під час своїх мандрівок він набрався багато мудрості, а потім повернувся до своєї країни". Згідно з версією Геродота, Анахарсій походив з царського роду, навчався в Елладі. Анахарсія вбив брат за те, що він прищеплював на батьківщині чужі звичаї.

Іван Франко написав поему "З Плутархового Життя Солона". У розділі якої "Солон і Анахарзіс", є такі рядки: "Скіф Анахарзіс, князівського роду, окраса й слава скіфського народу". Прибувши до Греції, Анахарсій зустрічався і розмовляв з відомим реформатором Солоном, який хвалився своїми справедливими законами. На це Анахарсій відповів:

"Ах, голово, така розумна та добряча,

Яка ти ще при тім одначе тіснозряча!

Тих, при кім власть і вплив, ще й правом утверждати?

Кого ж льос обмежив - законом обмежити -

Се ж не то не вменшить всіх можновладців власть,

А самоволі їх закону силу дасть".

Як бачимо, І. Франко, відтворюючи розмову Анахарсія з Солоном, надавав перевагу розумуванням першого.

Про суспільно-економічні погляди Анахарсія можна судити з його листів-звернень до Солона та інших правителів кінця VI - початку V ст. до н. е. У них постає образ мислителя-гуманіста, шанувальника рідної мови і патріота. У листі до Солона мудрець з Подніпров´я наголошував, що елліни - не мудріші від варварів. "Ознаки мудрості, як і ознаки розуму, - писав він, - у варварів і греків одні й ті ж". Коли йдеться про людські цінності, то не в мові суть, а в поглядах, котрими різняться і грек від грека. Наприклад, спартанці викликають захоплення завдяки своїм подвигам, а не мові. У листі до афінян Анахарсій писав: "Ви купуєте, не задумуючись, у варварів, лише б вони продавали по справедливій ціні... Чому ви так високо цінуєте варварські тканини, а мову варварів зневажаєте?".

Тут вжито поняття товару, справедливої ціни, тканини, що належать до економічних і виробничих категорій. Вони не тільки свідчать про високий рівень економічного мислення, але й розвинутість товарно-економічних відносин, інтенсивний обмін населення материкової України з еллінами. Відстоюючи гідність рідної мови, Анахарсій водночас виходив з економічної необхідності спілкування між народами.

Анахарсій був прихильником економічної діяльної позиції. Щоб досягти мети, зазначав він, потрібно "вести розумне й сповнене турбот життя", не топити розум у великій кількості "незмішаного вина". Однак найрельєфніше в листах-роздумах Анахарсія окреслено захист свободи, протест проти гніту, приниження особистості та людської гідності. Тиранові Ґіпарсові Анахарсій радив залишити "гральні кості і пиятику", звернутись до справ корисних. "Роби добро друзям і прохачам", - закликав Анахарсій. Пам´ятати і робити добро радив він і Фразилоху. Мудрець поборював пристрасть і заздрість, які є ознаками негідної душі. "Скіфи, - писав Анахарсій, - ...радіють, коли іншим добре, і прагнуть лише того, що здається їм розумним". Ненависть, злість і будь-яку пристрасть, яка викликає невдоволення, вони завжди рішуче відкидають.

У листі до жорстокого правителя Фракії Терея Анахарсій писав: "Жоден розумний правитель не вбиває своїх підлеглих, як і добрий пастух ніколи не знущається над вівцями... Було б краще, якби ти беріг тих, кими правиш".

Відстоюючи людяне ставлення правителів до підлеглих, Анахарсій водночас засуджував купецьку захланність, шкоду від якої він проілюстрував у листі Крезові, де розповів про потоп з чужим вантажем у Дунаї. Подібне, зазначав він, може трапитися з багатіями. "Скіфи вільні від подібних бід. Вся земля в нас належить всім. Все, що вона приносить сама по собі, ми приймаємо; а до того, що приховує, ми пориваємося. Оберігаючи нашу худобу від диких звірів, навзаєм ми отримуємо молоко і сир. Зброєю ми користуємося не для того, щоб нападати на інших, але у випадку необхідності для оборони".

У цьому листі описано не тільки господарство і характер скіфів, але й погляди власне Анахарсія, який понад усе цінував свободу, у листі царському синові він писав: "У тебе флейти і повний гаманець, у мене стріли і лук. Тому ти раб, а я вільний".

У тому ж дусі він висловився в листі до Ганона. "Одежею, - писав Анахарсій, - мені слугує скіфська хлєна, взуттям - підошва власних ніг, постіллю вся земля, вся найкраща їжа: молоко, сир, м´ясо. Всі ласощі - голод. Я вільний від усього того, через що більшість людей у трудах".

Ці висловлювання Анахарсія є яскравим свідченням стану філософської та економічної думки в Україні за кілька століть до нового літочислення. Її суттєвою прикметою є правдивість, людська гідність, рівність, свобода в поведінці, господарській та купецькій діяльності. Характерно, що живучи в період класичного рабства (VI-V ст. до н. е.), Анахарсій захищав підлеглих. Це його відрізняє, наприклад, від пізніших грецьких мислителів Платона і Арістотеля, які вважали рабство природним станом. Осуджуючи купецьку і взагалі багацьку захланність, Анахарсій своїм світоглядом близький до морально-етичних засад раннього християнства, а своїм розумінням людських цінностей перегукується із сковородинівським світобаченням, філософією серця, яка так потужно заявила про себе в новітній Україні.

Гуманістична насиченість і ціннісна орієнтованість економічного світогляду Анахарсія відбиває скоріше лагідність хлібороба, ніж жорстокість і агресивність кочівника. Світоглядна позиція Анахарсія, як видно з його листів, не сумісна з тією грубістю, що її описав Геродот, змальовуючи життя, побут і звичаї скіфів.

Ці та інші міркування дають підставу розглядати економічні та філософські погляди Анахарсія у контексті української світоглядної традиції, яка сягає праісторичних часів. Правда, багато хто може закинути, що Анахарсій належить до правлячого скіфського роду, але не треба забувати, що він прибув на обжите Подніпров´я, де землероби вирощували пшеницю не тільки для власного споживання, але й на експорт.

Анахарсій у своїх листах користувався поняттями і визначеннями, які увійшли до світової культури. На них посилалися Платон, Арістотель та інші мислителі античності. Наприклад, Платон діяльність і мислення Анахарасія ставив вище від Гомера. Високо цінував талант Анахарсія і український гуманіст середини XVI ст. С Оріховський-Роксолан. Належно оцінив внесок Анахарсія у теорію грошей К. Маркс. "Коли спитали Анахарсія, навіщо еллінам гроші, він відповів: для рахунку", - занотував К. Маркс у "Капіталі". Звичайно, можна було б навести й інші свідчення щодо значення спадщини Анахарсія для світової економічної думки, на яку посилалися протягом тисячоліть від Платона до Івана Франка.

Отже, є багато прямих і опосередкованих доказів того, що творчість Анахарсія з Подніпров´я, якого видатні елліни зараховували до семи мудреців античності, належить до надбань української і світової культури. Без урахування цього спадку мудреця з Подніпров´я не можна зрозуміти культурного розквіту Київської Русі, появи "Правди Руської" і бібліотеки Ярослава Мудрого, а відтак виникнення Острозької і Києво-Могилянської академій, наукових здобутків України в XIX-XX ст. Ця сув´язь яскравостей в українському науково-освітньому поступі пояснюється, передусім, глибинною, кореневою основою, що сягає найдавніших часів, має міцній стовбур для вічно зеленої крони. Однією з підвалин, найміцніших частин цієї основи є спадщина мислителя та винахідника Анахарсія, який прославив наш народ і вітчизну на весь античний світ, а своїми загальноцивілізаційними і патріотичними цінностями вимостив дорогу в майбутнє. В особі Анахарсія вперше гідно заяскравіла українська економічна думка на світовому небосхилі, вплелася у вінок економічної культури загальноцивілізаційного поступу.