Є різні періодизації та тлумачення джерел економічної науки. Однак більшість дослідників не заперечують важливості доробку античних мислителів у становленні системи наук, в тому числі й економічної. Йдеться, передусім, про стародавню Грецію, де вже в X-VII ст. до н. е. складалися ранньорабовласницькі держави, в яких формувалася економічна думка, стаючи щоразу більш зрілою.

До перших виявів економічної думки стародавніх греків можна віднести "Іліаду" і "Одіссею" Гомера (X-VIII ст. до н. е.). У цих поемах зображено родовий лад у примиренні з рабством, базою якого є війна. Культ війни вельми помітний, як і захист натурального господарства. Патріархальний характер рабства, натурально-господарське розуміння багатства (нагромадження металів, зерна, худоби, інших запасів) характерний для тогочасної економічної думки греків.

Зі зміцненням панування рабовласників економічна думка була спрямована на вироблення принципів та ефективної системи управління господарством рабовласника. Згодом це переросло у завдання організації та управління державою-містом. Держава і місто називались полісом. Від того пішла назва вчення - "політика", яка трактувала і господарські питання.

До завдань політики входило управління життям вільних від рабства греків. За тодішніми уявленнями, тільки вільні греки мали право бути вільними громадянами "держави-міста". Навіть вільні іноземці не мали права власності у грецьких містах. Питання політики у грецьких мислителів співпадало з етикою і мораллю. Прагнення визначити основи ідеальної держави спиралось на відповідні морально-етичні засади, які не засуджували рабства, а вважали його природним станом. Учення про організацію домашнього господарства рабовласників називалось "екологія".

У політиці зазвичай поєднувалися проблеми державного управління і домашнього господарства рабовласників. Особливо яскраво це суміщення виявляється у філософа Протагора (V ст. до н. е.). Політика, на його думку, повинна поєднувати вміння управляти домашнім господарством з урахуванням проблем розвитку міста-держави.

Перш ніж схарактеризувати класичний період економічної думки стародавньої Греції, потрібно зазначити, що вона пройшла значний шлях еволюції. Так, крім уже згаданого Гомера, треба назвати поета Гесіода (VIII-VII ст. до н. е.), який у поемі "Праці та дні" ідеалізував минуле, вихваляв багатство. Гесіод визнавав симбіоз селянського господарства з патріархальним рабством. Першочерговим для селянина він уважав зведення житла, придбання вола, знаряддя і рабині.

Напівлегендарний Лікург (IX-VIII ст. до н. є.) запровадив принцип рівного розподілу землі, звичайно, для панівної верстви спартіатів. Що стосується ілотів, то їх прикріплювали до землі, забороняли продавати. Запроваджувалися металеві гроші, але заборонялись торговельно-ремісничі заняття.

У контексті еволюції економічної думки стародавньої Греції певний інтерес становлять реформи Солона - першого архонта в Афінах (обраний 594р. до н. е.). Найважливішою з них було зняття боргових каменів із земельних ділянок бідноти ("сейсах-тея"). Солон оголосив усі борги разом з відсотками недійсними, а продані у рабство за борги афіняни були викуплені й повернуті на батьківщину.

Звичайно, реформи Солона мали прогресивне значення, але вони не змогли остаточно підірвати владу родової знаті. Це варто мати на увазі хоч би у зв´язку з оцінкою економічних поглядів античного мислителя з Подніпров´я Анахарсія, який зустрічався із Солоном і висловився з приводу його законотворчості. А втім, хоч Анахарсій не грецького походження, однак економічний світогляд мислителів античності не можна зрозуміти без оцінки його економічних поглядів. Економічна думка античності розвивалася у тісному зв´язку з еволюцією господарських відносин, формуванням домашнього господарства рабовласників і держав-полісів, керування якими визначало економічну проблематику мислителів античності, до яких зараховували і Анахарсія з Подніпров´я.