Повнота і ґрунтовність вивчення історії економічної теорії великою мірою залежать від джерел. Виявлення першоджерел - справа дуже важлива. Що ширше коло першоджерел, то яскравіша палітра історії економічних вчень. Пам´ятне засвоєння економічної теорії в її історичному розвитку можливе лише за умови безпосереднього ознайомлення з першоджерелами. Це, до речі, настільки важлива, наскільки і слабка ланка досліджень з історії економічної думки, посібники і підручники для якої часто творяться компілятивним способом. В Україні, так би мовити, даниною тоталітаризмові було те, що посилання на першоджерела несанкціонованих авторів трактували як вияв політичної незрілості.

Кількість, якість і наявність джерел з історії економічної теорії залежить від багатьох чинників, але насамперед - від конкретно-історичних умов розвитку цивілізації. Перед тим, як їх схарактеризувати, потрібно відзначити, що джерела з історії економічної думки сягають найдавніших часів, коли розумна людина в процесі здобування засобів до життя замислювалась над господарськими явищами. Щоправда, в прадавні часи людина не могла фіксувати своє економічне мислення в писемних пам´ятках, а тому його можна хоч би приблизно реконструювати за залишками матеріальної культури. Йдеться про археологічні знахідки, якими багаті окремі місцевості, зокрема, терени України.

Важливим джерелом для вивчення економічних уявлень стародавніх народів є усна народна творчість, обряди, вірування тощо. Народна мудрість, будучи консервативною за своїм характером, тисячоліттями відображала соціальну психологію людини і людських спільнот. Це джерело економічної думки цінне особливо там, де немає писаних джерел. Поява писемності в окремих народів припадає на різні історичні періоди. Вона дає змогу ґрунтовніше вивчати історію економічної думки.

Дослідники історії економічних вчень переважно не вдаються до таких далеких епох. Вони здебільшого простежують розвиток економічних поглядів з аналізу творчості мислителів античності, а багато хто обмежується розвитком економічної науки за останні два сторіччя. У тому є деякий сенс, оскільки саме в новітню добу економічна наука утвердилася як окрема дисципліна. З прагматичного погляду таке часове обмеження вивчення історії економічної теорії виправдане. Однак воно не відповідає вимогам історизму, на основі якого розкривається генетика історії економічної теорії. Звичайно, мислителі Стародавнього Сходу, античної Греції та Риму залишили цінні джерела з історії економічної думки. їх доповнили наукові трактати європейського середньовіччя. Однак найбагатшою на першоджерела є новітня доба завдяки відносно розвинутій поліграфії. Деякі економісти залишили нам у спадок багатотомні видання, без яких не може обійтися жоден дослідник історії економічної теорії.

Отже, кожна країна дбає про створення належних умов, щоб її співвітчизники ознайомились з творами видатних економістів світу. Література світової економічної класики перекладається і видається національними мовами. Це засвідчують економічні видання різних країн, у тому числі й постсоціалістичного перехідного розвитку.

Україна з цього огляду дуже обділена, особливо, якщо співставити її перекладну світову економічну класику з надбанням інших країн, зокрема, Польщі, Росії та ін. Тривале перебування у колоніальному становищі було перешкодою для перекладу та видання світової економічної класики українською мовою, що обмежувало можливості її вивчення.

А втім, це стосується не тільки праць зарубіжних економістів, але й українських учених світового рівня. Наприклад, видатні Дослідження М. Туган-Барановського, класичні праці Б. Слуцького та багатьох інших українських економістів досі не видані українською мовою. Це відповідно зменшує ефективність вивчення історії економічної думки, до скарбниці якої вагомий внесок зробили й українські економісти. Історія економічної теорії належить до фундаментальних економічних наук, її загальноосвітнє і прикладне значення поціновується надто високо. Це пояснює постійну зацікавленість цією навчальною дисципліною вчених-економістів. Уже давно тривають дослідження з історії економічної думки у багатьох країнах з розвинутою економікою. Йдеться, передусім, про західноєвропейські країни, США та деякі інші. Активно публікується література з історії економічних вчень у Росії.

Взагалі зацікавленість історією економічної науки у другій половині минулого сторіччя значною мірою можна пояснити суперництвом планово-директивної та вільно-ринкової економічних систем, під впливом якого були спроби знайти відповідь в економічних вченнях на питання про перспективи економічного зростання і реалістичність тих чи інших теорій. Це є підтвердженням актуальності історії економічної теорії, вивчення якої в кожній країні відбувається з урахуванням національних потреб та інтересів. Очевидно, це має бути враховано і в Україні, де вивчення історії економічної думки повинно базуватися на основі залучення першоджерел і наукового доробку вітчизняних економістів. Це буде підтвердженням того загального принципу, якого дотримуються в усіх країнах. Треба визнати, що в цьому плані в Україні відбуваються позитивні зрушення, що засвідчують переклади англомовної економічної класики українською мовою.

Щодо основних етапів, напрямів і наукових шкіл, які відомі в історії економічної теорії, то вони розглядаються в історико-логічній послідовності за схемою: економічні погляди мислителів і населення стародавнього світу, економічні погляди мислителів античності, економічні вчення середньовіччя, теорії меркантилістів і зародження класичної політичної економії, економічна теорія фізіократів, класична школа в політичній економії, завершення традиції та критика класичної політичної економії, соціалістичні економічні теорії та їх еволюція, історична школа і соціальний напрям у політичній економії, економічні теорії граничності, наукові новаторства і школи української економічної думки останньої третини XIX і першої третини XX ст., новітні теорії моделювання добробуту та економічного зростання, неолібералізму, монетаризму, інституціоналізму та ін. Безумовно, ці етапи, напрями і наукові школи в історії економічної теорії можуть бути уточнені; між ними немає чітко окреслених меж. Однак вони впорядковують процес пізнання розвитку економічної теорії від давнини до сучасності, а найголовніше, що пізнання її еволюції, нагромадження нових якісних елементів дає змогу глибше зрозуміти і сприйняти основні постулати економічної теорії, знання якої потрібне кожному економістові.