Держава гарантує всім суб´єктам господарювання, не­залежно від їх організаційних форм діяльності або форми власності, рівні права і створює їм рівні можливості при користуванні природними, матеріально-технічними, трудо­вими, фінансовими та іншими ресурсами.

Разом з тим будь-яка змагальність суб´єктів господарю­вання на товарних ринках несе в собі ризик мати негативні фінансові результати. Тому іноді на практиці суб´єкти ринку здійснюють таку координацію своєї діяльності (узго­джені дії), завдяки якій виключають ризики, пов´язані з конкуренцією, координацією своєї економічної поведінки в різних сферах господарської діяльності.

Координація (узгоджені дії) суб´єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб´єктів ринку, зокрема при укладенні ними угод в якій-небудь формі; прийнятті об´єднанням рішень в якій-небудь формі; створенні суб´єкта господарювання, ціллю або наслідком якого є координація конкурентної по­ведінки між суб´єктами господарювання, які створили вка­заний суб´єкт, або між ними і новоствореним суб´єктом гос­подарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями виз­наються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції. Ця частина є генеральною забороною на всі узгоджені дії, які мали або можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Оскільки узгоджені дії визнаються антиконкурентними за умови, що вони можуть призвести до недопущення, усу­нення або обмеження конкуренції, тобто за умови можли­вого настання цих наслідків, для визначення цих дій не має значення, чи відбулося недопущення, усунення або обме­ження конкуренції фактично.

Недопущення конкуренції передбачає створення такої ситуації, коли підвищуються бар´єри входження на ринок потенційних конкурентів або створюються умови, відпові­дно до яких суб´єкти господарювання, що працюють на од­ному ринку з об´єктивних причин, не конкурують. У цьому випадку недопущення конкуренції може мати місце на тому ринку, на якому конкуренції не було.

Під усуненням конкуренції необхідно розуміти повне або суттєве припинення змагальності між конкурентами, внаслідок чого покупці (продавці) позбавляються можли­вості вибирати між продавцями (покупцями).

Обмеження конкуренції відбувається у разі зменшення впливу визначених для конкуренції чинників, внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб´єктів госпо­дарювання ринкової влади, яке характеризується у кожному конкретному випадку відповідними якісними і кількіс­ними показниками.

Частиною 2 ст. 6 Закону про захист економічної конку­ренції визначено конкретний перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій між суб´єктами госпо­дарювання, які стосуються:

—встановлення цін або інших умов придбання або реа­лізації товарів;

—обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контро­лю над ними;

—розподіл ринків або джерел постачання за територі­альним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реа­лізації або придбання, за колом продавців, покупців або спо­живачів або за іншими ознаками;

—спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

—усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб´єктів господарювання, покупців, продавців;

—застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб´єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції;

—укладення угод за умови прийняття іншими суб´єктами господарювання додаткових зобов´язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншим чесними традиціями в підприє­мницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

—суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб´єктів господарювання на ринку без об´єктивно виправ­даних на те причин.

Необхідно відзначити, що цей перелік не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. б, стосується будь-яких узгоджених дій, які можуть призвес­ти або призвели до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.

У практиці застосування законодавства про захист еко­номічної конкуренції розрізняють види антиконкурентних узгоджених дій залежно від цілі, яку ставлять перед собою учасники дій, а також від їх місця на ринку.

Залежно від структури ринку і місця суб´єктів господа­рювання на ньому виділяють три основні види антиконкурентних узгоджених дій: горизонтальні, вертикальні і конгломерантні.

Горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії (угоди), які здійснюються (укладають­ся) на одному і тому ж товарному ринку, де його учасники фактично є конкурентами, проте внаслідок здійснення дій, передбачених ст. 6 Закону про захист економічної конку­ренції, обмежують конкуренцію між собою.

Здійснення таких узгоджених дій перш за все передба­чає встановлення монопольно високих цін, розділ ринку або усунення з нього. Прикладом може слугувати справа про антиконкурентні узгоджені дії на ринку фотопослуг, коли учасники ринку, затвердивши єдиний прейскурант цін, фактично усунули конкуренцію (див. опис справ). Такий вид узгоджених дій становить найбільшу загрозу конку­ренції.

Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії можуть також передбачати спільний продаж товарів (включаючи експорт), спільні закупівлі (зокрема, імпорт товарів), спе­ціалізацію виробництва, обмеження інвестицій, спотворен­ня результатів торгів, аукціонів, конкурсів або тендерів.

Вертикальними антиконкурентними узгодженими дія­ми є дії, які здійснюються суб´єктами господарювання на різних товарних ринках, учасники яких перебувають у відносинах «продавець — покупець», і такі узгоджені дії передбачають обмеження підприємницької діяльності хоч б одного з учасників дій в його відносинах з третіми особа­ми, а самі дії призводять або можуть призвести до недопу­щення, усунення або обмеження конкуренції.

Найбільш поширеним прикладом вертикальних анти­конкурентних узгоджених дій є узгоджені дії щодо ціни перепродажу, коли між постачальником конкретного това­ру та його розповсюджувачем досягається домовленість про рівень ціни, по якій цей товар може продаватися його роз­повсюджувачем іншим підприємцям або споживачам. У цьому випадку ціна перепродажу може встановлюватися як на високому, так і на низькому рівні щодо конкурентної ціни. Проте порушенням являється не сам рівень ціни, а наслідки узгоджених дій у вигляді встановлення цієї ціни розповсюджувачем не самостійно в конкуренції з іншими розповсюджувачами, а за узгодженням з постачальником, який являється монопольним утворенням або має велику ринкову владу.

Іншим прикладом вертикальних антиконкурентних уз­годжених дій можуть слугувати узгоджені дії щодо винят­кового або вибіркового розповсюдження товару, щодо ви­користання прав інтелектуальної власності.

Конгломерантними антиконкурентними узгодженими діями (угодами) є узгоджені дії (угоди), які відповідають наступним умовам: учасники дій не являються конкурен­тами і не перебувають у відносинах «продавець — поку­пець» ; узгодження дій, передбачає обмеження в діяльності хоч би одного з його учасників в його відносинах з третіми особами, а також вказані обмеження призводять або можуть призвести до негативних наслідків для конкуренції.

Необхідно відзначити, що на практиці одні і ті ж узгод­жені дії (угоди) можуть містити одночасно елементи різних видів антиконкурентних узгоджених дій.

Залежно від бажаного фінансового результату, до якого прагнуть суб´єкти господарювання, виділяють такі види антиконкурентних узгоджених дій, як щодо ціни на свої то­вари; дії направлені проти своїх конкурентів; маніпуляції умовами, за якими здійснюється конкуренція; диференці­ація продукції та ін.

Суть антиконкурентних узгоджених дій щодо ціни по­лягає в тому, що суб´єкти господарювання беруть в них участь з метою отримання можливості діяти із значною рин­ковою владою або стати монополією. Монопольні ознаки і наслідки антиконкурентних узгоджених дій — це підви­щення цін або розподіл ринків.

Існують наступні види антиконкурентних узгоджених дій щодо цін: встановлення (фіксація) певного розміру або розмірів цін (тарифів); спотворення торгів (пропозиції цін).

Цінові антиконкурентні узгоджені дії можуть полягати в узгодженні інших, чим ціна умов діяльності учасників ринку, які, проте, безпосередньо або опосередковано впли­вають на неї. Наприклад, суб´єкти господарювання можуть домовитися змінити характеристики товару, уповільнити або скасувати впровадження інновацій з метою скорочення витрат або підвищення прибутку, які зрештою відіб´ються на ціні товару учасників узгоджених дій.

Антиконкурентні узгоджені дії проти конкурентів пе­редбачають здійснення спільних дій з метою завдання збит­ку або перешкод своїм конкурентам, які не входять до гру­пи учасників. Такі антиконкурентні узгоджені дії дозволя­ють підвищувати ціни суб´єктам господарювання, які являються учасниками антиконкурентних узгоджених дій, після того як компанії, проти яких були здійснені антикон­курентні узгоджені дії, опинилися в неконкурентоспромож­ному становищі.

До таких антиконкурентних узгоджених дій можуть відноситися ситуації, коли суб´єкти господарювання зни­жують доходи своїх конкурентів шляхом здійснення бой­котів і «хижацького» ціноутворення (встановлення цін нижчих за витрати).

Ці дії примушують конкурентів залишати ринок або об­межують їх конкурентоспроможність.

Окрім цього, суб´єкти господарювання можуть домови­тися підвищувати витрати конкурентів і у такий спосіб при­мушувати їх встановлювати високі ціни. Це, у свою чергу, дозволяє учасникам змови підвищувати ціни до рівня цін конкурентів (ефект «парасольки»).

Суб´єкти господарювання можуть домовитися заважа­ти здійснювати господарську діяльність як існуючим, так і потенційним конкурентам. Що, у свою чергу, дозволяє або підвищувати ціни, або утруднює вступ на ринок і, таким чином, поступово руйнує конкурентні ціни. Антиконкурен-тна поведінка в цьому випадку вважається особливо вірогід­ною, коли наявне державне регулювання.

Антиконкурентні узгоджені дії щодо маніпуляцій умо­вами, за допомогою яких здійснюється конкуренція, відбу­ваються шляхом укладення угод щодо обмеження вироб­ництва, ринків товару, техніко-технологічного розвитку, інвестицій і диференціації продукції з метою руйнування конкурентних цін. Крім того, це може відбуватися за до­помогою спотворення результатів торгів, аукціонів, кон­курсів, тендерів, тобто через непряме встановлення неконкурентних цін, як це було при розгляді справи стосовно анти конкурентних узгоджених дій державного гірничодо­бувного підприємства і приватної компанії (див. «Опис справ»).

Важливою умовою ефективної конкуренції являється повна і об´єктивна інформованість споживачів про товари, роботи і послуги. З метою усунення або обмеження цього чинника суб´єктами ринку можуть укладатися угоди щодо диференціації продукції.

Принцип диференціації полягає в тому, що суб´єкти гос­подарювання прагнуть диференціювати свої товари з метою зниження конкуренції на даному ринку. Споживачі, які мають постійну зацікавленість в унікальних характеристи­ках продукції даного суб´єкта господарювання, незалежно від того, є вони реальними або ілюзорними, спроможні зап­латити додаткову надбавку до ціни, яка залежить від важ­ливості цієї зацікавленості. Якщо існують покупці, які більше, ніж інші схильні перейти до споживання продукції конкурентів, суб´єкт господарювання прагнутиме ізолюва­ти їх серед всіх своїх клієнтів, запропонувавши їм спе­ціальні умови, які не даються лояльним покупцям.

Аналогічні наслідки можуть мати антиконкурентні уго­ди, в результаті яких збільшуються «витрати пошуку» спо­живачів: угоди, які обумовлюють ненадання повної інфор­мації; обмеження для тих, хто надає професійні послуги, в праві діяти під торговою маркою відомої фірми, яка продає супутні товари або послуги; угоди щодо ненадання консуль­таційної інформації по діяльності конкурентів; угоди, які підвищують можливість цінової дискримінації і надання знижок певним групам споживачів.

Реклама як спосіб диференціації продукції зазвичай робить м´якшою конкуренцію. З іншого боку, реклама може містити інформацію щодо характеристик продукції, зокре­ма цінову, яка створює стимули до порівняльного аналізу споживачами товарів або послуг даного типу і, як наслідок, робить жорсткішою конкуренцію. Цінова реклама, на відміну від просувань на ринок торгової марки, таким чи­ном, працює проти принципу диференціації, підвищуючи спроможність споживачів порівнювати різні варіанти това­ру за ціною. Тому угода щодо обмеження цінової реклами серед учасників ринку підвищує складність здійснення по­рівняння споживачами, яке, у свою чергу, означає, що, дію­чи відносно незалежно, виробники одержать велику ціно­ву свободу і можливість встановлювати вищу ціну на това­ри, ніж у нормальних умовах конкуренції.

Таким чином, проста угода, яка забороняє цінову рек­ламу серед суб´єктів господарювання, що надають про­фесійні послуги, таких як адвокати, медичні працівники, фармацевти, бухгалтери, може вважатися незаконною і мати відчутний негативний ефект для кінцевих споживачів.

Види антиконкурентних узгоджених дій розрізняють також залежно від форми взаємодії учасників ринку. Час­тиною першої ст. 5 Закону про захист економічної конку­ренції передбачені наступні форми здійснення узгоджених дій: укладення суб´єктами господарювання угод в будь-якій формі; прийняття об´єднаннями рішень в будь-якій формі; будь-яка узгоджена конкурентна поведінка; створення суб´єкта господарювання, ціллю і результатом створення якого являється координація конкурентної поведінки між суб´єктами господарювання, що створили вказаний суб´єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб´єктом господарювання.

Згідно з чинним законодавством про захист економіч­ної конкуренції антиконкурентні узгоджені дії заборонені і тягнуть за собою відповідальність відповідно до закону.