Одна з найбільш важливих проблем сучасного розвитку — вибір правильного напрямку нашого руху. Україна має вибрати власну, яка б відповідала саме її умовам, модель ринко­вої економіки, а не копіювати чужі моделі. В принципі цей вибір необхідно зробити між двома найбільш загальними моделями ринкової економіки: ліберальною чи регульованою. Перша пе­редбачає створення самокерованого, нерегульованого ринку епо­хи первісного нагромадження капіталу, за якого держава відсто­ронюється від управління економікою і від проблем соціального захисту населення. Друга націлена на створення соціально орієн­тованого і регульованого ринку, який передбачає наявність ефек­тивного державного сектору, державного регулювання економіки і проведення політики соціального захисту населення від мож­ливих негативних наслідків переходу до ринкової економіки.

Наступною проблемою є чітке вирішення пріоритетів на шляху до створення обраної моделі, а не намагання одночас­ного вирішення усіх проблем. Історичний досвід показує, що всі подібні намагання закінчувались провалами. Прагнення до швид­кого безпосереднього переходу до ринку через лібералізацію цін ("шокова терапія") дуже нагадують намагання Радянської дер­жави перейти у роки "воєнного комунізму" до безпосереднього виробництва і розподілу продуктів по-комуністичному. Як відо­мо, вони не тільки не мали успіху, а й згодом були визнані по­милковими навіть їх прибічниками.

Перехід до ринкової економіки — не разовий стрибок, а по­ступовий, еволюційний процес глибоких перетворень існуючої економічної системи з регулювальною діяльністю держави, що обов´язково має передбачати їх етапність. Саме це показує світо­вий (зокрема китайський) досвід, який не було враховано при про­веденні реформ. Проведення ефективних ринкових реформ пе­редбачає не "шокову" ліквідацію існуючої економічної системи, а трансформацію інститутів, їх пристосування до нових умов. При цьому важливо зберегти все позитивне. Особливо це стосується інститутів державного регулювання економічних процесів і соці­альних інститутів, що складаються в ході тривалої еволюції.

Поряд з макроекономінними реформами слід здійснюва­ти реформи структурні. Проведення малої та великої прива­тизації, що триває відносно довго, дає можливість створити чис­ленний приватний сектор, а в перспективі — перейти до зміша­ної економіки.

З метою успішного проведення структурних реформ необхідно створити нові інститути ринкової економіки — надійні, орієнто­вані на правові норми, включаючи договірне право, банківську систему з незалежним центральним банком і новими комер­ційними банками, різні системи — податкову, митну, соціального захисту тощо.

Важливою метою структурної стратегії має бути зниження рівня енергетичної та іншої ресурсної залежності України від зовнішніх чинників і зміцнення економічної безпеки держави. Лише за таких умов Україна зможе вивести економіку на світо­вий рівень, забезпечити значне зростання валютних надходжень, вкрай потрібних для збалансування бюджету.

Україна як держава, що стала на шлях ринкових перетво­рень, не зможе побудувати високорозвинуте сучасне суспільство без активного залучення іноземного капіталу. Але самі собою іноземні інвестиції не надійдуть, їх необхідно активно залучати. Конкуренцію на ринку інвестиційних капіталів можна подола­ти насамперед сприятливою інвестиційною і митною політикою, стабільним і заохочувальним законодавством.

Таким чином, перед молодою Українською державою стоять надзвичайно складні та важливі завдання у сфері економіки. Від їх розв´язання залежить наш поступ до цивілізованого життя.

Основні терміни і поняття

Лібералізація цін, монетаризм, ринкова економіка, лібералі­зація економіки, регульована економіка.