Це країни, у яких ВВП на душу населення становить менше 350 дол. США, рівень освіченості — менше 20 %, частка переробної промисло­вості — менше 10 %. Із 40 країн, які належать до слаборозвину­тих, 25 знаходяться на Африканському континенті. Це держави Центральної і Південної Африки (десятки різнорідних і нечітко сформованих держав, військово-племінних утворень). Більшість країн Тропічної Африки (зразу 17) здобули незалежність у 1960 p., що названий "роком Африки". У 1974 р. здобули неза­лежність португальські колонії — Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау. Останньою здобула незалежність у 1989 р. Намібія.

Африка — найбільш відсталий в економічному плані регіон світу. Серед факторів відсталості та низького рівня життя слід зазначити дуже високий приріст населення, політичну не­стабільність, етнічні, міждержавні конфлікти, трайбалізм (три-бус — плем´я).

У країнах Тропічної Африки, за багатоукладності економіки, переважає дрібнотоварний уклад. Значна частина населення до здобуття незалежності була зосереджена у традиційному сільсько­господарському і сировинному укладах. Намагання нових лідерів незалежних країн створити власний економічний потенціал не тільки не мали успіху, а й ще більше посилили залежність їхньої економіки від розвинутих капіталістичних держав. Практично для всіх африканських країн характерним є іноземне капіталі­стичне підприємництво, представлене головним чином дочірні­ми компаніями ТНК розвинутих країн, особливо Великобританії і Франції.

Капіталовкладення ТНК колишніх метрополій у країни Аф­рики становлять 58—79 % всіх іноземних інвестицій. Лише за 1980—1986 pp. іноземні монополії вивезли з Африки у вигляді чистих прибутків 24,9 млрд. дол.

Найменш динамічною галуззю у більшості країн залишаєть­ся сільське господарство. Такий стан пояснюється техніко-економічною відсталістю, погіршенням природно-кліматичних умов у країнах, які наближені до Сахари (країни Сахелю). Це збільшує розрив у хронічному відставанні виробництва продовольства від зростання населення. В основному проблема голоду вирішуєть­ся тільки за допомогою міжнародних організацій. Відповідно до світової класифікації бідними вважаються ті, хто отримує мен­ше 275 дол. США у рік. На початку XXI ст. налічувалось майже 20 країн з меншим рівнем доходу.