Національні економіки в межах світового господарства і міжнародних економічних зв´язків наприкінці XX — на початку XXI ст. характеризувалися аси­метричністю стану та розвитку. Це знайшло свій вияв насампе­ред у посиленні нерівності між ними. На початку XXI ст. члена­ми МВФ та МБРР були 183 країни. Частка "Великої сімки" становила майже половину світового виробництва (45,8%). При цьому на США припадало 21,9 % . За ними йшли, у міру спадан­ня, Японія — 7,6 %, Німеччина — 4,7, Франція — 3,3, Велика Британія — 3,2, Італія — 3,2, Канада — 2,0 %. При зіставленні національних ВВП не за паритетом купівельної спроможності (ПКС), а за ринковим валютним курсом частка "сімки" у світо­вому виробництві становила 66 %. Проте у країнах "Великої сімки" проживало менше 12 % населення планети, в тому числі в США — 4,8 %. Спостерігалась приблизна відповідність часток зазначених країн у світовому виробництві з їх частками голосів у МВФ (45,2 %) і МБРР (43 %). Лише на США в обох організа­ціях припадало відповідно 17,2 і 16,4 % усіх голосів. Для по­рівняння: частка України у світовому виробництві становила 0,5 %, і на країну в зазначених організаціях припадало 0,6— 0,7 % всіх голосів.

Значно зросла нерівність у розвитку між країнами і регіона­ми, у концентрації доходів, ресурсів і багатства. ВВП на душу населення в розвинутих країнах був у 11—15 разів більший, ніж у країнах, що розвиваються розрив у доходах між п´ятою части­ною світового народонаселення, що живе у найбагатших країнах, і п´ятою частиною, що живе в найбідніших країнах, у 1997 р. виражався співвідношенням 74 : 1 порівняно з 60 : 1 у 1990 р. (у 1820 р. — 3 : 1). На промислово розвинуті країни, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, 29 країн), припадає лише 19 % світового народонаселення, і ра­зом з тим 71 % глобальної торгівлі товарами та послугами, 58 % ПП та 91 % усіх користувачів Інтернету.

Частка 64 країн з низькими в середньому на душу населення доходами, в яких проживало 40 % населення Землі, становила не більше як 1 % ПП. У всіх без винятку країнах, що розвиваються, спостерігалась тенденція посилення соціальної диференціації, зро­стання розриву в доходах. У багатьох із них так званий децильний коефіцієнт (різниця в доходах верхніх і нижніх 10 % населен­ня) досяг жахливих розмірів (Колумбія — 41, Бразилія — 61, Нігерія — майже 87 та ін.).

Ринкові перетворення в перехідних економіках пострадян­ських країн сприяли посиленню асиметрії стану і розвитку на­ціональних економік світу. Системна трансформаційна криза 90-х років XX ст. кількісно і якісно змінила їх місце у світі, відкинувши пострадянські країни далеко назад. За обсягами ВВП Україна перемістилась у міжнародних рейтингах з 29-го місця на 51-ше, а Росія — з 5-го на 10-те (за ПКС) і на 16-те (за поточ­ним ринковим курсом). За рівнем ВВП на душу населення Україна перебуває у низькодохідній групі країн поряд з Індією (у 1999 р. — 2348 дол. за ПКС). Для зіставлення: у Португалії середній дохід на душу населення ВВП становив 17 тис. дол. — найменший рівень серед країн Європейського Союзу (47,5 % від рівня СІЛА). Від США наша країна у 2001 р. відставала майже в 10 разів. Різкий розрив у рівнях життя між сучасною Украї­ною і США перевищив той, який був на початку XX ст. (28 % від доходу в США проти 11,4 % у 2001 p.).

Успішний розвиток економіки Китаю, що будує соціалістичне ринкове господарство, на тлі трансформаційної кризи народного господарства пострадянських країн також посилює асимет­ричність розвитку світової економіки. За період 1979—1999 pp. Китай був країною з найбільш високими темпами економічного зростання у світі (9,7 %). За рівнем ВВП на душу населення Китай увійшов до середньої дохідної групи поряд з Білоруссю, Казахстаном та Росією. До 2010 р. країна планує вийти на друге місце у світі за обсягом національного ВВП.

Навіть у межах окремих, особливо великих багатонаціональ­них, країн (Індія та ін.) практично відсутня гомогенність еконо­міки і спостерігається асиметрія в її розвитку. Так, значні регіо­нальні відмінності й в основних економічних показниках мають місце в Італії (проблема Півдня) у Великій Британії (проблема Шотландії), у Німеччині (проблема східних земель) тощо. Це стосується і такої стійкої регіональної спільноти, як Європей­ський Союз.

Отже, світова економіка наприкінці XX — на початку XXI ст. характеризувалась посиленням асиметричності розвитку.

Основні терміни і поняття

Постіндустріальне суспільство, кейнсіанська концепція, мо­нетаризм, економічні регіональні союзи, транснаціональна кор­порація, міжнародна економічна інтеграція, наднаціональний орган.