Швидкий темп розвитку продуктивних сил вимагав модернізації старих галу­зей промисловості, перш за все гірничої металургії. Саме тут вводились технічні новинки, змінювались конструкції і розмір доменних печей. У результаті використання конвертерів Бессе­мера (Англія, 1856 р.) і Томаса (Англія, 1878 р.) у важливу підгалузь відокремилось сталеплавильне виробництво. Дістали роз­виток електричне зварювання, кування і виплавка металів. У 80-ті роки введено електролітичний метод отримання алюмі­нію, який дав змогу розвивати кольорову металургію. З 1887 р. таким же методом стали отримувати мідь.

Зростання обсягів виробництва товарів вимагало збільшення швидкості їх перевезення, що сприяло розвиткові та удосконаленню транспорту. У шляхове будівництво все більше проника­ла сталь (залізничні рейки, мости). "Еру сталевих мостів" відкрив збудований у США через р. Міссісіпі у 1874 р. арочний міст біля м. Сент-Луїс. Удосконалювалась конструкція пароплавів. З 1903 р. розпочалось будівництво суден з двигуном внутрішньо­го згорання — теплоходів. Почалась електрифікація залізнич­ного транспорту, з´явились нові транспортні засоби — танкери (нафтоналивні судна). У 1896 р. німецький конструктор Г. Зельферт застосував для дирижаблів двигун внутрішнього згорання, який працював на рідкому паливі. Перші кроки робила авіація, широкий розвиток якої став можливим після встановлення лег­ких і компактних бензинових двигунів. У 1903 р. у США брати У. і О. Райт здійснили чотири польоти на літаку з двигуном внутрішнього згорання. Спочатку літаки мали спортивне зна­чення, згодом — їх стали використовувати у військовій справі, а потім — для перевезення пасажирів і вантажів.

В епоху НТР, завдяки промисловому виробництву автомобілів з 90-х років XIX ст., з´явився новий вид транспорту — автомо­більний. Успіху автомобілів сприяв винахід у 1895 р. ірланд­ським інженером Дж. Денлопом гумових шин. На заводах Г. Форда у 1912—1913 pp. вперше застосовано конвеєр. Високі темпи розвитку автомобілебудування зумовили широке будів­ництво шосейних доріг.