Важливе значення мала зміна енергетичної бази виробництва і транспорту: парова енергія була замінена елек­тричною, почалась електрифікація, склалась технологія отримання, передачі та приймання електроенергії. У 1867 р. німецький ви­нахідник В. Сіменс сконструював електромагнітний генератор із самозбудником, яким за допомогою обертання провідника у маг­нітному полі можна було отримати і виробляти електричний струм. У 70-ті роки було винайдено динамо-машину, яку можна було використовувати не тільки як генератор електроенергії, а і як двигун, що перетворює електричну енергію у механічну. Уже через десять років у США Т. Едісон створив перший сучасний генератор (1883). Він виготовив у 1891 р. і трансформатор, що вирішило проблему передачі електроенергії на значну відстань. Промислові підприємства перестали бути прив´язаними до енер­гетичної бази. Виробництво електроенергії було організовано на особливих підприємствах — електростанціях.

Впровадження у виробництво електродвигунів збільшувало швидкість верстатів, підвищувало продуктивність праці й ство­рювало передумови для автоматизації виробництва. У 1884 р. англійський інженер Ч. Парсонсон винайшов багатоступеневу парову турбіну, а в результаті її поєднання в єдиний агрегат з динамо-машиною було створено турбогенератор. Уже в 1896 р. на Ніагарській гідроелектростанції було встановлено винайдену гідравлічну турбіну. Виникли нові галузі промисловості — елек­трохімія, електрометалургія, електричний транспорт. З´явились двигуни внутрішнього згорання, які працювали від енергії, отри­муваної при згоранні парів бензину (Н. Отто) і нафти (Р. Ди­зель). У 1885 р. було побудовано перший автомобіль (Г. Дайм­лер, К. Бенц). Двигун внутрішнього згорання став широко засто­совуватись у всіх галузях промисловості й транспорту, приско­рив механізацію сільського господарства. У 1906 р. в США з´яви­лись трактори з двигунами внутрішнього згорання. Застосування їх в окремих господарствах американських фермерів розпо­чалось у 1907 p., масове ж виробництво було освоєно лише в роки Першої світової війни.

Однією із провідних галузей стала електротехніка. Винахід лампи розжарювання з вугільним стержнем у скляній колбі російським вченим О. Лодигіним (1873) і електродугової лам­пи — росіянином Г. Яблочковим (1875) сприяли поширенню електричного освітлення. Воно стало застосовуватись на вели­ких підприємствах, у великих містах. Згодом до конструкції ламп розжарювання винахідники різних країн вносили поліпшен­ня. Так, О. Лодигін розробив лампу з металічною ниткою, в тому числі з вольфрамовою. Електричне освітлення поступово почало витісняти газове.

Наприкінці XIX ст. набула широкого розвитку така галузь електротехніки, як техніка засобів зв´язку. Удосконалювалась апаратура дротяного телеграфу, почалось використання телефон­ного зв´язку (винахідник телефону — американець А. Белл (1876)). Перша телефонна станція в США була збудована у 1877 р., на початку 80-х років вони з´явились майже у всіх містах європейських країн. У 1889 р. А. Строуджер запатентував авто­матичну телефонну станцію. З 1895 р. поширювалось викорис­тання радіо, яке сконструював російський вчений О. Попов.