На початку 60-х років XIX ст. 60 % населения США працювало у в сільському господарстві, яке було основною га­луззю економіки США, і виробляло продукції на 1578 млн. дол. Уведення в обіг нових земель (до 50-х років XIX ст. лише на заході впроваджено в обіг 2 млн. га) в умовах значного дефіциту робочих рук стимулювало технічний прогрес у сільському госпо­дарстві. Ще в 1790 р. Ньюболд сконструював чавунний плуг, який пізніше був удосконалений. Уже в 30-ті роки XIX ст. з´явились снопов´язалки, косарки. Серед факторів, які визначали розвиток аграрної сфери господарства, крім колонізації Заходу, можна зазначити використання праці рабів і спеціалізацію районів.

Постійно зростаючий внутрішній ринок продукції сільсько­го господарства стимулював швидке зростання товарності зем­леробства і тваринництва. Важливим наслідком орієнтації ви­робників аграрного сектору на потреби ринку було поглиблення галузевої спеціалізації окремих регіонів країни, які набули розвитку ще в колоніальний період.

Старий — Північний Захід — вирощування кукурудзи у поєднанні з екстенсивним тваринництвом (перш за все сви­нарством). У міру вирубування лісу збільшувались ділянки під посів жита, ячменю і вівса. З другої чверті XIX ст. тут з´явилась пшениця і вже в 1860 р. цей регіон став головним її виробни­ком, закріпивши за собою центральне місце у зерновому госпо­дарстві країни.

Захід — високоінтенсивне тваринництво. Із Англії заве­зені кращі породи корів, з Іспанії — довгошерстих овець (мери­носів) і т. ін. Під тиском конкуренції дешевої продукції Північного Заходу (дешеве якісне зерно і м´ясні товари) регіон поступово переходив від екстенсивного господарства до інтен­сивного з орієнтацією на виробництво молочної продукції, виро­щування овочів, промислове садівництво. Сільське господарство Північного Сходу пристосувалось до потреб швидко зростаючих індустріальних центрів. Розвиток залізничного транспорту сприяв процесу галузевої спеціалізації цих районів СІЛА.

Південь — наприкінці XVIII ст. переорієнтація з виробниц­тва тютюну, який став нерентабельним внаслідок виснаження земель, рису (в результаті Війни за незалежність було втрачено англійські ринки рису), індиго та задоволення зростаючого ринкового попиту на бавовну. У другій половині XIX ст. ба­вовник став головною статтею спеціалізації штатів Півдня і Південного Заходу. У 1860 р. вони давали 66 % світового вироб­ництва бавовни-сирцю (у 1791 р. — 0,4 %), 1/4 якого переробля­лась американськими підприємствами. За рахунок бавовни за­безпечувалися валютні надходження, оскільки в експорті вона становила 57 %. У США активно формувався фермерський шлях розвитку сільського господарства із застосуванням найманої праці та техніки. Він отримав назву американського.