До молодих капіталістичних країн належать США, утворення яких як само­стійної держави відбулось у 1776 p., коли на Європейському кон­тиненті уже утвердились капіталістичні відносини.

Розвиток капіталізму в США мав низку особливостей, які суттєво відрізняли його від західноєвропейського варіанту. Капіталізм, що формувався в Північній Америці, називають пересе­ленським, колоніальним, зміст якого полягає у перенесенні сюди, на землі, що колонізувались, форм організації господарства ме­трополії. Перші колонії в Північній Америці створили на почат­ку XVII ст. переселенці з Англії, Голландії і Франції. Проте найбільш інтенсивно колонізацію здійснювала Англія, витіснив­ши спочатку Голландію, а в 60-ті роки XVIII ст. — Францію. До кінця XVIII ст. в Північній Америці за рівнем і характером економічного розвитку уже виділились три райони: Північний Схід, Південь і Центр.

Північний Схід був найбільш розвинутим районом. Тут в авангарді колоністів стояла заповзятлива англійська буржуазія, яка перетворила регіон у центр ремісничого, мануфактурно­го виробництва і торгівлі.

На Півдні, який мав величезні площі родючої землі, поселя­лись іммігранти із середовища англійської аристократії. Отри­мавши від уряду значні земельні ділянки у власність, в умовах різкого дефіциту робочих рук, вони ініціювали організацію ра­бовласницького плантаційного господарства.

У Центральному районі знаходились колонії, де переважало фермерське сільське господарство. Великі земельні володіння англійської аристократії здавались у спадкову оренду невели­кими ділянками за фіксовану ренту (квінт). Наявність великих ділянок вільних земель на Заході, де поселялись збіглі люди (сква­тери), які створювали там вільні фермерські господарства, по­слаблювала феодалізацію цього регіону.

Таким чином, в умовах колоніальної економіки розвиток капіталізму мав специфічні риси, найбільш яскравою з яких було широке використання примусової праці (білих рабів — сервентів і чорних рабів — негрів). Але соціально-економічна неоднорід­ність, асинхронність і неоднотипність історичного розвитку цих регіонів зумовили різні шляхи і часові межі становлення про­мислового капіталу.

Велика частина кваліфікованих робітників були іммігранта­ми з Європи. Втрата висококваліфікованих робітників змусила уряд Англії у 1718 р. ввести обмеження на еміграцію робітників високої кваліфікації, а в 1765 р. парламент заборонив їх виїзд. Проте зупинити цей процес було неможливо, оскільки праця в колоніях Нового світу оплачувалась вище, ніж в Англії.

З плином часу суперечності між колоніями і метрополією по­глиблювались, їх закріплювала низка законодавчих актів, які зачіпали інтереси місцевої новонароджуваної буржуазії:

—1650 р. — заборона для американських купців торгувати з європейцями;

—1660 р. — введення англійської монополії на такі колоні­альні товари, як цукор, тютюн, бавовна, індиго та ін., потім вона була розширена й охопила велику групу суднобудівних товарів, мідну руду, хутро, патоку;

—1669 р. — заборона вивозити шерсть і шерстяні вироби з Північної Америки;

—1750 р. — заборона у колоніях будувати доменні печі, про­катні стани, залізоробні й ковальські майстерні ("залізний" за­кон). Американський чавун дозволялось вивозити тільки до Англії. Заборонялось вичиняти хутро та ін.