Часткова ліквідація феодального режиму на селі стала передумовою промислового перевороту в Німеччині. Перший відчутний удар феодальному режиму на селі завдали Французь­ка революція 1789—1794 pp. і Наполеонівські війни. Вступаю­чи на німецьку територію, французи скасовували феодальні при­вілеї і звільняли селян від виконання феодальних повинностей. Так, за Люневільским миром 1801 р. лівобережжя Рейну віді­йшло тимчасово до Франції, там було ліквідовано феодальні при­вілеї і повинності селян, розпродано монастирські землі. Напо­леонівське панування обмежило тут самостійність великої кількості дрібних державних об´єднань. Потім удар по феодаліз­му завдали аграрні реформи початку XIX ст., що прискорили розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві.

Важливою умовою промислового перевороту у Німеччині стала ліквідація економічної роздробленості. У 1818 р. прийнято Митний закон, згідно з яким на всій території Прусської держа­ви знищувались митні застави, збирання акцизів і внутрішніх мит. Вперше в Німеччині утворено велику господарську область. Тариф 1818 р. захистив територію Пруссії від конкуренції інших німецьких держав, але не міг протистояти тиску Англії і Росії, які були заінтересовані у безперешкодному збуті в Пруссії про­мислових товарів і зерна. У 1833 р. Пруссія добилась організації Митного союзу, що об´єднав 18 держав Північної Німеччи­ни, територія яких становила 77 тис. км² і на ній проживало 23 млн. осіб. Всі митні застави, збір акцизів і внутрішніх мит між цими державами підлягали ліквідації. Створення союзу спри­яло формуванню загальнонімецького внутрішнього ринку і при­скоренню економічного розвитку, перш за все машинного вироб­ництва.

Іншою важливою перепоною економічного розвитку була відсутність розвинених шляхів сполучення. Вони стали виника­ти після утворення Митного союзу. 1835 р. з´явилась перша за­лізниця між Нюрнбергом і Фюртом, яка мала довжину всього 12 км. У 1848 р. протяжність залізниць становила уже 2363 км.

Розвиток капіталізму в сільському господарстві, зростання мануфактурної промисловості, утворення Митного союзу, поси­лення процесів первісного нагромадження капіталу, можливість використання іноземної техніки прискорили початок промис­лового перевороту.

Найбільше машинна технологія втілювалася у виробництво у текстильній промисловості і особливо в бавовняній, зокре­ма в Саксонії. У межах Митного союзу в 1846 р. налічувалось уже 313 прялок і 750 тис. механічних верстатів. Ткацьке вироб­ництво залишалось у руках кустарів, тобто ремісників і робіт­ників "домашньої промисловості" (розсіяної мануфактури). У Сілезії розвивалось льонопрядильне виробництво на машинній основі. У 1839 р. на території Пруссії було 11 фабрик, що займа­лись виготовленням лляної пряжі, тому кустарне і мануфактур­не виробництво опинилось у тяжкому становищі.

Створення Митного союзу стимулювало розвиток шовкової промисловості. її давнім центром був Крефельд, вироби якого знаходили широкий попит на Лейпцизьких ярмарках. У 1846 р. у Крефельді працювало 8 тис. шовкоткацьких верстатів, 20 фар­бувалень, 7 відділкових ділянок.

Значні зміни відбулися й у важкій промисловості. З по­явою парових машин попит на вугілля збільшився. Видобуван­ня вугілля у Пруссії зросло у 1824—1843 pp. з 1,2 млн. до 3,1 млн. т. Загальна чисельність шахтарів збільшилася за 1800— 1848 pp. у 4 рази, з 25 тис. до 100 тис, у інших галузях великої промисловості — у 12 разів, з 50 тис. до 600 тис. осіб.

Початок будівництва залізниць відіграв важливу роль у при­скоренні промислового перевороту у Німеччині.

Значне промислове піднесення у Німеччині відбулося у 50— 60-ті роки. За 50-ті роки XIX ст. обсяг промислового виробниц­тва подвоюється, а за 60-ті роки зріс ще у півтора раза. Випере­джаючими темпами розвивались галузі важкої промисловості. Виробництво засобів виробництва з 1861 по 1870 р. збільшилось на 23 %, тоді як виробництво предметів споживання — лише на 9 % . Будівництво залізниць дало сильний поштовх розвитку фаб­ричної промисловості, породивши великий попит на вугілля, рей­ки, паровози, вагони. Набули розвитку нові галузі промисловості, насамперед хімічна індустрія. Відкриття анілінових фарбників (1856) було покладено в основу виробництва не тільки фарб, а й фармацевтичної продукції, вибухових речовин, каучуку. Наро­щувались потужності фабрик з виробництва калійних і фосфор­них мінеральних добрив. Хімічна промисловість зайняла третє місце серед галузей німецької промисловості, а за часткою у світо­вому виробництві — друге місце після США. Значний розвиток мала німецька електротехніка. Про це свідчить створення в 1867 p. E.B. Сіменсом динамо-машини. Винахід генератора для вироблення електричного струму знаменував перші кроки елек­тротехнічної промисловості. Цей період промислового переворо­ту характеризувався ще тим, що німецька індустрія механізовувалась на основі розвитку вітчизняного машинобудування. У Німеччині виникли великі на той час машинобудівні заводи. Наприклад, в 1866 р. на локомобільній фабриці Борзіга працю­вали 1600 робітників. Аналогічні підприємства споруджувались у Хемниці, Касселі та інших містах.

Таким чином, структура галузей важкої промисловості Німеч­чини в цей період була значно ширшою, ніж в Англії і Франції. Нові підприємства у важкій промисловості були справжніми індустріальними гігантами, оснащеними найбільш передовим устаткуванням і новітніми технологіями.