«Основна мета стратегії макроекономічної політики - забезпечен­ня умов стійкого довгострокового зростання, яке сприяло б структур­но-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища» зазначає Президент Украї­ни у своєму Посланні до Верховної Ради України, Європейський вибір. Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвит­ку України на 2002 - 2011 роки». Виходячи з цього, основою еконо­мічної та соціальної стратегії країни є сьогодні державна інвестиційна політика, завданням якої є розвиток інвестиційної діяльності спрямо­ваний на створення привабливого інвестиційного середовища та сут­тєве нарощування обсягів інвестицій.
Основними принципами державної інвестиційної стратегії є:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
• визначення державних пріоритетів інвестиційного розвитку України;
• формування нормативно-правової бази інвестиційної діяльності;
• створення умов для збереження, розвитку й використання нау­ково-технічного та інноваційного потенціалу;
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інвестиційної діяльності;
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності, підтримка підприємства у науково-технічній сфері;
• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-техніч­ної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
• фінансова підтримка, здіснення сприятливої кредитної, подат­кової і митної політики у сфері інвестиційної діяльності;
• сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури;
• інформаційне забезпечення суб´єктів інвестиційної діяльності;
• підготовка кадрів у сфері інвестиційної діяльності.
• Єдину державну стратегію у сфері інвестиційної діяльності визна­чає Верховна Рада України, яка:
• створює законодавчу базу для сфери інвестиційної діяльності;
• затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економі­чного, науково — технічного, соціального розвитку, охорони довкі­лля;
• в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнування для фінансової підтримки інвестиційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим й обласні ради відпо­відно до їх компетенції затверджують регіональні інвестиційні програ­ми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, облас­них і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Автономної Рес­публіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інвестиційних програм.
Реалізацію державної політики у сфері інвестиційної діяльності забезпечує Кабінет Міністрів України, а саме:

• готує та подає до Верховної Ради України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програмно-культурного розвитку, охоро­ни довкілля;
• здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інве­стиційної діяльності;
• сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інвести­ційної діяльності;
• готує та подає до Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інвестиційних проектів;
• затверджує положення про порядок державної реєстрації інно­ваційних проектів і ведення Державного реєстру інвестиційних про­ектів;
•  інформує Верховну Раду України про виконання інвестиційних проектів, які кредитувалися за кошти Державного бюджету України, і про проведення до бюджету наданих раніше кредитів.

Центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку про­позицій щодо реалізації інвестиційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтрим­ки її реалізації.
Нажаль, кризові процеси призвели сьогодні до порушення опти­мальних співвідношень між національними заощадженнями та інве­стиціями в народне господарство: щороку значна частина заощаджень залишилася неконвертованою в інвестиції. Як наслідок, не повністю використовуються можливості нарощування інвестиційного потенці­алу національної економіки. Особливо давалися в знаки такі негативні чинники:

• низька дієздатність банківсько-кредитної системи, її фактична неспроможність акумулювати достатньо високий інвестиційний по­тенціал населення, відсутність розвиненої мережі інвестиційних інве­сторів (пенсійних фондів та страхових компаній);
• неефективне й безсистемне використання амортизаційних фондів;
• низький рівень капіталізації прибутків підприємств та відсутність економічних та (податкових) стимулів;
• спрямування інвестиційного потенціалу приватизації переваж­но на цілі бюджетного споживання;
• розпорошування інвестиційних бюджетних коштів;
• відсутність необхідної системи страхування інвестиційних ри­зиків, нерозвиненість фондового ринку та іпотечних відносин, лізин­гу та інших інститутів фінансування;
• тіньового бізнесу як основного джерела нелегального накопи­чення та вивезення капіталу.

Визначним завданням державної політики в інвестиційній діяль­ності є сьогодні створення рівних умов для ведення бізнесу та інвесту­вання економіки України суб´єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізова­них засадах, поліпшення структури інвестиційних джерел. У зв´язку з цим політика держави повинна бути сконцентрована на:

• прискоренні темпів економічного зростання на власній відтво-рювальній (інвестиційній) базі та на достатній ринковій основі;
• запровадження відкритих консультацій органів виконавчої вла­ди з представниками суб´єктів господарювання, поширення інформації про реальну економічну ситуацію, внутрішні та зовнішні ринки, кон´юнктурні процеси, нормативну базу;
• значному зниженні рівня тонізації вітчизняної економіки;
• створення рівних умов для діяльності суб´єктів господарювання незалежно від форми власності та походження капіталу;
• формування ефективного конкурентного середовища;
• зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів інвестування, страхового та пенсійного фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталу;
• створення додаткових економічних стимулів для залучення інве­стицій у пріоритетні галузі економіки;
• створення ефективної системи інтелектуальної власності.

З метою створення привабливого інвестиційного клімату та роз­витку інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення ста­лого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населен­ия Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 роки» від 28 грудня 2001р. № 1801.
Основним завданням програми є:
1. У сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного капіталу:

• дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізації ділової активності;
• завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;
• забезпечення прозорості процедур прийняття рішень централь­ними та місцевими органами виконавчої влади;
• удосконалення механізмів управління корпоративними права­ми, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;
• підвищення ефективності процедур банкрутства;
• забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безу­мовного додержання прав платників податків;
• підвищення інвестиційної привабливості об´єктів приватизації;
• подальше проведення адміністративної реформи з метою вдос­коналення та підвищення ефективності державного управління, усу­нення бюрократизму та проявів корупції;
• зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних ме­ханізмів;
• пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економіч­них зонах;
• сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;
• створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріо­ритетні галузі української економіки;

2. У сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

• усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощення темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;
• розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зок­рема, газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, із викорис­танням механізмів концесії та лізингу;
• сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв´язку та теле­комунікаційних послуг;
• стимулювання залучення інвестицій у науку, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Програма розвитку інвестиції діяльності в Україні виконувати­меться у два етапи:

На першому етапі (2002 - 2004 роки) основна увага приділялася лібералізації підприємницької діяльності, створення оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрі­шнього купівельно-споживчого попиту, активізації інвестиційно-інно­ваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податко­вого тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватно­го капіталу, інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні залучення інвестицій та найбільш привабливі можли­вості їх вкладення.
На другому етапі (2005 - 2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислово­го виробництва, ефективного використання енергетичних та матері­альних ресурсів; оздоровлення екологічного середовища; розвитку експорту наукоємкої, високотехнологічної із високим ступенем пере­робки продукції; забезпечення зміцнення фондового ринку; розвитку інститутів інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпо­ративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки ка­піталів; реалізації конкурентних переваг галузей національної еконо­міки; презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та по­слуг на міжнародних виставках і ярмарках.

Виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності забезпе­чить створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, по­ліпшить її для іноземних інвесторів. Крім того, збільшення привабли­вості інвестиційних ресурсів передбачається досягти шляхом ефективного використання державних інвестицій, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектора економіки, інозем­них інвестицій.

Надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 10 млрд. доларів США. Реалізація механіз­му концесії сприятиме залученню інвесторів до модернізації об´єктів інфраструктури, а використання у науково-технічній та інноваційній сфері - створенню нових робочих місць

Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливо­го інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності дадуть змогу досягти у 2005 році прогнозованого обсягу інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування у сумі 55,8 млрд. гривень (15% ВВП) порівняно з 23,6 млрд. гривень, фактично вкладених в економіку в 2000 році (13,7%). До 2010 року обсяг інвестицій зросте до 122,1 млрд. гривень (18,8% ВВП).

Розвиток небанківських фінансових установ, системи страхуван­ня вкладів, запровадження механізмів іпотечного кредитування спря­мовано на збільшення обсягів залучення коштів населення в інвестиції в основний капітал у 7 разів порівняно з 2001 роком.
У наслідок реалізації стратегії довгострокового економічного роз­витку держави прогнозується збільшення видатків державного й місце­вих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

Контроль за виконанням Програми розвитку інвестиційної діяль­ності в Україні здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, яке кожного півріччя інформує Кабінет Міністрів України про стан справ із внесенням, у разі потреби, пропо­зицій щодо її коригування.

Результати фундаментальних досліджень українських і іноземних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного віднов­лення і росту визначаються розмірами і структурою інвестицій, які­стю і швидкістю їхнього здійснення. Більш того, дослідники фіксують, що без інвестиційних нагромаджень і відповідних матеріальних ре­сурсів в інвестуванні взагалі ніяких позитивних зрушень не відбуваєть­ся.

Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечен­ня конкурентноздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюєть­ся, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об´єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентноздатних господарських систем, модерніза­цію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетво­рень.
Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів усієї економічної політики багатьох держав. Без них не можливо швидко переборювати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість мак­роструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності і ринковій платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому і прогресивних зрушень.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль грає обгрунто­ваний вибір напрямків інвестування - наскільки воно буде відповіда­ти майбутнім національним інтересам визначеної держави. Реалізація довгострокових інвестиційних проектів, як відомо, формує перспек­тивну макроекономічну структуру країни, зміни у внутрішньому (ре­гіональному і галузевому) і зовнішньому поділі праці, визначення відповідної ніші країни у світовій ринковій структурі.

Майбутній економічний розвиток країн світу варто розглядати в контексті тенденцій розвитку світової економіки. Епоха вступу народів в нове століття характеризується тектонічними зрушеннями в соціаль­но-економічній і технологічної структурі з відповідною трансформа­цією інституціональних основ усієї сучасної економіки. Локальні еко­номіки окремих країн поступово втрачають позиції саморозвитку, інтегруючи в спільно планетарний економічний організм з універсаль­ною системою регулювання.

Уже тепер вирішальну роль у світовому розвитку грають транс­національні корпорації (ТНК) і інші могутні господарські структу­ри. За свідченням іноземних дослідників, сукупність 37 тисяч ТНК із 200 тисячами їхніх філій охопила майже всю планету. Це своєрідна економічно стабільна і динамічна господарська система планетарного типу, що зосереджує в собі третину всіх виробничих фондів планети, виробляє близько 40% загальнопланетарного продукту, здійснює більше половини зовнішньоторговельного обороту, понад 80% торгівлі новітніми технологіями і контролює більш 90% вивозу капі­талу.

Якщо додати до цього національні форми великого бізнесу кож­ної економічно розвиненої країни, то стає цілком зрозумілим, на чому тримається і що рухає швидкими темпами сучасну світову економі­ку. Це - не малий і навіть не середній бізнес, що займає свої ринкові ніші, але не є ні вагомими інвесторами, ні спостерігачами великого капіталу.
Слід також відзначити, що тепер активно формуються глобальні світові ринки замкненого типу, що охоплюють групи країн величез­них регіонів світу. Серед них — єдиний ринок ЄС, ринки країн Амери­канського континенту на чолі зі США і країн Тихоокеанського басей­ну на чолі з Японією і Китаєм.

При цьому визначальним фактором прогресу є технологічне лідерство. По даних оціночних критеріях країни можна розділити на групи:

а)    швидко прогресуючі, продуктивність праці в яких найвища;

б)    країни із середнім рівнем технологічного розвитку і продуктив­ності праці;

в)    країни технологічно відсталі з низьким науково-технічним розвитком і продуктивністю праці. Вони в більшості випадків і ви­ступають сировинними придатками економічно розвинених країн, випадаючи з перспектив лідерства, а іноді і з регіональних світових ринків кінцевих продуктів споживання внаслідок не конкурентоздатності.

У такий спосіб капітали переважно концентруються в економічно розвинених країнах з високою продуктивністю праці. Саме сюди над­ходить і значна частина фінансового капіталу економічно відсталих країн, їхніх природних ресурсів і талантів.