Колосальні багатства для Англії приносило пограбування колоній. Це давало можливість капіталістам-підприємцям створювати великі централізовані мануфактури, легко знаходи­ти засоби для їх розширення і введення найдорожчих удоскона­лень, якщо тільки вони забезпечували високі прибутки. Розви­ток мануфактур підготував створення машин, а наявність вільних капіталів забезпечувала швидке поширення і практичне засто­сування винаходів і вдосконалень.

Розвиток винахідницької і наукової думки в Англії — це закономірний результат ставлення суспільства до питань роз­витку освіти і науки. Так, на початку періоду Реставрації, у 1662 p., в Лондоні оформилося Королівське товариство, яке стало пер­шою науковою організацією в Англії і фактично виконувало роль академії наук. Загальним принципом його діяльності була відмова від схоластики і догматичних методів "доведень". Тільки спостереження за життям, природою, експерименти і точний ма­тематичний розрахунок визнавалися у колах Королівського то­вариства справжньою наукою.

Королівське товариство сприяло розвитку в Англії у XVIII ст. різних наукових центрів, які займались підготовкою кадрів як для науки, так і для промисловості. За сприяння Королівського товариства з´явилися наукові організації нового типу, так звані дисидентські академії, в яких надавалася вища науково-технічна освіта. 1799 р. у Лондоні засновано Королівський інститут — науково-освітню установу, що мала на меті "поширення пізнан­ня і полегшення широкого введення корисних механічних ви­находів і удосконалень".

Великі відкриття і винаходи у науці та техніці, зроблені в Англії у XVIII ст. — першій половині XIX ст., були результа­том дії досить розвиненої для того часу системи освіти і підго­товки спеціалістів. У XVIII ст. в Англії створюються всі необхідні умови для розвитку винахідницької думки: 1) достатня кількість грошових коштів, які давали змогу субсидувати нау­кові дослідження; 2) достатньо освічене суспільство, яке сприй­мало все нове, що з´являлось у світі науки; 3) конкуренція з боку інших країн світу; 4) необхідність задоволення потреб внутріш­нього ринку. Тому не випадково перші винаходи зроблено саме у галузях бавовняного виробництва, щоб знищити бавовняну га­лузь Індії і витіснити традиційні галузі — виробництво шерстя­них і суконних тканин на внутрішньому ринку. Потім винахід­ництво поширилось на металургійну промисловость, оскільки для розвитку власної промисловості потрібно було все більше металу.

У 1733 р. механік Дж. Кей винайшов летючий човник, який підвищив продуктивність праці ткача вдвічі. За ним у 1785 р. Е. Катрайт винайшов механічний ткацький верстат, продук­тивність якого у 40 разів перевищувала продуктивність ткача, що працював вручну. Швидкий розвиток механізації відбувався і в іншій складовій бавовняного виробництва — прядінні. 1736 р. винайдено першу прядильну машину, яка механізувала процес прядіння. Ткач Д. Харгрівс винайшов у 1765 р. більш доскона­лу механічну прялку, на якій можна було працювати одразу кількома веретенами (до 20). Недолік цих прядильних машин полягав у тому, що приводили їх у рух руки людини.

Створення Д. Аркрайтом першої фабрики з прядильною ма­шиною, яка працювала на водяному двигуні, стало наступним важливим кроком на шляху технічного прогресу. У 1780 р. за його прикладом уже працювало 20 прядильних фабрик, а ще через десятиліття — 150. Фабрики звичайно будувалися на бе­регах річок, бо двигуном поки що залишалося водяне колесо. Проте така механізація не задовольняла бурхливого розвитку техніки виробництва тканин і широкого використання машин.

Започатковані ще у XVII ст. пошуки ефективного та універ­сального двигуна завершилися створенням у другій половині XVIII ст. парової машини. Вона, з одного боку, здійснила справ­жню революцію у розвитку виробництва, з іншого — вперше на­очно продемонструвала єдність теорії і практики, науки і вироб­ництва. Парову машину винайшов у 1769 р. лаборант Глазгівського університету Дж. Уатт (1736—1818). У 1784 p., продов­жуючи удосконалення, винахідник створив парову машину "по­двійної дії". У ній пара, розширюючись, тиснула то на одну, то на іншу сторону поршня. Це була справді універсальна машина, яку використовували у різних сферах виробництва, а згодом, з деякими удосконаленнями, — і на транспорті.

Революціонізуюча роль парової машини в розвитку вироб­ництва полягала у здатності її рухати механізми у будь-яких умовах. Для забезпечення попиту на машини на внутрішньому і світовому ринках Дж. Уатт та фабрикант Дж. Болтон створили заводи з виробництва парових машин. Щонайперше їх застосу­вали на бавовняних фабриках, що привело до зростання бавов­няного виробництва з 1788 по 1803 р. втричі й значного зни­ження витрат виробництва на одиницю продукції.

Широке виробництво машин вимагало не лише зусиль робіт­ників, техніків та вчених, а й розвитку такої галузі, як металургія.

Наприкінці XVII ст. виплавлення заліза здійснювалося, як і три тисячі років тому, із застосуванням деревинного палива, за­паси якого в Англії швидко зменшувались. Широке виробницт­во машин потребувало металу, що сприяло на початку XVIII ст. застосуванню для плавки металу нових технологій з викорис­танням коксу. Значного успіху в цьому досяг інженер А. Дербі, який до залізної руди став додавати під час плавлення на ка­м´яному вугіллі негашене вапно й отримав чавун високої якості. У 1756 р. він заснував чавуноливарний завод, який давав більше 8 тис. т чавуну за рік (для порівняння: 1700 р. в Англії було вироблено 18 тис. т чавуну).

Виплавка металу за новою технологією привела до збільшен­ня попиту на вугілля, яке разом із залізною рудою стало голов­ною сировиною металургійної промисловості.

У Південному Уельсі, Шотландії, Ланкаширі, Йоркширі поча­лась розробка нових вугільних копалень. Видобуток вугілля збільшився із 26 млн. т у 1700 р. до 76 млн. т у 1790 р. і переви­щив 100 млн. т у 1795 р. Розвиток вугільної і важкої промисло­вості на початку XVIII ст. став стимулом до поліпшення транс­порту, передусім побудови каналів.

Перевезення вугілля з Манчестера до Ліверпуля гужом кош­тувало 40 шилінгів за тонну. 1795 р. введено у дію канал зав­довжки 17,6 км, побудований за дорученням герцога А. Бріджуотера під керівництвом інженера Т. Брідлі. Вартість перевезення вугілля завдяки цьому знизилась рівно наполовину. Через два роки канал продовжили до портового міста Ранкорна, завдяки чому Манчестер отримав вихід до моря. Потім його з´єднали з рікою Трент і районом гончарного виробництва. Коли будівниц­тво Великого з´єднувального каналу було закінчено, транспорт став у 4 рази дешевшим. У зв´язку з цим значно розвинулася гончарна промисловість, а у Чеширі збільшилась розробка по­кладів солі.

Згодом вся країна була охоплена лихоманкою будівництва шляхів, каналів і покрилася мережею водних шляхів.

Зростанню перевезення товарів гужовим транспортом сприя­ло будівництво доріг з твердим покриттям, спосіб якого напри­кінці XVIII ст. розробив Ж. Макадом.

Розвиток внутрішнього ринку і необхідність швидкого пере­давання інформації на велику відстань привели до відкриттів у сфері зв´язку. Так, у 1837 р. У. Кук і Ч. Уїнстон отримали патент на електромагнітний телефонний апарат, а у 1847—1852 pp. було прокладено телефонну лінію між портами Дувр і Кале.

Досягнення у розвитку транспортної системи і засобів зв´яз­ку дали ще сильніший поштовх економічному розвитку всієї країни. Виробництво металу збільшилося з 68 тис. т у 1788 р. до 250 тис. т у 1806 р. і продовжувало зростати в наступні роки. Швидко зростала важка промисловість у центральних графствах країни: Стаффордширі, Західному Йоркширі, Південному Уельсі. Залізо почали використовувати у різноманітних сферах. 1779 р. збудовано перший залізний міст через р. Северн у Колбрук-дейлі, виготовлений цілком із литих чавунних деталей. За його модель А. Дербі у 1787 р. отримав від Товариства мистецтв зо­лоту медаль.

Поява високоякісних сортів заліза дала можливість виготов­ляти з нього більш удосконалені інструменти. У другій поло­вині XVIII ст. винайшли токарний верстат із супортом, а також стругальний верстат, завдяки чому механіки отримали можливість обробляти деталі з точністю до малих часток дюйма. Внаслідок досягнень технічного прогресу стало можливим ввести взаємо­замінність деталей, що згодом стало характерною рисою масово­го виробництва складних машин.

У сфері транспорту дійсно революційною подією став ви­нахід механіка-самоука Д. Стефенсона, який на основі дії паро­вої машини створив паровоз, що рухався з колосальною для того часу швидкістю — 20 миль на годину. Цього рекорду Стефенсон досяг на першій у світі залізничній лінії Стоктон — Дарлінгтон у 1825 р. З цього часу починається будівництво залізниць спо­чатку в дуже обмежених масштабах, а потім — прискорено і по­всюдно.

Століття залізниць поклало початок великому зростанню всіх галузей промисловості, зміцненню монополій британських фаб­рикантів і започаткувало розвиток сучасної важкої промисло­вості. Відбувався прискорений розвиток головних галузей про­мисловості, особливо вугільної і металургійної.

Розвиток залізничного транспорту і пароплавства сприяв по­силенню еміграції. У 1837 р. почалась колонізація Нової Зеландії. У 1840 р. число поселенців в Австралії так зросло, що її фактич­но припинили використовувати як місце, куди засилали право­порушників на каторжні роботи. Багато людей емігрувало до Канади.

Таким чином, промислова революція, яка продовжувалася в Англії з 60-х років XVIII ст. до 30-х років XIX ст., перетворила країну не тільки в індустріальну державу, айв індустріальну "майстерню світу". Встановилася англійська світова промисло­ва і торгова монополія. Цьому сприяло здійснення урядом Р. Піля (прем´єр-міністр у 1841—1846 pp.) програми вільної торгівлі. У червні 1846 р. промислова буржуазія, незважаючи на опір земельної аристократії, добилася скасування "хлібних" зако­нів, після чого було значно знижено тарифи на ввіз багатьох видів сировини і продовольчих товарів. Уряд Дж. Рассела (прем´єр-міністр у 1846—1852 pp.) у 1849 р. скасував навігаційні акти, які відіграли велику роль у захисті англійської морської торгівлі від іноземної конкуренції, але втратили своє значення зі зростан­ням торговельно-промислової сили Великобританії.

Основні терміни і поняття

Промисловий переворот, фабричне виробництво, концесія, кон­трибуція, огороджування, еміграція, концентрація, централі­зація капіталу.