На відміну від королівського уряду, який гальмував процес огородження, щоб збе­регти основну податкову і військову силу — селянство, англій­ський парламент протягом XVIII ст. прийняв більш як 2,5 тис. законодавчих актів про огороджування. Вони стосувались 5 млн. акрів земельної площі. З прийняттям закону (1800) про пере творення общинної власності селян у приватну власність ленд­лордів процес огородження завершився.

Укріплення земельних наділів прискорило перехід сільсько­го господарства на капіталістичні основи. Зігнання селян із землі давало лендлорду можливість ширше використовувати нову сільськогосподарську техніку або здавати землю за таку високу орендну плату, яку селянин вже не міг сплатити. Тому селян все більше заміняли великі фермери, які вели господарство по-капіталістичному, з використанням досконалішої агротехніки і най­маної робочої сили, що вимагало значних вкладень капіталу. Вводились чотирирічна сівозміна і чергування різних культур — зернових, коренеплодів, трав, більш глибока оранка і старанний обробіток ґрунту, боротьба з бур´янами, використання органіч­них та мінеральних добрив і т. ін. Це привело до зростання вро­жайності зернових культур. У XVIII ст. Великобританія вивози­ла 20 % урожаю. Помітнішими стали досягнення у тваринництві. Входили у практику стійлове утримання великої рогатої худо­би, овець, їх більш повноцінна годівля зимою тощо. Англія стала країною класичного фермерського господарства.