Швидкий розвиток капіталістичних відносин на селі після революції відбувався одночасно зі змінами у промисло­вості. У XVIII ст. мануфактурна система зайшла в глухий кут, підійшла до меж своїх можливостей. Ручна техніка своє віджи­ла і стала перешкодою на шляху розширення виробництва. Була необхідна нова технічна база, адекватна капіталістичному ви­робництву.

Впровадження машинної технології раніше за інші галузі в Англії розпочалось у бавовняній промисловості. Збільшення попиту на бавовняні тканини негативно впливало на розвиток виробництва сукна. Почалась гостра конкуренція між шерстя­ною і бавовняною промисловістю, де була зайнята третина про­мислового населення. Як монополісти у виробництві тканин, сук-нарі особливо не намагалися удосконалювати виробництво. На­впаки, їх конкуренти, прагнучи потіснити сукнарів на ринку, раніше за інших подолали економічні обмеження мануфактур­ної системи і, використовуючи машини, незабаром випередили виробництво сукна.

Слід зазначити також позитивний вплив держави на розви­ток мануфактурного виробництва. Держава стимулювала розви­ток мануфактурного виробництва ексклюзивних товарів, під ви­глядом уніфікації цехових правил ослабляла монополію цехів. Вона ставала великим замовником масової однорідної продукції для армії, здійснювала законодавче регулювання відносин під­приємців з майстрами-надомниками і робітниками централізо­ваних мануфактур, а саме регламентувала мінімальний рівень заробітної плати, максимальну тривалість робочого дня, заборо­няла робітникам до закінчення договору покидати господаря і т. ін. Проводилась політика протекціонізму.

Відчутні зрушення відбувалися і в інших галузях економі­ки. Так у 1700—1788 pp. річна виплавка чавуну і видобуток кам´яного вугілля зросли у 4 рази. Успішно розвивалися папе­рові, скляні, металургійні, суднобудівні мануфактури. Англія у середині XVIII ст. вийшла на перше місце у світі з випуску про­мислової продукції.