В історії світового господарства XVI —         остання третина XVIII ст. визначені як період розкладу феодальних відносин і зародження у надрах феодального суспільства капіталістичного виробництва. У країнах Західної Європи початок йому (XVI ст.) поклали зміни у сфері матеріального виробництва, стані та ха­рактері розвитку продуктивних сил, розширення внутрішнього і зовнішнього ринку.

У всіх основних галузях промислового виробництва до по­чатку XVI ст. відбулось значне удосконалення знарядь праці та технології виробництва. В авангарді цього процесу йшли добувна і обробна галузі, в яких було винайдено і впроваджено нове обладнання для шахт, зокрема механізми відкачування води, подачі повітря, підняття руди та її подрібнення, що давало мож­ливість будувати більш глибокі шахти, розробляти недоступні раніше пласти. Значного удосконалення зазнала і металургійна промисловість. Замість невеликих горнів почали будувати більші, до 3 м висотою, повітря в які подавалося великими міхами за допомогою водяного колеса. Це дало можливість одержувати чавун, а в разі його наступної переробки — залізо і сталь. Так горни перетворились у доменні печі й було знайдено спосіб одер­жання сталі та заліза з чавуну, який в основних рисах зберігся до сьогодні.

У металообробці слід зазначити удосконалення молотів, які рухалися силою води. Маса деяких молотів для обробітку заліза досягала однієї тонни і більше. З´явилися свердлильні верстати і верстати для виробництва листового заліза і металевого дроту. Як двигун широко використовували водяне колесо верхнього бою, яке давало значно більше енергії і могло виконати більший обсяг роботи, ніж колесо нижнього бою. Це істотно розширило геогра­фію промислового виробництва. Його перестали прив´язувати до великих річок, бо для роботи нового водяного колеса було досить відвідного каналу. Різноманітні механічні пристрої, примітивні машини, які приводились у дію мускульною силою людини або силою тварини, вітру чи води, з´явилися в інших галузях.

Зміни в техніці й технології спостерігалися також у тек­стильній промисловості, яка в той час була найбільш пошире­ною галуззю промисловості. Це передусім впровадження замість примітивного вертикального ткацького верстата горизонтально­го, удосконалення засобів праці для допоміжних операцій при виробництві тканини. Значно змінилася техніка виробництва сукна, з´явилися сукновальні млини, де валяння сукна відбува­лося вже не за допомогою рук і ніг, а великими дерев´яними молотами, що приводились у дію великим водяним колесом. Розвивалося виробництво шовкової тканини.

Великі зрушення в розвитку техніки відбулися не тільки в промисловості, а й у засобах переміщення, особливо у морському транспорті. З початку XVI ст. вогнепальна зброя привела до справжньої революції у військовій справі. Почалися виробниц­тво паперу й книгодрукування, виробництво окулярів і годин­ників.

Зміни у промисловому виробництві сприяли інтенсифікації виробництва і у сільському господарстві. За рахунок осушен­ня боліт і викорчовування лісів значно збільшилась площа ріллі. У XVI ст. розпочався перехід до багатопільної сівозміни і траво­сіяння. Розширилось використання добрив, зросли кількість і якість сільськогосподарського реманенту, виробленого з металу.

Названі зміни привели до докорінних зрушень у різних галу­зях промисловості Західної Європи. Зросла продуктивність праці, збільшився обсяг товарної продукції, з´явилися нові галузі про­мисловості, поглибився суспільний поділ праці, почала формува­тися спеціалізація країн на окремих видах господарської діяльності та продукції. Від сільського господарства у XVI ст. цілком або майже цілком відокремились гірнича справа, виробництво чорних і кольорових металів, деякі галузі металообробної про­мисловості, суднобудування, шовкопрядіння та ін. Частково ви­окремлювалося виробництво тканини з вовни і льону.