У VIII — на початку IX ст. основою господарської організації франкського су­спільства стала феодальна вотчина —сеньйорія. Розміри її були різними: великі — декілька сот гек­тарів і більше (3—4 тис. селянських дворів), середні (з 3—4 сот­нями дворів), дрібні (декілька десятків дворів). Як свідчить "Капітулярій про вілли" Карла Великого (кінець VIII ст.), земля у вотчині поділялася на дві частини: панську, або домен (станови­ла, наприклад, 25—ЗО % площі), яка включала панські орні землі, і землю, яка перебувала у користуванні залежних селян і скла­далася з наділів. Землі вотчинника лежали черезсмужно з ділян­ками селян, тому панувала примусова сівозміна. Селяни викону­вали регулярну панщину 2—3 рази на тиждень у сезон сільсько­господарських робіт. Селянські господарства включали двір з будинком, будовами, орним наділом, інколи садок і виноградник.
Селяни користувалися неподільними общинними лісами і пасо­виськами.

Залежне селянство каролінзької вотчини поділялося на три групи:

1) колони становили більшість — особисто вільні, але пере­бували в поземельній залежності; 

2) раби-серви — поземельно й особисто залежні;

літи, які займали проміжне становище, були під патрона­том якого-небудь феодала і тримали наділ у спадковому корис­туванні. Поступово ця різниця стерлась, і селяни злилися в єди­ну масу залежних, які сплачували оброк і виконували панщину.

Реміснича праця поєднувалася з сільськогосподарською, саме господарство було натуральним. Вся продукція за рідкісним ви­нятком споживалась усередині вотчини, продавались періодич­но лише надлишки, а купувалося те, що не вироблялось у вот­чині. Проте торгівля не мала серйозного впливу на загальний рівень економічного життя.

Каролінзька імперія розпалась у 843 р. на Західно-франк­ське королівство, що поклало початок Німеччині, Східно-Франкське королівство, що включало землі на схід від Рейну, й Італію із землями вздовж Рони і Рейну. Розпад великої держави свідчить про завершення процесу феодалізації франкського суспільства. Будь-яка країна Європи являла собою систему вотчин, кожна з яких була по суті "суверенною" державою. Феодальна роздроб­леність — вагома ознака феодальної системи, що сформувалась. Феодалізація — це перетворення алоду в утримання; зникнен­ня вільних общинників і поява залежних і кріпосних утриму­вачів; утворення феодальної власності на землю і виникнення панівного класу феодалів, землевласників-воїнів.

Основні терміни і поняття

Феод, сеньйорія, танор, община, алод, бенефіція, прекарій, коло­ни, серви, літи, ценз, цензива, лен.