Впровадження штучного поливу землізабезпечувало високий валовий збір зернових у країні. Одна сім´я хліборобів з єгипетських ґрунтів могла прогодувати ще три сім´ї. Із зерно­вих єгиптяни вирощували переважно пшеницю-еммер (сорт), ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину. Розвива­лися садівництво і виноградарство, передусім вирощували фінікові пальми.

Культура землеробства в Єгипті була архіпримітивною. У Верхньому Єгипті сяк-так дряпали землю, щоб не утворилося солончаків, а в Нижньому зерно висівали прямо в неспушений мул і відразу ж виганяли на засіяне поле домашню худобу, щоб упхнути його в мулистий ґрунт. Жали високо, зрізуючи самі колоски, які потім молотили на току копитами віслюків.

Основним багатством в Єгипті вважалися худоба й домашня птиця, проте культура тваринництва й птахівництва єгип­тян була вкрай примітивною. Протягом тривалого часу вони відгодовували на м´ясо приручених антилоп, газелей, гієн, жу­равлів, пеліканів, лебедів та ін. З домашньої птиці вирощували гусей, качок, тримали курей. Знали єгиптяни й бджільництво, яке, найімовірніше, саме вони й винайшли. Тримали коней. Уже вІ тис. до н. є. єгиптяни почали постачати коней на передньо-азіатський ринок. Займалися мисливством і рибальством.

В цілому сільськогосподарське виробництво Стародавнього Єгипту розвивалося інтенсивно і повністю залежало від стану іригаційного будівництва в країні. Іригаційне землеробство об´єд­нувало єгиптян у монолітний трудовий колектив під егідою силь­ної монархії.

Досить розвиненим було ремесло. Особливих успіхів єгип­тяни досягли у таких галузях ремесла, як столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацт­во, ювелірна справа тощо. Уже в епоху Стародавнього царства (2800—2250 pp. до н. є.) вони виробляли за допомогою примітив­них кам´яних та мідних інструментів п´ятишаровий дикт, буду­вали надійні парусні та веслові судна з папірусу та деревини, виготовляли з кедрової смоли чудову ароматичну олію, навчили­ся ливарництву. Далеко за межами країни славилися вироби єгипетських ювелірів із золота, срібла та електрума. Вражає май­стерність каменярів, які споруджували над внутрішніми галерея­ми и камерами пірамід надміцні перекриття, що надійно витри­мували колосальний тиск на них, а стіни гробниць і храмів при­крашали філігранними рельєфними зображеннями, використо­вували так ретельно шліфовані й припасовані одна до одної ба­гатотонні кам´яні брили, що між ними не можна просунути кінчик Цигаркового паперу. Більше того, єгипетські будівельники проривали нові тунелі й камери в уже побудованих пірамідах. При­голомшує обсяг робіт, виконаних ними упродовж доби Стародавнього царства, який лише на спорудженні пірамід перевищував 12 млн куб. м.

Періодом найвищого господарського розквіту країни стала епоха Нового царства (1580—1085 pp. до н. е.). У цей період найбільш швидко стали розвиватися ремесла. При дворі фарао­нів, палацах створювались майстерні, в яких інколи працювало до 150 осіб. Виникли нові методи обробки золота: плетіння золо­тих ниток, виготовлення золотих ланцюжків, кування тощо. Єгиптяни уже виготовляли дуже тверду бронзу. У середині

II    тис. до н. е. в Єгипті з´явилися перші вироби із заліза, проте господарське використання цього металу гальмувалося відсут­ністю в країні залізної руди. Єгиптяни значно удосконалювали виробництво скла, ливарництво, суднобудування, досягли справжніх вершин у мистецтві бальзамування. Ще у І тис. до н. є. вони навчилися виробляти з фарфороподібної маси особ­ливий фаянс, який користувався великим попитом на міжна­родному ринку.

Ремісники користувалися промисловою сировиною Нільської долини. До Єгипту завозили лише дефіцитну промислову дере­вину (з Нубії та Східного Середземномор´я), срібло та олово (для виробництва бронзи).

У Єгипті вперше було розроблено технологію виготовлення матеріалів для письма — папірусу. З цією метою на початку

III тис. до н. є. використовувалася трав´яниста рослина папірус,стебло якої розрізалось на смужки, що накладались одна на одну. Перехрещені шари здавлювалися під пресом, а потім висушува­лись.  Як матеріал для письма, вони служили на Близькому Сході й в Європі навіть у Середні віки.