Специфіка географічного положенняСтародавнього Єгипту визначила основу основ економічного життя стародавніх єгиптян — іригаційне землеробство. Про його значення свідчить той факт, що воно залишалося високоефективним навіть у періоди політичного занепаду держави. Іригаційне землероб­ство у Верхньому Єгипті характерне в основному для розвитку зернового господарства, землі ж Дельти (Нижнього Єгипту), від­войовані у боліт, більше придатні як пасовиська. Тому мислив­ський промисел витіснило тваринництво. На відміну від месопо­тамської іригації, де система каналів і дамб мала передусім дре­нажне призначення, у долині Нілу з об´єднанням країни в єдину державу, єгиптяни побудували просту і надійну басейнову систе­му іригації. її призначення — якомога довше протягом усього посівного періоду затримувати воду на полях. Будівництво й експлуатація такої системи штучного зрошення вимагали зу­силь усіх номів (так називали в Єгипті перші держави), що дуже вплинуло на політичну організацію староєгипетського суспіль­ства. Виконуючи роль організатора робіт і розпорядника земель, племінна знать з часом захоплювала владу.

Переваги цієї системи такі. По-перше, вода у Нільській до­лині стояла в каналах лише під час повені протягом 6—9 тижнів, решту часу вони залишалися сухими. За каналами ж у Месопо­тамії доводилося наглядати протягом всього року. По-друге, після осідання мулу паводкову воду відводили назад у річку, що дава­ло змогу підживити ґрунт, оберігаючи його від засолювання. По-третє, вологи протягом двох місяців цілком вистачало для про­ростання й дозрівання зернових культур. Тому шкода природі завдавалася менша, ніж за системи іригації у Месопотамії.

Ще у IV тис. до н. є. єгиптяни винайшли ніломір, який допома­гав хліборобам прогнозувати не лише час розливу Нілу, а й роз­міри паводка. В епоху Нового царства (1580—1555 pp. до н. є.) було винайдено шадуф, експлуатуючи який два робітники за світловий день могли полити до півгектара землі. Шадуф дав змогу єгиптянам інтенсивно освоювати високі поля, посприяв­ши насамперед розвитку садівництва. Нарешті, у І тис. до н. є. єгиптяни почали використовувати для поливу землі водоналив­не колесо сакіє, яким дотепер користуються єгипетські селяни. Ремонт дамб, очищення каналів, регулювання послідовності ба­гаторазового поливу полів, польові роботи, пов´язані з режимом зрошення, — все це могло здійснюватися лише за жорсткого до­тримання графіка, за постійного контролю й управління з єдино­го центру, здійснюваних державою. Стародавня східна держава, таким чином, виникла внаслідок необхідності об´єднання сил землеробів-общинників для будівництва й обслуговування зро­шувальної системи.