Економічна історія — наука відносно молода. її зародження припадає на XVI ст. ("Трактат про аса" Гільйома Бюде (1514 р.)). Однак відтоді й аж до середини XIX ст. це були окремі історико-галузеві описи і дослідження (історія фінансів, торгівлі, сільського господарства, ремісничого виробництва, промислової діяльності, а також дослідження певних економічних інститутів (цін, податків тощо). Вони сприяли формуванню історико-економічної науки, але лише з розвитком капіталізму дослідження історико-економічного напрямку стали більш регулярними і фун­даментальними. В середині XIX ст. ця наука сформувалась у самостійну галузь. Біля її джерел стояли англійці А. Тойнбі, Т. Роджерс, Дж. Ешлі, німці К. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт, україн­ці В. Левитський, М. Ковалевський, Д. Багалій, росіяни П. Ви­ноградов, В. Воронцов, І. Кулішер. В останній третині XIX ст. в окремих вищих навчальних закладах Європи та СІЛА розпоча­ли регулярно читати лекційні курси з нової науки. В Україні вперше такий курс прочитав професор Харківського університе­ту В.Ф. Левитський.

Предметом економічної історії вчені другої половини XIX ст. вважали еволюцію господарської діяльності народів від первісної епохи до сучасності. Українські вчені (М.Х. Бунге, В.Ф. Левитський та ін.) підкреслювали доцільність викладання історії господарського побуту спільно з історією економічних учень з метою кращого розуміння обох наук. За більше ніж 150 років існування науки змінилося декілька її назв: історія господар­ського побуту, історія народного господарства, історія економіки. В Україні в останнє десятиріччя прижилась назва "економічна історія". Для автора пропонованого видання "економічна істо­рія" — це наука, яка вивчає економічне життя людей у всій його багатогранності, з найдавніших часів до наших днів. Об´єктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному). Сфера вивчення — економічні моделі (типи), в яких організовується господарська діяльність людини, механізм функціонування, взаємодія і взаємовплив економічних систем. Такий підхід, на наш погляд, дасть змогу зберегти у досліджен­нях спадковість історичного процесу і розкрити багатоваріантність його розвитку.

Достатньо дискусійним у вітчизняній і зарубіжній історіографії є питання про періодизацію економічної історії. Слід зауважити, що і в XIX ст. у поглядах на це питання також не було єдності. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варі­антів періодизації господарської історії людства. Проте на сьогодні переважають три основні підходи до цієї проблеми:

—трактування економічної історії людства як сходження по висхідній (прихильники — С. Десніцький, Б. Гільдебрант, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін. );

—теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);

—теорія цивілізацій (М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі та ін.).

Останнім часом в Україні та за кордоном все більше при­хильників здобуває цивілізаційний підхід до вивчення історії, в тому числі економічної. Цивілізації — це прогресивний рух су­спільства, рух від простого до складного, а соціально-економічні формації — сходинки цивілізації, які з часом, зживши себе, ви­магають заміни. Невипадково в сучасній західній літературі ци­вілізаційний фактор розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток.

У навчальному посібнику автор структурно визначає розділи, взявши за основу розвиток виробничих відносин та деталізуючи його в умовах становлення ринкових відносин (первісне нагро­мадження капіталу, вільна конкуренція, монополістичний роз­виток і моделі трансформації світу в епоху соціального ринково­го господарства). В розрізі цієї еволюції розглядається економіч­ний розвиток провідних країн. Разом з тим, хронологічний і покраїнний підходи пов´язані з формаційним — приділено ува­гу особливостям старосхідного (азіатського) способу виробниц­тва і античного рабства; феодального способу виробництва, що сфор­мувався у Середньовіччі; капіталізму, тобто ринкового господар­ства, яке бере свій початок від епохи Великих географічних відкриттів при переході до Нового часу (періоди вільної конку­ренції і монополістичного капіталізму). Відображені особливості сучасної стадії розвитку економіки розвинених капіталістичних країн (соціального ринкового господарства). Проаналізовано досвід СРСР у галузі будівництва соціалістичного суспільства і показано причини його краху, проблеми трансформації економі­ки України в сучасний період.