Відкрита економіка — економіка країни, що пов´язана інтенсивним рухом товарів і капіталу з економіками інших країн. У закритій економіці експортно-імпортні зв´язки невеликі. Крайнім виявом закритої економіки є автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господарства в межах певної країни. Автаркія вкрай негативно позначається на розвитку економіки.

  Вільна торгівля, або фритредерство — вид зовнішньоторговельної політики, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими країнами через мита, квоти або інші засоби.

  Влада над ринком — це здатність продавців або покупців впливати на ціну товару.

  Внутрішня вартість (грошей) — вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка міститься в мідній монеті).

  Володіння — фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.

  Галузь — група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.

  Гнучкість цін — така поведінка цін на ринках (властива для багатьох сировинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни попиту чи пропозиції.

  Граничні видатки — додаткові видатки на придбання додаткової одиниці товару.

  Граничні витрати (або додаткові витрати) — збільшення витрат внаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.

  Гранична корисність — вимірювання додаткового задоволення, одержаного від споживання додаткової одиниці товару.

  Гранична продуктивність — це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додаткової одиниці продукції.

  Гранична продуктивність праці — це зміна в обсязі продукції, що виникає внаслідок зміни трудового ресурсу на додаткову одиницю.

  Гранична продуктивність ресурсів — додатковий обсяг виробництва, вироблений при зростанні кількості ресурсу на одиницю.

  Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) — та частина кожної додаткової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що гранична схильність до споживання + гранична схильність до заощадження = 1.

  Гранична схильність до споживання (ГСС) — та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного доходу. Не можна ототожнювати з середньою схильністю до споживання. Остання є відношенням сукупного обсягу споживання до сукупного використовуваного доходу.

  Граничний доход — це приріст валового доходу, який одержала б фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукту. В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні. За недосконалої конкуренції граничний доход є меншим, ніж ціна, бо щоб продати додаткову одиницю, ціна має зменшитися на всі попередньо продані одиниці.

  Граничний продукт — додаткова кількість продукту, що отримується внаслідок збільшення певного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини інших факторів виробництва. Інколи граничний продукт ще називають граничним фізичним продуктом.

  Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу. Гроші виконують такі функції: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Інші економічні школи вважають все, що є засобом обміну, є гроші, і виділяють З—4 функції грошей.

  Двостороння монополія — ринок з одним покупцем та одним продавцем.

  Депресія — період в економічному циклі, під час якого безробіття незвичайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих потужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій. В сучасних умовах для позначення м´якшої форми спаду в економіці часто використовується поняття рецесія, спад. Рецесія звичайно використовується для позначення певного періоду, принаймні двох наступних кварталів, протягом яких реальний ВНП знижується.

  Держава загального добробуту — така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулювання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.

  Дефляція — падіння загального рівня цін.

  Дисконт — купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; процент, що його стягують банки за цю операцію.

  Дисконтна ставка — ставка процента, що встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.

  Дискримінація за ціною — призначення різних цін для різних покупців.

  Дискримінація за ціною першого ступеня — призначення на товар індивідуальної ціни для кожної особи.

  Дискримінація за ціною другого ступеня — призначення різних цін на різні кількості одного товару.

  Дискримінація за ціною третього ступеня — поділ споживачів на дві чи більше груп з різними рівнями попиту на товар, щоб призначити різні ціни для різних груп.

  Ділові цикли — коливання у сукупному національному обсязі виробництва, доході і зайнятості. Звичайно цикл триває від 2 до 10 років і характеризується одночасним розширенням або звуженням у багатьох секторах економіки. В сучасній макроекономіці кажуть, що ділові цикли мають місце, коли фактичний ВНП зростає (піднесення) або падає (рецесія, спад) відносно потенційного ВНП.

цього шляхом таємної домовленості про ціни, поділ ринків, встановлення квот і т.ін. Картелі є незаконними угодами і переслідуються законом.

  Кейнсіанська теорія – напрям в економічній думці, який був розвинений Джоном Мейнардом Кейнсом (1883 – 1946), зокрема в його найві-домішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Центральним пунктом концепції Кейнса є положення, що капіталістична економіка не може автоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковані фіскальною і монетарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.

  Кількісна теорія цін – теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей є найважливішим визначником змін у номінальному ВНП.

  Кількісне рівняння обміну – тотожність MV = PQ, де М є пропозиція грошей, V – швидкість обігу грошей, a PQ (ціна помножена на кількість) є вартістю сукупного продукту (номінальний ВНП). Даного рівняння слід завжди дотримуватися точно, оскільки V визначається як – ВНП/M.

  Кінцева продукція – товар, що вироблений для кінцевого споживання, а не для перепродажу чи подальшого виробництва. Порівняйте з поняттям «проміжні товари».

  Командна економіка – спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв´язуються державними органами, які наказують підприємствам що, як і для кого виробляти. Командну економіку ще часто називають централізованою плановою економікою.

  Конкурентна рівновага – така рівновага попиту і пропозиції на ринку, що досягається досконалою конкуренцією. Внаслідок того, що досконало конкурентні продавці і покупці не мають сили впливати на ринок, ціни будуть рухатись до точки, в якій ціна дорівнює граничним витратам і граничній корисності.

  Конкурентний ринок – ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

  Конкуренція – суперництво між виробниками (фірмами) за покупців чи ринки. В економічній теорії термін «конкуренція» інколи застосовується як коротший термін для позначення досконалої конкуренції.

  Концерн – форма об´єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, сфери послуг і фінансових установ, що знаходяться під єдиним фінансовим контролем.

  Концентрація виробництва – процес дедалі більшого зростання виробництва на великих і найбільших підприємствах. При цьому на таких підприємствах зосереджується дедалі більше засобів виробництва, працівників і зростає випуск продукції.

  Кон´юнктура – сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки в певний період.

  Кооператив – підприємство (фірма), створене на основі добровільного об´єднання громадянами свого майна. Член кооперативу бере особисту участь у його діяльності.

  Кооперація – добровільне об´єднання людей для спільної господарської діяльності.

  Корисність – рівень задоволення, яке отримує особа від споживання товару або заняття певною діяльністю.

  Користування – повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші вигоди від майна, речей відповідно до їхніх корисних властивостей і господарського призначення. Користування неможливе без фактичного володіння речами.

  Корпорація – назва акціонерного товариства; корпорація має такі права: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа. Корпорація юридичне відокремлена від тих, хто володіє нею, тому власники несуть обмежену відповідальність. В найгіршому випадку акціонери втрачають вкладення в корпорацію, але вони не несуть відповідальності за збитки корпорації.

  Кредит – позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості та з оплатою відсотка.

  Крива «доход – споживання» – крива, що характеризує поєднання товарів, які максимізують корисність і відповідають рівню доходу.

  Ланцюговий ефект – позитивний сітковий взаємовплив, за якого певна особа прагне купити товар частково через те, що ним володіють багато інших людей.

  «Лесе фер» – думка, що держава не повинна втручатися в господарське життя, а ринок регулює економіку. Цей підхід був виражений ще класичними економістами, зокрема Адамом Смітом. За цим підходом економічна роль уряду має обмежуватись: 1) підтриманням закону і порядку; 2) національною обороною; 3) забезпеченням державою тих суспільних благ, за які приватний сектор не буде братися (наприклад експлуатація маяків, охорона здоров´я, санітарія).

  Лихварство – надання позики під дуже високий процент.

  Максимізація прибутку – мета фірми, досягається тоді, коли гранична виручка фірми дорівнює граничним витратам виробництва, в точці, де граничні витрати швидше зростають, аніж зменшуються.

  Мальтузіанська теорія народонаселення – гіпотеза, яка вперше була висунута англійським священиком і економістом Т. Р. Мальтусом (1766– 1834). За цією теорією, природна «тенденція» населення полягає в тому, що воно зростає швидше, ніж виробництво продовольства. Тому з часом поду-шеве виробництво продовольства зменшується і стає перешкодою на шляху зростання населення. Ця теорія грунтується на законі убуваючої віддачі: зростаюче населення застосовує фіксовану кількість землі, що неминуче зменшить подушеве виробництво і доходи нижче від фізіологічного мінімуму.

  Межа виробничих можливостей (МВМ) — графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою. Для простоти аналізу цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший — по вертикальній вісі. Точка на межі показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. Точки не можуть лежати праворуч від межі, оскільки економіка не може вийти за МВМ. Точки, які перебувають всередині від межі, показують, що економіка працює неефективно, оскільки ресурси не використовуються належним чином або використовуються застарілі технології і організація праці.

  Меркантилізм — сукупність поглядів, ідей в економічній науці, можливо, більш відома внаслідок її критики А. Смітом у "Багатстві народів". Меркантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Тому економічна політика має бути спрямована на залучення в країну все більшої кількості благородних металів. Ранні меркантилісти навіть наполягали на забороні вивезення грошей та рекомендували здійснювати нагромадження грошей в країні шляхом вивезення товарів на зовнішній ринок. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше товарів, ніж вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручання в економічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до втрати золота.

  Мито — податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпортується в дану країну.

  Мінова вартість — з позицій трудової теорії вартості форма прояву вартості, що являє собою кількісне співвідношення або пропорцію, за якою товари обмінюються один на одний. Мінова вартість визначається затраченою суспільне необхідною працею товаровиробників та створенням обмінюваних товарів, тобто їхньою вартістю.

  Модель (економічна) — це математичний образ фірми, компанії, ринку чи будь-якої іншої реалії, що грунтується на економічній теорії.

  Модель Курно — модель олігополії, в якій фірми припускають, що обсяг виробництва їх конкурентів фіксований, і водночас вирішують, скільки продукції їм виробляти.

  Модель мультиплікатора — макроекономічна теорія, розвинена Дж. М. Кейн-сом, яка підкреслює важливість змін в автономних видатках (особливо інвестиціях, урядових видатках і чистому експорті) для визначення змін в обсягах виробництва та зайнятості (Див. Мультиплікатор).

  Монетаризм — школа в сучасній економічній науці, яка виходить з того, що зміни у пропозиції грошей є основною причиною макроекономічних коливань. В короткостроковому періоді, на думку монетаристів, зміни в пропозиції грошей в основному впливають на реальний обсяг виробництва і рівень цін. У тривалішому (довгостроковому) періоді реальний обсяг виробництва прямуватиме у напрямку потенційного ВНП, тоді як ціни змінюватимуться пропорційно до пропозиції грошей. Монетаристи часто підкреслюють, що найкраща макроекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси стабільним темпом.

  Монетарна політика — один із двох основних видів макроекономічної політики держави. Суть монетарної політики центрального банку полягає у здійсненні ним контролю над грошима, процентними ставками і станом ринків капіталу. Інструментами монетарної політики є операції на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, обов´язкові резерви комерційних банків у центральному банку.

  Монометалізм — грошова система, в якій, на відміну від біметалізму, один валютний метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом і основою грошового обігу.

  Монополія — це поняття відбиває таку ринкову ситуацію, коли певний товар поставляється єдиною фірмою (Див. Природна монополія).

  Монополістична конкуренція — така структура ринку, за якої на ньому діє велика кількість продавців, що поставляють товари, які є близькими, однак недосконалими замінниками. На такому ринку кожна фірма може справляти певний вплив на ціну свого товару.

  Монопсонічна влада — здатність покупця придбати товар за ціною, нижчою від його граничної цінності.

  Монопсонія — дзеркальне відображення монополії; ринок, на якому є лише один покупець певного товару. Монополія одного покупця.

  Мультиплікатор — термін, застосовуваний у макроекономіці, щоб позначити зміни, які відбуваються у таких змінних, як ВНП, пропозиція грошей, на одиницю зміни у зовнішніх змінних, таких, як урядові видатки або банківські резерви. Видатковий мультиплікатор належить до кінцевого збільшення ВНП внаслідок впливу кожної одиниці збільшення видатків (скажімо, на інвестиції).

  Надлишковий попит — попит, що виникає, коли кількість попиту перевищує кількість пропозиції через те, що верхня межа ціни утримує ціну на товар нижчою від ціни рівноваги.

  Національне багатство — сукупність матеріальних і культурних благ, створених і нагромаджених суспільством за всю його історію.

  Національний доход (НД) — знову створена вартість; загальна сума доходу, отриманого населенням країни у вигляді заробітної плати, ренти, відсотка, прибутку.

  Невидима рука — концепція, що запроваджена в економічну теорію Ада-мом Смітом у 1776 p., аби описати парадокс «лесе фер» ринкової економіки. Згідно з цією доктриною кожна людина, прагнучи своєї власної вигоди, добра для самої себе, водночас в ринковій економіці немовби керована «невидимою рукою» з тим, щоб в остаточному підсумку сприяти вигоді всіх і кожного. Концепція «невидимої руки» пояснює, чому ринкові операції виглядають так впорядковано.

  Порівняльна перевага (у міжнародній торгівлі)— закон порівняльної переваги, за якого країна має спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортувати ті товари, по яких має відносно вищі витрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага має диктувати торговельні відносини

  Порушення рівноваги — такий стан, за якого в економіці відсутня рівновага. Він може виникати, коли потрясіння (в доході або цінах) перемістили криві сукупного попиту або сукупної пропозиції, а ринкова ціна ще повністю не пристосувалася. В макроекономщі нерідко вважають, що безробіття виникає внаслідок відсутності ринкової рівноваги.

  Право власності — означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпоряджатися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.

  Праця — цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. В умовах товарного виробництва праця має двоїстий характер. З одного боку, це конкретна праця, що її витрачає виробник у певній, корисній специфічній формі і створює споживчу вартість товару. З другого боку, праця виступає як затрата робочої сили взагалі, як продуктивна діяльність людського мозку, м´язової і нервової системи. Це абстрактна праця, яка створює вартість товару.

  Прибуток — в аналітичній економіці різниця між виручкою від продажу і повними витратами на виробництво товару. Марксистська концепція визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка є результатом експлуатації найманих працівників.

  Природна монополія — галузь, в якій економія за обсягом є настільки значною, що ефективний рівень виробництва однієї фірми задовольняє попит цілого ринку.

  Природний рівень безробіття — такий рівень безробіття, за якого фактори, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. Тому інфляція за цього рівня не зростає і не знижується. Для США природний рівень безробіття становив у 80-ті роки 6% і був значно вищим, ніж у 60-ті роки, коли становив 4% . Основними факторами, які б могли сприяти зменшенню природного рівня безробіття, є поліпшення шформованості населення про можливість зайнятості, вдосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей тощо.

  Прогресивні, пропорційні і регресивні податки — податок прогресивний, якщо середня ставка оподаткування (податок поділений на доход) вища для осіб з вищими доходами, і регресивний, якщо середня ставка оподаткування зменшується із зростанням доходу. За пропорційного оподаткування середня ставка оподаткування незалежно від розміру доходу є однаковою. Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Продуктивність праці — поняття, яке характеризує відношення результату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці має місце зростання виробітку. Підвищення продуктивності праці відбувається внаслідок вдосконалення і запровадження нової техніки, зростання кваліфікації працівників або підвищення їх капітало-озброєності.

  Проміжні товари — товари, які піддавались уже певній обробці, але ще не виступають кінцевим продуктом. Наприклад, сталь або вовна є проміжними товарами.

  Пропозиція робочої сили — кількість працівників (або загальна кількість людино-годин) в економіці. Основними визначниками пропозиції робочої сили є населення, реальна заробітна плата та соціальні традиції.

  Протекціонізм— економічна політика держави, що спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Найважливішими знаряддями політики протекціонізму є мито (оподаткування іноземних товарів високим митом), а також квоти.

  Процент — плата за право користування грошовим капіталом, взятим у позику.

  Прямі податки — накладаються безпосередньо на індивідів або фірми, включаючи податки на доход, заробітну плату та інші трудові заробітки і на прибуток. Крім прямих, існують непрямі податки, які накладаються на товари і послуги, і тому не безпосередньо на людей, і включають податок з обороту і податки на майно, алкоголь, імпортні товари та бензин.

  Рабство — перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ — раб належав рабовласникові поряд із знаряддям виробництва. Рабство мало різні форми. Патріархальне рабство — стан господарської діяльності, коли в умовах натурального господарства рабська праця не перетворилася на основу виробництва. Раб мав деякі права. Рабство античного типу — основою виробництва є рабська праця. Раб вважався знаряддям пращ, яке говорить.

  Реальна заробітна плата — показник, що характеризує купівельну спроможність заробітної плати найманих працівників. Реальна заробітна плата визначається кількістю матеріальних благ і послуг, що їх можуть придбати і оплатити наймані працівники за одержану ними номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата визначається як відношення номінальної заробітної плати до індексу роздрібних цін.

  Реальна ціна — ціна на товар порівняно з сукупним рівнем цін, називається також ціною в «постійних доларах».

  Резервна ціна — максимальна сума, яку споживач готовий заплатити за товар.

  Рента — цей термін широко застосовувався англійськими економістами XIX ст. для позначення доходу, одержуваного від власності на землю.

  Ресурс суспільної власності — ресурс, такий як повітря та вода, до якого кожен має вільний доступ.

  Ринок — багатозначне поняття: 1) сукупність покупців та продавців, які взаємодіють у процесі обміну; 2) місце, де покупці і продавці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару. Окремі ринки (такі, як фондова біржа або "блошині" ринки) зосереджуються у певному місці; 3) система суцільних відносин, що спирається на вільний товарно-грошовий обіг, товарооборт.

  Ринки з конкуренцією — ринки, на яких покупці або продавці поодинці мають мало або взагалі не мають можливостей вплинути на ціну.

  Ринкова економіка — це така економіка, в якій основні проблеми — що, як і для кого — визначаються здебільшого через взаємодію попиту і пропозиції на ринках. У цій формі економічної організації фірми керуються бажанням максимізації прибутку, купують фактори виробництва і виробляють та продають продукти. Сім´ї та індивіди, озброєні своїми факторними доходами, визначають на ринках попит на товари. Взаємодія пропозиції фірм та попиту сімей та індивідів визначає тоді ціни і кількість товарів. Ринкова рівновага — те саме, що і конкурентна рівновага. Ринкова ціна — ціна, установлена на ринку з чистою (досконалою) конкуренцією. Ринкова ціна визначається в результаті взаємодії продавців і покупців. Ринковий механізм — це схильність пропозиції і попиту до рівноваги (тобто ціна схильна рухатись до рівноваги ринку) таким чином, щоб надлишкових попиту і пропозиції не було.

  Ринковий соціалізм — концепція, яка виникла у 60-ті роки. Згідно з цією теорією більшість макроекономічних питань в соціалістичній економіці мають розв´язуватись ринковим механізмом. Держава має залишатись власником більшості капіталу і землі та спрямовувати інвестиції, але техніка виробництва і точне налагодження виробництва мають бути залишені за попитом і пропозицією.

  Рівновага — стан, за якого економічна система перебуває у спокої, або сили, які діють в системі, урівноважені і не існує тенденції до зміни цін.

  Рівновага за Нешем — стратегія чи дії, за яких кожен гравець повністю реалізує свої можливості, передбачаючи дії свого суперника.

  Рівновага Курно — рівновага за Нешем, що має місце тоді, коли фірми одночасно приймають рішення щодо кількості вироблюваної ними продукції.

  Рівняння Слуцького — рівняння, яке розподіляє вплив зміни ціни на кількість попиту на ефект доходності та ефект заміщення.

  Розподіл праці — метод організації виробництва, за якого кожний працівник спеціалізується на окремій частині виробничого процесу. Спеціалізація праці приносить більший обсяг сукупного продукту, бо праця стає квалі-фікованіпіою в певній сфері, а спеціалізовану техніку можна запровадити, щоб виконувати уважніше певну частину виробничого завдання.

  Розпорядження — один з елементів права власності, що полягає в правомочності власника вирішувати долю належного йому майна, наприклад, шляхом продажу, дарування, обміну тощо.

  Сальдо зовнішньої торгівлі — різниця між експортом і імпортом країни, як правило, у вартісному виразі. При перевищенні експорту над імпортом — позитивне сальдо, у протилежному випадку — від´ємне.

  Сигнали ринку — процес, за допомогою якого продавці надсилають інформацію покупцям про якість товару.

  Собівартість — грошовий вираз безпосередніх витрат, пов´язаних з виробництвом і реалізацією продукції»!.

  Соціальний розвиток — зміни, що відбуваються у суспільстві в процесі його поступу.

  Споживна вартість — корисність речі або послуги, їхня здатність задовольняти ті чи інші потреби людини. Зумовлена фізичними, хімічними та іншими природними властивостями, наданими їй людиною внаслідок конкретної праці.

  Споживчий надлишок — різниця між сумою, яку споживачі готові заплатити за товар, та тією сумою, яку вони фактично сплачують.

  Ставка (норма) процента — ціна, що платиться за позичені гроші за певний період часу. Норма процента виражається у процентах. Якщо, наприклад, норма процента є 10% на рік, то за позичену суму у 1000 грн. слід буде заплатити 100 грн.

  Стагфляція — поняття, що запроваджене в обіг на початку 70-х років. Воно описує таку економічну ситуацію, в якій висока норма безробіття в умовах стагнації поєднується з високим сталим темпом інфляції. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфляційних процесів. До 70-х років XX ст. спад в економіці і зростання безробіття практично виключали інфляцію.

  Субсидія, дотація — платежі, що здійснюються урядом фірмі чи сім´ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину повних видатків сімей з низькими доходами.

  Сукупна пропозиція — величина товарів і послуг, яку фірми бажали б продавати у даному періоді. Сукупна пропозиція є функцією наявних факторів виробництва, технології та рівня цін.

  Сукупний попит — сукупні заплановані або бажані видатки в економіці протягом певного періоду. Він визначається сукупним рівнем цін і залежить від внутрішніх інвестицій, чистого експорту, урядових видатків, функцій споживання та пропозиції грошей.

  Суспільний товар, товари колективного споживання — товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежно від того, чи окремі індивіди бажають споживати даний товар. Наприклад, вакцина, що знищує віспу, захищає всіх, не тільки тих, хто вакцинований. Протилежним є товари індивідуального споживання — такі, як хліб, що споживається окремою особою.

  Технічний прогрес — запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до переміщення межі виробничих можливостей.

  Трансфертні платежі, урядові — платежі, які держава виплачує індивіду (наприклад, допомога з безробіття).