У ній автор описав загальну картину нової «індустріальної системи», поставивши у центр уваги промислову корпорацію, профспілки, менеджмент, розвиток людини і суспільства.

  Послідовно розвиваючи концепцію другої промислової революції, Дру-кер переконливо показав дійсну революційну роль масового потоково-конвеєрного виробництва («фордизм»), а також значення і соціально-економічні наслідки наукової організації праці («тейлоризм»). Стає зрозумілою принципова відмінність нового виробництва, яке розвивається не стільки за рахунок нових інвестицій, скільки в результаті нових знань про саму працю (а не про машини) і за рахунок нових спеціалістів – промислових інженерів, які застосовують ці знання. На цій основі він створює нову науку – менеджмент, теорію організації і розвитку гнучкого, швидкого, перебудовуючого, ефективного і динамічного виробничого колективу великої корпорації, в основі якої лежить не фактор виробництва, а фактор продуктивності.

  Концепція промислового перевороту Застосування потоково-конвеєрних технологій, наукової організації праці і наукового менеджменту змінили тенденції росту капіталомісткості, енергоємності та органічного складу виробництва, різко збільшили його прибутковість. Корпорації, які освоїли науковий менеджмент, завоювали довіру бірж і банків , отримали доступ до фінансових ресурсів усього світу і створили філіали свого масового виробництва у десятках країн і сотнях галузей. Друкер фактично показав виникнення нового, антимонопольного типу корпорацій (пізніше вони отримали назву "оліго-полій". –Авт.), які швидко перекидають свої капітали із галу зі в галузь, із країни в країну і ламають монополістичні бар´єри між галузями. На початку висококонкурентна, якісна і доступна населенню продукція конвеєрів змінила вигляд і побут великих міст, а потім і спосіб життя людей цілих країн.

  Змінилися виробничі і соціальні відносини між людьми. Економісти, які звеличували роль нової техніки, і спеціалісти з автоматизації розглядали інтенсивну ручну працю як кинутий ресурс, який приречений на не-відновлення. Науковий менеджмент зробив його "золотим ресурсом", основою системи високих заробітних плат, динамічних ринків кінцевої продукції і високих прибутків.

  П. Друкер виробив нове розуміння технології, але не як системи працюючих машин, а як культури виробничих і соціальних зв´язків, створюваних наукою про ефективність праці. Тим самим фактично були "розведені" поняття капіталомісткості і "наукоемкого виробництва".

  Замість системи " людина-машина" у полі зору економіста опинилася економічна "оболонка" системи трудових відносин між людьми, яка ігнорувалася попередньою економічною наукою. Могутність цієї технології як фактора виробництва не принижувала, а звеличувала роль людини у виробництві. Друкер показав можливість принципово нових перспектив промислового розвитку бідних багатонаселених країн, особливо при роботі їх промисловості на світовий ринок. Його теорія пояснює, чому розвиток гігантських корпорацій переробної промисловості у 50 – 60-ті pp. "розсмоктав" масове безробіття, породив систему маркетингу і споживацького кредиту, що відкрило шлях потокам продукції галузей масового виробництва у домашнє господарство і зробило " середні верстви" найманих робітників основними власниками матеріальних багатств.

  В основі цієї концепції промислового перевороту лежить презумпція стихійного розвитку масових ринків в економічно лідируючих країнах за рахунок:

  1) розширення зайнятості у трудомістких потоково-конвеєрних процесах галузей масового виробництва з високими заробітками працюючих;

  2) розширення споживацького кредиту сім´ям із зростаючими потребами (в автомашинах, котеджах, побутових приладах та інших товарах тривалого користування).

  Розвиток технологій і товарного світу – зростання продуктивності праці, заробітків і зайнятості – розвиток робітника і відносин на виробництві – розвиток кредиту і ринку – розвиток суспільства – така основна залежність у цій концепції.Тому її слід характеризувати не просто як прикладну, ринково-технологічну, але і як соціально-ринкову. Ідеї цієї o теорії взяла на озброєння Японія, яка створила свої могутні ТНК.

  Теорія «суспільства достатку» Вище ми вже розглядали теорію «корпоративнoї економіки» і «зрівноважувальних сил»

  Дж. Гелбрейта. У книзі «Суспільство достатку» (1958) він знову різко змінює оцінку діяльності великої корпорації і держави, розглядає їх через призму нових цінностей, які починають визначати дії людей.У 1958 – 1960 pp. розгорнулася широка дискусія навколо наступних основних ідей його книги.

  1. Великі корпорації створили достатню кількість усіх товарів, які задовольняють матеріальні потреби громадян.

  2. Основною для корпорацій стала проблема щоденного формування відповідних потреб і масового попиту на товари.

  3. Корпорації створили могутній рекламно-збутовий апарат, який придушує самостійність оцінок і рішень людей.

  4. Ріст виробництва споживчих товарів став найвищою метою американського суспільства, що загрожує національній безпеці США перед лицем воєнно-космічних досягнень СРСР.

  5. Нав´язування різних малокорисних, а то і шкідливих предметів побуту та престижного відпочинку відбувається у США на шкоду задоволенню життєво важливих потреб інтелектуального і духовного розвитку людей.

  6. Роль організатора формування і задоволення суспільне важливих потреб має взяти на себе держава, оскільки майже всі «інвестиції у людину» проходять поза ринковою системою.

  7. Будь-які необхідні «інвестування у людину» можуть бути легко отримані за рахунок непрямого оподаткування потоку створюваних корпораціями товарів.

  8. Створюється «новий клас» із найманих управляючих, службовців і спеціалістів, що є головним соціальним досягненням суспільства.

  9. На відміну від витрат Пентагону, зазначені витрати не створюють інфляції, яка загострює соціальні проблеми.

  10. Основним процесом, який створює цей новий клас, є «інвестиції у людину», що, на відміну від інвестицій у матеріальний капітал, невидимі і не піддаються оцінці.

  11. Фактично не капіталовкладення у матеріальні цінності або макси-мізація доходів, а саме «інвестиції у своїх дітей» стають основною метою І людини, і суспільства, що ще не усвідомлено економічною наукою.

  Гелбрейт одним із перших показав могутній розвиток системи корпоративного маркетингу ( цей термін виник лише у 1961 р. –Авт.), який форсує формування великих ринків для товарів масового виробництва. Корпорація не лише виробляє товари, але і нав´язує їх населенню на шко-ДУ розвитку духовних потреб людини. Фактично розвивалась ідея, що саме монополія створює матеріальне благополуччя (можливість цього В. І. Ленін підкреслював на початку століття. – Авт.), нав´язуючи його за рахунок обмеженості всебічного розвитку людей (основна лінія критики капіталізму Леніним.-Авт.), порушуючи «соціальну рівновагу», підриваючи зайнятість і забезпечуючи існування індивідів. "У принципі фізичне І духовне життя американців контролюється великими корпораціями, проте практично воно не повністю поневолене. Небезпека криється в майбутньому,– відмічає Ф. Хайєк.– Тому необхідне оздоровче, по суті антикорпоратив-не втручання держави".

  Ідея природної взаємодоповнюваності корпорацій і державного сектору втілилася пізніше у концепції "двоїстого суспільства" А. Хансена. Ефективність приватно-підприємницького виробництва матеріальних благ вивільняє робочу силу для переміщення у сферу послуг, яка розвивається на базі державного підприємництва. Хансен будує на цьому теорію "державного благодіяння". Тим самим було показано значення "змішаної економіки", у якій кожна із економічних форм виконує свої, надзвичайно важливі для суспільства функції.

  Книга Гелбрейта привернула увагу суспільства до проблем розвитку духовного виробництва, показуючи необхідність розвитку теорії капіталовкладень у людину й аналізу негативних наслідків інфляції та мілітаризації. Вона сприяла розумінню необхідності розвитку у суспільстві сфери послуг і використання для цього засобів держбюджету.

  Але Гелбрейт зберіг презумпцію (характерну і для кейнсіанства.– Авт.) про інвестиції у фізичний капітал як про двигун виробничого прогресу, тобто застаріле уявлення про вирішальну роль нової капіталомісткої техніки.

  Теорія «кібернетичної революції» Р. Тібольда Склалася на початку 60-х років і отримала широке визнання після виходу у світ «Маніфесту троїстої революції» (1964 p.), авторами якого були американські економісти, вчені-природознавці і громадські діячі. Концепція будувалася на таких положеннях:

  1) великі корпорації забезпечують виробництво великої і наростаючої маси будь-яких товарів;

  2) основний фактор цього процесу – автоматичні лінії, які управляються кібернетикою (сьогодні їх називають «високі технології».-Авт.)´,

  3) для цього необхідні великі вкладення у техніку при скороченні кількості трудомістких виробництв і найманих робітників;

  4) останнє означає ріст масового безробіття, злиденності і скорочення ринку паралельно з ростом маси товарів, що виробляються;

  5) масове безробіття і великі надлишкові потужності спричинять небувалу кризу світового масштабу і створять обстановку соціального вибуху;

  6) соціальні протиріччя не послаблюються (як у «суспільстві достатку» Дж. Гелбрейта. –Авт.), а досягають крайньої межі;

  7) достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою економіки й економічної науки;

  8) вихід полягає у перебудові всієї системи розподілу, у забезпеченні кожному громадянину гарантованого доходу незалежно від його діяльності, «право на працю» має бути замінено «правом на доход»;

  9) систематичну допомогу всім сім´ям з доходом, який нижче прожиткового мінімуму, забезпечує держава за рахунок прямого оподаткування і переходу до великих бюджетних дефіцитів;

  10) інфляція долається збільшенням потоків товарів, і завдання держави – стимулювання кібернетизації, скорочення кількості працюючих і створення суспільства «повної незайнятості»;

  11) в період переходу до «суспільства неробства» держава має контролювати темпи кібернетизації, створювати громадські роботи, сприяти будівництву дешевого житла, перекваліфіковувати безробітних, субсидувати корпорації та ін.

  Ейфорія надій на автоматизацію і майбутній достаток досягла вершини у 1964 – 1965 pp. і парадоксально змінилася міркуваннями мало не про «кінець світу» у зв´язку із забрудненням навколишнього середовища, браком ресурсів, питної води і т.п. Здебільшого, під впливом праць Римського клубу, стали переважати ідеали обмеженості виробництва і споживання, ідеали «нульового росту». Ця критика фактично допомогла переорієнтації економіки на процеси росту сфери послуг, але чомусь залишилося поза увагою те, що саме її ріст – головний фактор збільшення ВНП.

  Теорія сфери послуг Із європейських теорій трансформації виробництва і суспільства слід виділити розробку К. Кларком теорії сфери послуг як нової третьої стадії розвитку виробництва:

  1) аграрна стадія (у цій галузі продуктивність зростає повільно і визначається законом спадної прибутковості); 2) промислова (з тенденцією до зростаючої прибутковості і найбільш швидкого росту продуктивності); 3) стадія переважаючого росту сфери послуг (ріст продуктивності знову уповільнюється і обидва закони продуктивності мають тут свої «ділянки», процвітає дрібне підприємництво).

  В основі цих трансформацій лежить зміна структури попиту, яка залежить від рівня доходів населення. По мірі росту цього рівня «центр ваги» У сукупних витратах зміщується від продуктів харчування спочатку до промтоварів («закон Енгеля».-Авт.), а потім – до послуг. Для третьої стадії характерні насиченість ринків промисловими товарами, швидкий ріст попиту у сфері послуг і подолання масового безробіття. Головними причинами безробіття і падіння попиту на працю є недостатній виробничий і соціальний розвиток людей, їх інертність, відсутність виробничої мобільності. Необхідні ефективні державні заходи розвитку людини і подолання реструкціоністської практики монополій. Основними умовами розвитку Кларк вважав довгострокове підвищення частки трудових доходів у національному доході і показав наявність цієї тенденції.

  Проте у концепції К. Кларка збереглася презумпція теорії Кейнса: фактична «прив´язка» конкурентних успіхів економіки лише до достатніх інвестицій. Блискучий статистик Кларк залишив поза увагою проблеми зміни технологічного попиту виробництва. Основну причину більш високої ефективності і прибутковості промисловості США він вбачав не у науковій організації праці і менеджменті (які тоді були ще маловідомі у Європі.-Авт.), ay великих масштабах виробництва, зумовлених більш містким внутрішнім ринком. Самі інвестиції (а не застосування знань) фактично залишались для нього визначальним, лімітуючим фактором розвитку. У зруйнованій війною Європі ця ідея визначила основну загальну рису концепцій НТР.

  Як в американській, так і в європейській концепції НТР розвиток виробництва ототожнювався з ускладненням техніки, з автоматизацією. Французи Серж Малле та Ален Турен відобразили прогрес як природний перехід від маломеханізованого виробництва з універсальними машинами (фаза "А") до суцільної механізації (фаза "В"). Звичайно, такий прогрес може відбуватися лише в результаті інвестування все більших засобів у машини, техніку та устаткування кожного робочого місця. Основний фактор цього розвитку – нагромадження капіталу. Таким чином, НТР – це пряме продовження і розвиток того самого великого і капіталомісткого машинного, фабрично-заводського виробництва, визначальна риса якого – розвиток матеріально-технічної бази. Ця думка є актуальною і сьогодні.

  Для більшості перспектива автоматизації і роботизації означала ма-лоцінність праці основної маси людей і загрозу гігантського масового безробіття, тобто відповідала кейнсіанському уявленню про небезпеку стихійного розвитку капіталізму і пророкування наростаючого безсилля людини. В основі цієї концепції лежала підміна науки про ефективну працю науками про техніку (яка панувала у старому виробництві.-Авт.).

  Фабрично-заводська концепція НТР, яка абсолютизувала значення капіталів і рішень чиновника-технократа, приховувала від європейського суспільства суть того глобального перевороту у матеріальному виробництві, який відбувся у 50 – 70-х pp., перевороту, що створив не "технічно більш розвинене", а принципово нове виробництво, привів на зміну пануванню капіталу (і його власників) панування знань (і їх носіїв).

  Теорія другої промислової революції Створена Ж. Фурастьє, Ф. Штернбергом, Р. Ароном, Ж. Еллюлем, розглядала зазначений процес як другу, ще більш могутню хвилю розвитку складної техніки, автоматизації, що різко підвищувала продуктивність праці і у перспективі кардинально змінювала всі суспільні відносини.

  Ряд нових умов істотно відрізняє її від першої промислової революції:

  1. Вивільнення робітників у промисловості не призведе до небезпеки безробіття, оскільки нові робочі місця створює сфера послуг (Ж. Фурастьє). Ріст продуктивності створює і завершує епоху капіталізму.

  2. Могутні профспілки і соціал-демократичні партії спроможні обмежити негативні наслідки стихійної автоматизації, впливаючи різними шляхами на економічні рішення держави і компаній. Достаток настане у 1970-1975 pp. без ліквідації капіталізму (Ф. Штернберг).

  3. Відбулися процеси соціалізації і «модернізації» економіки Заходу, які блокують руйнівну природу гонитви за прибутком. Розвиток другої промислової революції ще більше зблизить капіталізм і соціалізм (Р. Арон).

  4. Розвинені демократичні інститути і традиції спроможні запобігти появі небезпечних тенденцій концентрації і бюрократизації держави у ході НТР. Вирізнялась у цьому відношенні концепція Ж. Еллюля про неминучість нелюдського і безжалісного панування імперативів техніки у «технологічному суспільстві».

  Незважаючи на гуманізм цих теорій, зв´язаних тою чи іншою мірою з демократичним алармізмом, вони в цілому орієнтували масові організації на необхідність «контролю» заходом НТР. Так, наприклад, шведська концепція НТР і зайнятості фактично складалась у рамках впливового профспілкового і соціал-демократичного руху малої нейтральної країни. Під впливом ідей Г. Рена профспілки створювались не за професіями (як у Великобританії.-Авт.), а як виробничі, що включали всіх працівників підприємства. Встановлений ними високий рівень заробітної плати примушував переробну промисловість використовувати ефективні конвеєрні технології, які створили вакансії.

  З іншого боку, аграрний характер довоєнної економіки означав необхідність переміщення значної частини працюючих у промисловість. На пропозицію Рена були створені тристоронні комісії, які планували на два роки вперед звільнення, перепідготовку і нове наймання робітників. Цю активну політику зайнятості Г. Рен охарактеризував пізніше як «зайнятість на крилах», на відміну від звичайних вимог «зайнятості на якорі», тобто вимог заборони звільнення, що консервувало старе виробництво. Технологічно передові підприємства і фірми отримали доступ до підготовлених кадрів і можливість швидкого розвитку. Шведські економісти відпрацювали багато необхідних для цього принципів, заходів і процедур. Промислові інженери застосували науки про працю.

  У 50 – 70-х pp. маленька Швеція стала лідером НТР у Європі, демонструючи найбільш високий рівень життя й освіти населення, його повну зайнятість і найменші розриви у доходах сімей. Шведська модель НТР і ринкового господарства стала «давати збої» лише пізніше, коли зрівняльний розподіл став знижувати мотиви інновацій, обмежуючи цим розвиток Другого етапу НТР.