Для Європи Новий час (XVII — початок XX ст.) — єдиний просторово-часовий континуум культури. В нього єдиний базис — буржуазний спосіб виробництва, єдиний орієнтир — розвиток людської індивідуальності. Разом з тим XVII, XVIII і XIX ст. якісно своєрідні. Кожне з них має свій «лик», характеризується своєю культурною парадигмою, своєю домінантою свідомості, кожному з них властивий особливий «дух часу». Виявити ці парадигми і пояснити логіку їх зміни, їх саморозвитку в інші структури і утворення масової свідомості — одна з найперших задач культурологічного дослідження. Не менш важливо розкрити інший шлях — від масової свідомості (і відповідно способу життя людей) — до теоретичних концептів, панівним ідеям свого часу.

Нові часи — період висхідного розвитку сучасної, промислової цивілізації. Цьому відповідає раціоналістичний тип європейської свідомості. Стосовно цього, XVII ст. — епоха зародження, становлення раціоналізму; XVIII — століття Просвітництва, коли раціоналістична свідомість знаходить свого носія в особі конкретного соціального суб´єкта — третього стану і його видатних ідеологів; XIX сторіччя характеризується (в цілому) як століття класики, коли основні тенденції попередніх сторіч виявили себе всебічно і повно.