За період становлення ринкової економічної системи в Україні нагромаджено певний досвід стимулювання місцевого та регіонального економічного розвитку, підвищення інвестиційної привабливості територій. Зокрема, інтерес складає діяльність так званих “спеціальних інститутів розвитку територій”, що активно діють в європейських країнах та започатковані в Україні.

Узагальнення досвіду європейських країн дозволяє визначити такі спеціальні інститути розвитку територій [3, 82–83]: асоціації муніципалітетів, національні агентства розвитку, торгово-комерційні та промислові палати, технополіси, бізнесові та інноваційні центри, регіональні фінансові компанії, приватні консультанти та експерти, профспілки, організації з працевлаштування населення, організації з поширення нових технологій, бізнес-інкубатори, венчурні, гарантійні та благодійні фонди, місцеві агентства розвитку, комунальні фундації, заклади вищої освіти та регіональні наукові центри, технологічні дослідницькі лабораторії, агентства регіонального розвитку. Функціонування зазначених інститутів дозволяє вирішувати проблему міжсекторної співпраці (влади, бізнесу, громадськості), сприяє стимулюванню розвитку територій.

Агентства регіонального розвитку (АРР) — це інституціональні структури, діяльність яких спрямована на активізацію функціонування економіки регіону, забезпечення його комплексності і збалансованості з метою зростання рівня життя населення регіону. АРР засвідчують високий рівень соціально-економічної ефективності і тому заслуговують на особливу увагу.

Значний досвід здійснення державної регіональної політики має Велика Британія. Для країни на протязі багатьох років актуальною була проблема розвитку депресивних районів з традиційною вугледобувною спеціалізацією. Першочерговими заходами державної політики були програми підтримки малого та середнього бізнесу зазначених територій, здійснювані із Центру. Однак, низька ефективність реалізації зазначених проектів довела необхідність переорієнтації основного координаційного центру на рівень окремих територій. На протязі 80-х років у країні здобули поширення ради розвитку графств та районів, які співпрацюють із агентствами підтримки підприємництва, асоціаціями підприємців, підприємницькими трастами. Ради розвитку опікуються передусім підтримкою малого та середнього бізнесу, рекламуванням та маркетингом території серед потенційних інвесторів [3, с. 92].

Для України близьким з точки зору початкових умов розвитку може бути досвід постсоціалістичних країн, зокрема Польщі, яка має значний прогрес розвитку АРР. Польське агентство регіонального розвитку (ПАРР) — державна структура, яка в багатьох випадках ініціює створення АРР, підтримує ініціативи економічного розвитку регіонів, забезпечує поширення інформації про регіональний розвиток, виконує оперативні завдання щодо користування міжнародною допомогою [10, с. 56]. Разом з тим, якщо в перші роки діяльності польських АРР основним джерелом їх фінансування були проекти уряду Великобританії, програми Європейського Союзу, то з кінця 90-х років більшість агентств регіонального розвитку країни починають функціонувати без зовнішньої фінансової допомоги, за рахунок власної діяльності, що здійснюється на платній основі. Основні напрямки діяльності польських АРР — це підприємницька, інноваційна діяльність, рекламування регіону серед іноземних інвесторів, підготовка чи допомога органам влади та приватним структурам у створенні стратегій регіонального розвитку тощо [3, с. 121]. Правовий аспект діяльності польських агентств регіонального розвитку не виключає, а навпаки, передбачає їх комерціалізацію і поступовий перехід на переважно автономне фінансування. Такий підхід очевидно наближує дані структурні утворення до реалізації конкретних регіональних проблем на основі залучення та мобілізації внутрішніх ресурсів території. Польські АРР функціонують у вигляді акціонерних компаній, учасниками яких можуть бути координуючі організації, зокрема Агентство промислового розвитку, регіональні адміністрації, муніципалітети, іноді — приватні підприємства [3, с. 122]. Такий підхід до формування фінансового забезпечення польських АРР привів до зростання щорічного бюджету десяти агентств, що діяли в межах реалізації програми ЄС, понад 2 млн. доларів (Gorzelak, G. [3, с.122]).

Сприяння формуванню мережі агентств регіонального розвитку в Україні — важливе питання, від вирішення якого значною мірою успішність економічної та інвестиційної динаміки. На особливу увагу заслуговує досвід агентства з розвитку бізнесу м. Славутич, оскільки ця структура зуміла за досить короткий термін довести можливість фінансового самозабезпечення. Починаючи з 1997 й до 2000 року частка доходів від господарської діяльності агентства в загальному обсязі фінансування зросла з 3% до 53% [10, 219].