Точне визначення майбутнього фінансового потенціалу першого рівня територіального самоврядування є надзвичайно важким завданням, беручи до уваги фактори, що обмежують точність прогнозування. Ці фактори виникають через [6]:

• невизначеності макроекономічної ситуації;
• внутрішні недоліки управління одиницею місцевого самоврядування (наприклад, відсутність чітко встановлених принципів політики управління комунальним господарством тощо);
• недосконалості методик фінансового прогнозування й планування.

Незважаючи на ці труднощі, визначення фінансових можливостей одиниці місцевого самоврядування є необхідною умовою для одержання рівномірного (збалансованого) інвестиційного плану.

Для несуперечливого фінансового прогнозу одиниць місцевого самоврядування необхідним є також звертання до стратегічних планів їх розвитку. Розробка інвестиційних програм вимагає тісної координації вже на підготовчому етапі. На першому рівні самоврядування підготовка ДІП пов’язана з розробкою інших планів, що приводять до змін в управлінні містом, особливо з багаторічним фінансовим планом, що є невід’ємним елементом інвестиційного плану.

Усе більше вітчизняних міст відмовляються від традиційного планування бюджету і починають використовувати метод формування бюджету за цільовими програмами (Додаток 13) . Така практика цілком відповідає концепції інвестиційної моделі розвитку громад.

Програмно-цільовий метод (ПЦМ) складання бюджету передбачає групування різних видів бюджетних видатків в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття видатків була закріплена за певним видом програми [7] .

Бюджетна програма — це комплекс взаємопов’язаних бюджетних заходів, спрямованих на досягнення загальної мети [1] . Переваги методу ПЦМ:

• Програмний бюджет зосереджує увагу на результатах кожної програми.
• Робить бюджет більш прозорим для органів управління та громадськості, показуючи: що робить влада; яким чином вона це робить; яких цілей вона планує досягти; наскільки успішно вона це здійснює?
• Акцент переноситься з контролю за виконанням зобов’язань на забезпечення ефективності. Увага зосереджується на тому, що саме одержує територіальна громада за ті кошти, які вона витрачає.
• Розробка програми вимагає попереднього глибокого аналізу, що не є обов’язковим при стандартному підході до фінансування видатків.
• Наявність оформленої програми розвитку дозволяє узгодити дії влади і громадськості, заручитись підтримкою громади на виконання програм.
• Програма носить довгостроковий характер і не обмежується бюджетним роком (дотримуються вимоги: послідовність і поступальність).

Кредитоспроможність одиниці місцевого самоврядування, бюджетні прогнози

Багаторічне фінансове планування нерозривно пов’язане з кредитоспроможністю одиниці місцевого самоврядування, а тим самим з її інвестиційною здатністю. Можливості фінансування інвестицій винятково за рахунок міського бюджету обмежують можливості розвитку міста. Створено кілька моделей проведення швидкої оцінки фінансового стану одиниці місцевого самоврядування, а також установлення її кредитоспроможності. Всі моделі оцінюють із більшою або меншою точністю доходи міського бюджету, його поточні витрати, а потім після вирахування вільних коштів і визначення вартості обслуговування кредиту приходять до оцінки лімітів коштів, доступних на фінансування інвестицій.

При аналізі окремих джерел бюджетних доходів ОМС для проведення оцінки кредитоспроможності громади досліджується структура цих доходів, їхня стабільність і тенденції росту протягом декількох років. Основними джерелами, без зовнішнього фінансування, є: субвенції й дотації, місцеві податки й збори, відрахування податків державного бюджету, а також прибуток від майна одиниці місцевого самоврядування. Тільки прибуток від майна й місцеві податки й збори є результатом муніципальної політики, хоча фактичний рівень багатьох ставок варіює в рамках установлених законом обмежень.

Незалежно від того, що витрати міста повинні розглядатися подібним чином, як і доходи відповідно до діючої бюджетної класифікації, у фінансовому аналізі основне значення мають три групи витрат [6]:

• майнові, що охоплюють поточні витрати, пов’язані з даною категорією. Це насамперед оплати за електроенергію, опалення, витрати, пов’язані з підтримкою інфраструктури, а також ремонти й дрібні інвестиційні покупки;
• персональні — винагорода працівників, що належать до даної категорії. Ця група охоплює також відрахування у Фонд соціального страхування і інші відрахування, пов’язані із заробітною платою;
• інвестиційні, що охоплюють фінансові витрати одиниці місцевого самоврядування на завдання, передбачені в інвестиційному плані.

Базою складання прогнозів є:

• показники інфляції;
• показники економічного росту;
• постійні параметри.

З метою створення бюджетного прогнозу міста в дискусії з фінансовими службами варто встановити, від яких параметрів буде залежати подальше формування окремих категорій доходів і витрат, а також яка їхня величина буде прийнята за основу для подальших розрахунків. У такий спосіб діють із усіма категоріями доходів. У випадку витрат такі припущення приймаються тільки для майнових і персональних витрат. У прогнозі, що розробляється таким чином, не враховуються інвестиційні витрати й виплати по кредитних зобов’язаннях.

Для розробки багаторічних інвестиційних планів ключове значення має поняття „вільних коштів на інвестиції” [6]. Відповідно до найпростішої формули одержуємо цю величину в результаті вирахування від загальних прогнозованих доходів одиниці місцевого самоврядування її поточних витрат і вартості обслуговування боргу.

Обсяг вільних коштів, а також їхня частка в доходах одиниці місцевого самоврядування є вирішальним чинником для її фінансової кондиції. Чим більше ця величина й чим більше її частка в доходах місцевого бюджету, тим у кращій фінансовій ситуації перебуває одиниця місцевого самоврядування.

Найбільш важливим етапом аналізу є порівняння „вільних коштів на інвестиції” з фактичною інвестиційною програмою одиниці місцевого самоврядування. Отримана в результаті такого вирахування сума визначає фінансову кондицію такої одиниці після реалізації інвестиційної програми протягом наступного року. Ця величина може свідчити про потреби в зовнішньому фінансуванні, необхідному для проведення запланованих інвестицій. Тільки такий підхід дозволяє здійснити правильну оцінку фінансової ситуації одиниці місцевого самоврядування ще до ухвалення рішення про прийняття наступних зобов’язань. Недооцінка цього етапу спричиняє помилки в процесі прийняття зобов’язань.

Правильне розпізнання фінансової кондиції одиниці місцевого самоврядування в даному бюджетному році й у наступних роках є для місцевої влади необхідною умовою забезпечення жителів необхідними благами й послугами, а також умовою ефективної реалізації пріоритетних завдань місцевої громади. Відсутність відповідних коштів і чіткого управління фінансами значно обмежує здатність місцевого самоврядування до надання відповідних послуг і до управління муніципальним майном; збереження такої ситуації може генерувати додаткові витрати.

Гарна фінансова кондиція міста істотна при залученні довгострокового фінансування інвестиційних завдань: позик, кредитів або облігацій. Банки й рейтингові агентства враховують міць місцевої економіки, здатність одиниці місцевого самоврядування до генерування доходів і до погашення різного роду зобов’язань. Чим краще фінансова ситуація такої одиниці, тим нижчими будуть витрати на одержання кредиту.