3.1.1. Виникнення буддизму. Віровчення і культ
Брахманізм з його закріпленням i сакралiзацiєю варн, а відтак жорсткого i досить жорстокого розшарування суспільства, не міг не викликати незадоволення у принижених верств населення, які не мали доступу не тільки до нормальних умов життя але й до пізнання глибин релігійної філософії яка була монополією брахманів i вищих варн. Зрозуміло що в таких умовах виникали спроби створення опозиційних релігійних систем, наприклад джайнізму. Проте джайнiзм хоч і не пов'язував шлях спасіння з належністю до варни, але пропонував досить складний спосіб життя, який обмежував не тільки аскетів. Іншою системою був Буддизм, який ґрунтуючись на традиційних індійських релігійних уявах пропонував шлях спасіння для всіх. Буддизм став першою світовою релігією. Він надзвичайно сильно вплинув на культуру народів Азiї, філософію, в тому числі й європейську, мистецтво минулого та сучасності.
Буддизм поширився не тільки в Iндiї, навіть не стільки в Iндiї, а широко розповсюдився по всій Азiї.
Виникнення буддизму. Віровчення і культ. Виникнення Буддизму пов'язується з легендарним проповідником Шак'ямуні ( санскр. Мудрець з племені Шак'я ). Його ім'я було Сiддахартха з роду Гаутами (Готама). Саме він відомий всьому світу під ім'ям Будда, що означає "Просвітлений". Він народився, згідно з традицією, близько 563 р. до н.е. У місті Лумбiнi біля Гімалайїв на території сучасного Непалу. Батько Сiддхартхи — Шудуходана був раджею шак'їв, мати звали Майя (Махамайя). Легенда про народження засновника першої світової релігії відповідає всім сакральним канонам, в основу її покладено непорочне зачаття. Малюка назвали Сiддхартхою, що значить "той, що виконав своє призначення". Після народження Сіддхартхи Майя скоро померла. Раджа дуже любив Сiдухартху i всіляко його оберігав, намагаючись захистити від скорботи i жорстокості світу. Сiддхартха провів щасливу юність без турбот i печалі. Але безтурботний принц несподівано дізнався, що в світі існує страждання перед яким рівні всі. Сiддхартха залишає палац i стає аскетом-мунi. В пошуках істини проходять шість років. Якось сидячи пiд деревом Бодхі (пізнання) в стані глибокої медитації, Шак'ямун раптом "прозрів". Йому відкрилась істина - тайна колобiгу життя, цей стан свідомості він назвав "татхата", а себе "татхагатою" (тим, хто досяг абсолютної реальності, по той бік звичних понять) Просвітлений істиною Гаутама - Будда зібрав п'ятьох учнів біля міста Бенареса i здійснив першу проповідь. В ній вiн коротко сформулював головні положення нової релігії або як кажуть буддисти, "привів в рух колесо дхарма". Помер Будда, згідно легенді, вісімдесятирічним старцем у Кушингарi (штат Уттар Прадеш). Iснує багато легенд про Будду (джатак) які включені в канонічні тексти, згідно з якими Будда мав 550 перевтілень на шляху до повної досконалості, багато з яких були брудними з точки зору ортодоксального брахманізму. Ці легенди підкреслювали рівність всього живого у стражданні і недосконалості, але разом з тим й у можливості спасіння (точніше — вивільнення).
Священні Буддистські тексти, які створювались на протязі багатьох століть вміщенні у різних творах. Не всі вони приймаються різними школами i напрямками, як канонiчнi. Однак усі буддисти визнають один з найдавніших текстів який написаний мовою палі на Цейлонi і відомий як Тiпiтака (Трипітака) — "три корзини, або потрійна корзина". Тiпiтака складається з головних трьох частин: Вiнаяпiтаки, Суттапiтаки, Абхiдхаммапiтаки, які в свою чергу складаються, в декілька книг i збірок. Найдавнішою вважається Вінаяпітака — "корзина статуту", де викладено правила життя буддистської громади. Суттапітака — "корзина повчань", в ній викладено ідеологію буддизму у формі притч і бесід. Абхiдхармапiтака — "корзина пояснення вчення" вміщує релігійно-філософські тексти, які пояснюють основи вчення Будди. Але головною i найбільш короткою формою викладання вчення Будди є його Бiнареська проповідь. В ній вперше викладено "чотири благородних істини" буддизму (ар'ясат'я):
По-перше: Життя є страждання (хворобливість, недосконалість). Все живе страждає. Причина страждання - Трiшна - воля, прагнення до життя! — в цьому друга істина. Третя iстина - для того щоб припинити страждання, вийти з сансари - череди перевтілень, потрібно позбавитись прагнень. Четверта iстина стверджує, що є шлях до позбавлення прагнень, розриву сансари i досягнення нірвани — це дхарма тобто вчення Будди. Абсолютизація страждання є головним моментом вчення Будди і головним аргументом на користь, необхідності спасіння — вивільнення від сансари. На відміну від брахманізму, який вважав, що щастя, радість, багатство, i добробут у цьому земному житті є винагородою за праведне життя та дотримання дхарми - виконання всіх приписів своєї варни, буддизм виходив з того що будь-яке життя - зло, страждання.
З позиції буддизму бідняки у більш вигідному становищі ніж багатії, для яких життя не очевидне страждання, а відтак неочевидна необхідність його позбутись – вийти із сансари.
Так як i брахманiзм, буддизм виходить з уяви що існує закон сансари. Сансара (санскр. - мандрування) уява про плинність i непостійність всього живого, колобiг народжень i смертей. Згідно з цими уявами, після смерті душа людини перевтілюється в іншу людину, що народжується, або в істоту. Таким чином відбувається реінкарнація. Душа може перебувати в тілі людини, тварини, рослини тощо. Законом перевтілення людина приречена знов i знов обертатись "колесом сансари".
Разом з поняттям сансари, буддизм використовує брахманiстське поняття карми. Силою якою визначається нове перевтiлення є карма (санскр. - дія, кара). Дія її невблаганна. Якщо в брахманізмі карма залежить головним чином від виконання приписів варни, в першу чергу культових, то в буддизмi вона тісно пов'язана з мораллю з повсякденною поведінкою людини (а також тварин та інших живих істот - мешканців сансари). Карма буддистів є суттю всіх дій та помислів живої істоти в його попередніх перевтіленнях. Таким чином — це доля, яку створює сама істота, проте вона має свободу волі, хоча i обмежену якістю карм попередніх перевтілень. Саме в цій, хоч i обмеженій свободі волі — можливість спасіння.
Дарма, теж поняття, яке запозичено в брахманізмі, але тлумачиться в буддизмі дещо інакше. Дхарма (дхамма) термін, який має багато значень: закон, обов'язок, правило, доброчиннiсть, якість, річ, стан, істина, релігія, i т. інше.
Кінцева мета буддистів досягнення нірвани. Нірвана - (санскр. вгасання) - поняття, яким називають повне зникнення, вивільнення від сансари. Що таке нірвана в буддизмі до кінця невизначено. Різні буддистські теологи та різні напрямки i школи вкладають в це поняття різний зміст. Більшість вважає нірвану - позбавленням від всякого буття зовсім i назавжди. Уявити нiрвану в звичних, земних категоріях неможливо.
Для досягнення нiрвани Будда пропонує пройти "благородний шлях", що має вісім елементів (восьмискладовий). Цей шлях складається з "праведних поглядів, праведних намірів, праведної мови, праведних вчинків, праведного способу життя, праведних зусиль, праведної думки (уваги), праведного зосередження". Ці головні положення буддизму розгорнуті в канонічних текстах i працях буддистських богословів.
У повсякденному житті, щоб досягнути кращого переродження буддист повинен дотримуватись "п`яти заповідей" - "панча - шила". До них відносяться: відмова вiд вбивства живої істоти (ахімса), відмова від крадіжки, вiд брехні, дотримання шлюбної вірності, вiдмова вiд вживання алкоголю або іншого дурману. Подальшу розробку моральні заповіді буддизму отримали в ламаїзмі ( десять чорних гріхів та десять білих доброчинностей).
Культ буддистів досить різноманітний, i тому що зовнішнім проявам в буддизмі надається важлива увага i тому, що вiн поширений в різних регіонах Азії, де на нього впливали місцеві культи. Також він має особливості в рiзних напрямках буддизму.
Буддистське віровчення утілено в обрядах, храмах, святах, іконах, процесіях. Головним обрядом буддистів є спільна дх'яна, інколи спільне каяття.
Прийняття буддизму не супроводжується ніякими особливими обрядами. Достатньо у присутності віруючих буддистiв (громади санкхи), прочитати священну формулу: "Я прилучаюсь до Будди, я прилучаюсь до вчення (дхарми), я прилучаюсь до громади (сангхи)" (триранта - три коштовності буддизму).
Буддизм релігія політеїстична, хоч існує думка, що ранній буддизм це нерелігійна філософія, оскільки не орієнтована на вшанування богів. В різних регіонах в пантеон буддизму включались різні місцеві боги. Але в рамках буддизму поступово склався i розвивався культ самого Будди. Спочатку (до I ст. до н.е.) Будда не зображувався у вигляді людини. Зображувалися лише символи вчення, яким приносили дарунки і які ставали місцями прочанства. Це "діамантовий трон", на якому він отримав прозріння, дерево Бодхі, місце народження Шак'ямуні, місце переходу у нірвану. Будисти поклоняються священним реліквіям, пов'язанним з Буддою, мощам Будди та Бодхісатв і архатів, що вважаються святими і похованим у ступах (символ пустоти, швидкоплинності буття), багаторадіусному колесу-чакрi, що символізував дхарму. Чакра - символ сонця, спасіння була також символом влади, могутності, знання. До буддиських культових споруд відноситься три головних архітектурних типи: ступи, чайт'ї, вiхари.
До культу буддизму належать також шанування рослин і тварин. Найчастіше зустрічається в культовій практиці лотос, якого вважають символом чистоти, чудесного народження, духовного просвітління i спiвчуття. З лотосу народжуються боги і часто зображуються на квітці лотоса. Серед дерев найбільше поклоняються дереву Бадхi (дерево просвітлення) під яким згідно з міфологією досяг просвiтлення Шак'ямунi. Бодхi (реальне дерево виду фікусів) є атрибутом усіх Будд, вважається що досягти просвiтлення можна тiльки пiд цим деревом. Священними вважаються й суто міфологічні дерева.
Одним з найбільш поширеним святом в буддизмі є так званий "тричі святий день" - день травневого повного місяця. Згідно з традицією в цей день Будда став просвітленим народився i помер.
|
:
Релігієзнавство: конспект лекцій
Релігієзнавство
Релігієзнавство
Релігієзнавство