Безкоштовна бібліотека підручників



Муніципальні інвестиції та кредити

6.3. Іноземні інвестиції в економічному розвитку України та її регіонів


Протягом 2004 року в економіку країни спрямовано 89,3 млрд. грн. капітальних інвестицій, з яких 85% становили інвестиції в основний капітал, а ще 10% — витрати на капітальний ремонт. У 2003 році капітальні вкладення склали 51 млрд., а в 2002 році — 37 млрд. грн. Водночас питома вага іноземних інвестицій в загальному обсязі інвестицій протягом останніх чотирьох років становила в середньому 12%. Тобто на кожних неповних 9 грн. внутрішніх інвестицій нерезидентами вкладалася лише 1 грн. [4, с. 14].

В Україні спостерігається несприятлива тенденція у сприйнятті представниками владних структур іноземних інвестицій в економічний розвиток, зокрема, на регіональному та місцевому рівні. Завищуються очікування щодо доцільності та ефективності використання іноземних інвестицій, у той час як цифри свідчать про протилежне. Перш ніж визначати пріоритети джерел інвестування в місцевому економічному розвитку, необхідно усвідомити наявність принципових відмінностей мотивації іноземних та внутрішніх інвесторів.

Економічна активність іноземних інвесторів в Україні незначна. Свідченням цього є динаміка прямих іноземних інвестицій за останні одинадцять років (табл. 6.1 [12]).

Таблиця 6.1.

Прямі інвестиції 

період

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Прямі інвестиції з України

01.01.1995

483,5

20,3

01.01.1996

896,9

84,1

01.01.1997

1438,2

97,4

01.01.1998

2063,6

127,5

01.01.1999

2810,7

97,5

01.01.2000

3281,8

98,5

01.01.2001

3875,0

170,3

01.01.2002

4555,3

155,7

01.01.2003

5471,8

144,3

01.01.2004

6794,4

166,0

01.01.2005

9047,0

198,6

01.01.2006

16375,2

218,2

Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування.

Територіальна диференціація залучення прямих іноземних інвестицій в Україну є досить значною, що обумовлено чисельними об’єктивними та суб’єктивними факторами. Регіональний розподіл іноземних прямих іноземних інвестицій відображений в табл. 6.2.

Таблиця 6.2.

Прямі іноземні інвестиції в регіони України [12]
на 01.01.2006 р.

Регіон

Кількість підприємств

Всього, тис. дол. США

% до підсумку

Україна

11900

16685317,02

100,0

АР Крим

265

460367,04

2,8

Вінницька

150

77751,71

0,5

Волинська

143

111769,76

0,7

Дніпропетровська

741

1740843,70

10,4

Донецька

356

585419,24

3,5

Житомирська

233

90030,70

0,5

Закарпатська

707

261287,28

1,6

Запорізька

285

558659,46

3,3

Івано-Франківська

340

136907,66

0,8

Київська

492

630582,21

3,8

Кіровоградська

71

50650,08

0,3

Луганська

121

268737,42

1,6

Львівська

1110

381144,07

2,3

Миколаївська

149

83451,74

0,5

Одеська

713

596926,63

3,6

Полтавська

220

279049,09

1,7

Рівненська

125

76934,39

0,4

Сумська

128

165450,04

1,0

Тернопільська

116

39119,85

0,2

Харківська

497

482094,70

2,9

Херсонська

121

89756,58

0,5

Хмельницька

103

77268,48

0,4

Черкаська

221

99129,40

0,6

Чернівецька

184

28075,80

0,2

Чернігівська

60

94298,44

0,6

м. Київ

4178

3860693,33

23,1

м. Севастополь

71

92737,27

0,6

Нерозподілені за регіонами обсяги

5266180,95

31,6

Із загальної чисельності регіонів України 14 мають обсяг прямих іноземних інвестицій, менший 1%. Це Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області та м. Севастополь. Частку від 1 до 5% загального обсягу ПІІ мають АР Крим, Донецька, Закарпатська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська, Харківська області. Найвищі обсяги ПІІ — у Дніпропетровській області — 10,1% (за рахунок продажу “Криворіжсталі”) та в столиці — 24,2%.

У числі іноземних інвесторів, що вже прийняли рішення та активно інвестують в Україну, — великі компанії, транснаціональні корпорації, які шукають на ринках країн, що розвиваються, “особливі умови” інвестиційної діяльності. Мова йде про лобіювання власних економічних інтересів на найвищих владних рівнях, у тому числі й за рахунок недобросовісної конкуренції.

Скандальний характер має історія стосунків нашої країни з потужним норвезьким інвестором, компанією Telenor, яка є акціонером ЗАТ “Київстар”, найбільшого в Україні оператора мобільного зв’язку. У попередні роки компанія мала значні преференції для свого бізнесу. Так, статут “Київстару” містив низку положень, що не узгоджуються з українським законодавством та є щонайменш незрозумілими. Зокрема, пропонувати кандидатуру керівника компанії мав право лише один акціонер — Telenor, тоді як члени ради директорів мали підтримати кандидатуру. Спроби української сторони в судовому порядку досягнути змін статуту наштовхнулись на спротив: зокрема, компанія розсилала відкриті листи до всіх гілок влади, у яких заявляла, що в разі судового рішення не на її користь це негативно відобразиться на “інвестиційному кліматі” країни. Окремі державні чиновники зайняли сторону норвезької компанії та висловили надію на позитивне для компанії судове рішення тощо. Ухвалене судом рішення про нагальну необхідність зміни статуту теж поки що не виконується [6].

Подібні приклади наочно відображають стан речей, при якому такий бажаний іноземний інвестор, працюючи на українському ринку, керується власними правилами. На жаль, подібні ситуації не поодинокі, і таке положення справ потребує як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях усвідомлення необхідності політичної волі та професіоналізму у встановленні й реалізації взаємовигідних умов співпраці.

  Висновки

Іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10%.

Іноземні інвестиції здійснюються у формі прямих та портфельних інвестицій. Основними формами прямих іноземних інвестицій є заснування підприємства чи його структурного підрозділу; придбання акцій підприємства; реінвестування прибутку підприємства з іноземними інвестиціями у країні-одержувачі; міжкорпораційне переведення капіталу.

Основу мотивації іноземного інвестора на розміщення капіталу за кордоном складають: порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку); можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни); особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Наслідки іноземного інвестування в країні необхідно розглядати з точки зору позитивного та негативного впливу. Засобами мінімізації негативного впливу іноземного інвестування є економічні регулятори національної політики.



|
:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит