Муніципальний (комунальний) кредит — це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких — орган місцевого самоврядування [19, с. 201]. Комунальний кредит має такі основні форми:

• облігаційні позики;
• безоблігаційні позики;
• комунальний банківський кредит;
• комерційний комунальний банківський кредит;
• комунальний кредит державних банків;
• взаємний комунальний кредит.

Більшість цих форм муніципального кредиту в Україні поширення не мали. Серед зазначених розвиваються лише кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний банківський комунальний кредит.

Комунальний кредит як форма участі місцевих органів самоврядування у фінансово-кредитних відносинах має перспективи розвитку в Україні. Участь місцевих органів влади у кредитних відносинам поширена в більшості зарубіжних країн.

В деяких країнах — Данії, Фінляндії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Португалії, Швеції, Швейцарії — доступ органів місцевого самоврядування до ринку позичкового капіталу вільний і не обмежується державою. В інших країнах цей доступ можливий за умови дозволів держави (в Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Ірландії, Норвегії, Іспанії). У законодавстві практично всіх зарубіжних країн міститься вимога про спрямування запозичених фінансових ресурсів виключно на інвестиції. За рахунок позичок в європейських країнах формується, як правило, 10–15% доходів місцевих бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, він становить 69%, у Нідерландах — 19, у Бельгії — 13, на Кіпрі — 12, у Чехії — 11, в Іспанії, Франції — 10% муніципальних доходів [19, с. 214].

У Росії найбільшого розвитку програми муніципальних боргових запозичень на фондовому ринку набрали в Москві і Санкт-Петербурзі. Основою такої програми в Москві є Концепція управління муніципальним боргом та використання позикових коштів у міському бюджеті [22, с. 81]. Цю стратегію реалізовано у вигляді цілісної інвестиційно-позикової системи, в рамках якої всі операції із залучення, обслуговування та погашення боргових зобов’язань міста здійснюються єдиним позичальником. Його функції щодо формування і контролю фінансових потоків виконує спеціалізований орган виконавчої влади — Комітет державних запозичень міста Москви. Для організації та забезпечення ефективного функціонування інфраструктури інвестиційно-позикової системи, а також вирішення технологічних завдань у рамках управління державним боргом міста створено спеціалізоване державне унітарне підприємство “Мосфинагентство”, яке не має на ринку власних інтересів і організаційно-правова форма якого дає змогу Уряду Москви здійснювати повний контроль за його діяльністю.

Згідно російського досвіду, муніципальні запозичення здійснюються для реалізації різних проектів: житлового будівництва, телефонізації міста, реалізація інфраструктурних проектів, будівництво комерційної нерухомості, кредитування місцевих підприємців. На особливу увагу заслуговує досвід випуску облігацій промислових позик. Так, Адміністрація Володимирської області в 1994 р. провела конкурс серед промислових підприємств на право використання більшої частини коштів від розміщення муніципальної позики. За рахунок цих коштів, переданих адміністрацією області, переможець — АК “Владимирский тракторный завод” — здійснив широку програму реструктуризації, модернізував виробництво тракторів і двигунів, освоїв складання тролейбусів. У результаті завод виконав свої зобов’язання, що дало змогу сплатити інвесторам обіцяний доход і погасити суму позики в призначений строк. Подібні промислові позики були здійснені адміністраціями Хабаровського краю, Тюменської, Ярославської, Рязанської областей, Чукотського автономного округу, м. Находки [22, с. 84].

Згідно чинного законодавства, органи місцевого самоврядування в Україні можуть випускати державні цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні витрат відповідних бюджетів та окремих проектів, а також із метою залучення інвесторів. Кошти від випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, позики та кредити, які органи місцевого самоврядування отримують у банківських установах, залучаються лише до фінансування відповідного місцевого бюджету з обов’язковим внесенням до нього витрат на обслуговування зазначених позик і кредитів [УП-655, пункт 4].

Система муніципального (комунального) кредиту має різні форми. Облігаційний муніципальний кредит передбачає емісію облігацій муніципальної позики органами місцевого самоврядування. Розрізняють три види муніципальних облігацій: бездохідні облігації, що гарантуються майном чи доходами органу місцевого самоврядування; доходні облігації, що випускаються для фінансування виробничих об’єктів, з доходів яких здійснюватиметься їх погашення; облігації змішаного типу, що не приносять доходу, але погашаються з доходів створених виробничих об’єктів.

Іншим видом муніципального кредиту є комунальний банківський кредит.