Аборигени (від лат. аborigients = ab origine – "від початку") – корінні жителі певної території, що проживають в ній з давніх давен, тобто від початку її існування.

      Автохтони (від гр. аutos – сам і chthon – земля) – первісне населення тієї чи іншої землі.

      Актуалізм (термін Л. Гумільова від. лат. аctualis – справжній, сучасний) властивість людської натури, якій притаманна активна діяльність сьогодні, при повній байдужості й забутті минулого та небажанні думати про майбутнє. Див. інші різновиди: пасеїзм, футуризм.

      Антропогенез – (з гр. antropos – людина і henetis – виникнення) – процес виникнення і формування фізичного типу людини.

      Ареал етнокультурний (з лат. аrea – простір, зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, етносів тощо) – історико-географічне місце, де народи культурно засвоюють простір і проявляють себе як цивілізовані типи субўєктів історії.

      Арії – назва суперетнічної спільноти, яка розселилась протягом ІІ тис. до н. ч. на широких просторах Європи й Азії. Інша назва індоєвропейці. Арій – від санскритського arya: 1) благородний, вірний, дружній; 2) представник однієї з трьох вищих каст; 3) Аryaman – "старійшина померлих предків", тобто родоначальник, а також ім´я одного з арійських Богів.

      Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – поглинення сильнішим етносом іншого слабшого, при чому слабший забуває повністю своє походження, мову і звичай.

      Атрофія національної психіки (від гр. аtrofia – втрата якого-небудь чуття чи властивості, дослівно "голодування, в´янення") – послаблення, притуплення почуття належності до свого етносу або відсутність національного світосприйняття.

      Батьківщина етнічна – місце народження і проживання етносу (див. також: ареал етнокультурний).

      Батьківщина історична етнокультурний ареал етносу, який уже перемістився в інші землі, але пам´ятає про місце свого народження.

      Біблія (від гр. biblia – книга) – культова книга (Святе Письмо) світової релігії християнства та (частково, Старий Заповіт) етнічної релігії юдаїзму.

      Біосфера (дослівно "область життя") – це: 1) біомаса всіх живих істот; 2) продукти їхньої життєдіяльності (ґрунти, кисень, повітря, залишки тварин і рослин, які загинули давно і забезпечили для нас можливість існування).

      Ведійська релігія (ведична, ведизм) – давня арійська релігія, що є найдавнішою релігією світу (з санскритського "Віди": дослівно "Священне Знання"). Існує два різновиди ведизму: віра арійців Індії (гінді) і віра арійців Ірану (айран).    

      Велесова Книга (присвячена Богу Велесу, фактично Волховник) – культова книга (Святе Письмо) етнічної релігії українців (Рідної Віри).

      Віди (веди) – давньоарійські релігійні знання, що складалися протягом ІІ – початку І тис. до н. ч. в усній формі, а записані були санскритською мовою, яка зберігає багато спільноарійських (індоєвропейських) рис.

      Волховник – книга волхвів, служителів слов´янських етнічних культів, священиків.

      Генотеїзм (від гр. henos – рід, походження і Теоs – Бог, дослівно: "генеалогія, походження Богів") – релігійна система, в якій вироблена певна ієрархія Богів, від Бога-Батька до синів, які правлять різними сферами буття, природою і життям людей, та мають різні імена.

      Гетерогенна община – родова етноодиниця, як найнижча ланка в етнічному ланцюгу первісного часу, яка складається з кількох родів, об´єднаних спільними мовно-культурними і господарськими традиціями та спільною самосвідомістю.

      Гіпертрофія національної психіки (від гр. префікса hіper –надмірність і trofi – живлення, їжа) – перебільшене, надмірне почуття етнічності, що супроводжується агресивним ставленням до інших етносів.

      Глобалізація життя (від лат. globus – куля) – всеземне об´єднання), що призводить до змішування і злиття етносів із дуже відмінними ментальністю й культурами.

      Гомогенність етнічна, релігійна (від гр. homohenis – однорідний, той, що виявляє однакові властивості) – якість, притаманна етнічним спільнотам, які складаються виключно з осіб своєї нації, або релігійним спільнотам одного віросповідання.

      Деіцид (від лат. Deus – Бог, і caedо – вбиваю, знищую, тобто дослівно "боговбивство") – цілеспрямоване (насильницьке) знищення етнічної релігії.

      Дискримінація національна (від лат. discrimino – розрізняю, розділяю) – певні утиски чи обмеження, позбавлення прав, які чинить панівний етнос щодо непанівного, підкореного чи підлеглого.

      Дискримінація релігійна – переслідування чи обмеження прав, які чинять світові релігії та урядові інституції щодо представників інших віросповідань (переважно етнічних).

      Екзогамія – шлюби з представниками чужих етносів (тобто зовнішні, за межами свого етносу).

      Екос включає в себе економіку та територію з природнокліматичними та екологічними особливостями [пор. рідна земля].

      Ендогамія – шлюби, що здійснюються з представниками тільки свого етносу (тобто внутрішні, в середині свого етносу).   

      Енерґія етнічна – (з гр. еnerheia – діяльність, рухливість) – це сукупність і взаємодія енерґій всіх представників даного етносу.

      Етнікос – вся сукупність розселених у всьому світі представників того чи іншого етносу.

      Eтнічна компетентність – етнічна обізнаність і здатність особи ототожнювати себе з тим чи іншим етносом.

      Етнічна культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (напр., світові релігії).

      Етнічна пам´ять – здатність етнічних одиниць (груп, національних меншин, народів) відтворювати своє минуле.

      Етнічна самосвідомість особи – сукупність знань і уявлень про культуру, традиції, ідеали, цінності свого етносу, а також усвідомлення себе членом етносу, і місця свого народу серед інших народів.

      Етнічне – культурно-історичний феномен, своєрідність, яка відрізняє один народ від іншого, що є основою формування нації.

      Етнокультурна компетентність особи – це здатність людини вільно орієнтуватися у світі значень культури свого етносу, вільно розуміти мову ("коди", "шифри") цієї етнокультури і вільно творити цією мовою.

      Етногенез або етногенеза (від гр. etnos – плем´я, рід, народ і henetis – походження, породження) – сукупність історичних явищ і процесів, пов´язаних із формуванням специфічних людських спільнот, етносів, що володіють сталими ознаками, які проявляються в особливостях господарювання, мови, культури та психології.

      Етнокультурогенез – це походження і розвиток етнічної культури у її зв´язках з походженням і розвитком самого етносу.

      Етнологія – природнича наука про походження та життя етносів, їх взаємодію, закономірності історичного та культурного розвитку, яка користується здобутками біології, геоґрафії, біофізики, біохімії; а також гуманітарних наук: історії, філософії, лінґвістики, суспільствознавства, етноґрафії, фольклористики та ін. для теоретичного узагальнення знань про етнос.

      Етнонім (від гр. etnos – народ і onima – ім´я, назва) – назва етнічної спільноти: роду, племені, народу, нації, суперетносу.   

      Етнос – це кровноспоріднена спільнота людей, яка має: 1) спільну територію (рідну землю); 2) спільну мову (рідну мову); 3) спільні родові легенди про походження свого етносу, спільну історичну пам´ять, звичаї та обряди, тобто те, що є його етнічною релігією (рідною вірою).

      Етнос (за МЕЕДЗ) – це сукупність суб´єктів з певними особливостями фізичної будови, побутом, мовою, психологією (психікою) та ін. [пор. кровноспоріднена спільнота].

      Етносфера Землі – частина біосфери Землі, яку складають етноси як біологічне, історико-культурне та географічне явище.

      Етос – це традиції і звичаї, культуру, релігію, свідомість і самосвідомість, тобто всі духовні цінності даного етносу [пор. рідна релігія].

      Зарубинецька культура – археологічна культура протослов´янського етносу, відкрита В. Хвойкою в 1899 р. біля с. Зарубинці на Київщині, датується ІІІ ст. до н. ч. – ІІ ст. н. ч.

      Звичай етнічний – традиції, обряди, культи, свята, тобто – усі пов´язані із минулим і сучасним родинні та громадські явища етнічного походження, які супроводжують етнічне життя і зберігають духовну культуру народу. Український етнічний звичай мав розвинуте "Звичаєве Право".

      Контактна етнічна спільнота – об´єднаня протоетносів зі спільними культурно-господарськими і образно-емоційними особливостями при ширшому розселенні споріднених мовно-культурних етноспільнот, які зберігають сталі контакти між собою.

      Конфесія (від лат. confessionalis – віросповідний) – належність до якоїсь Церкви чи релігійної організації. Конфесія не тотожна віросповіданню (напр., три українські Церкви належать до одного християнського віросповідання, але до трьох різних конфесій: УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ).

      Коран – культова книга (Святе Письмо) світової релігії ісламу (мусульманства).

      Кроманйонці (або неоантропи – дослівно "нові люди") – люди, які жили в добу пізнього палеоліту (близько 40 тис. років тому), викопні залишки яких знайдені в ґроті Кро-Маньйон у Франції; кроманйонці вже мали мову певною мірою схожу на сучасні мови.

      Культура: 1) система позабіологічних способів оформлення різних видів людської діяльності; 2) сукупність культурних надбань кожного з народів.

      Лінґвократія (від лат. lingua – мова і kratos – сила, влада: дослівно "мововладдя") – примусове (іноді, насильницьке) впровадження єдиної офіційної (чи державної) мови для всіх об´єднаних чи поневолених народів (напр., лінґвократія російської мови в Радянському Союзі) .   

      Лінґвоцид (від лат. lingua – мова і caedo – вбиваю: дослівно "мововбивство") – засоби імперського уряду або завойовників-окупантів, спрямовані на знищення мови місцевого населення, насамперед: у державній документації, засобах масової інформації, в науці, літературі, культурі, що згодом стає причиною зникнення мови і в побутовому спілкуванні.

      Макроетнічна спільнота – спільнота, що утворюється в результаті ширшого розселення контактних етнічних спільнот, причому відбувається урізноманітнення господарсько-культурних типів і мовна диференціація.

      Ментальність – національний тип світовідчуття ("дух народу"), який ґрунтується на етнічних образах і символах (часто підсвідомих), що зумовлюють стереотипи поведінки, психічні реакції, оцінки певних подій чи осіб, ставлення до навколишньої дійсності.

      Ментальна боротьба – (від "ментальний" – розумовий) – новий феномен цивілізації, що виник у результаті розвитку засобів масової комунікації і вдосконалення технологій психологічного впливу на індивідуальну й масову свідомість (за Є. Марчуком).

      Меншина етнічна – це спільнота людей, яка: 1) існує в поліетнічному суспільстві; 2) якій властиве уявлення про спільне походження (напр., країна первісного проживання), спільні мовно-культурні та національно-психологічні особливості; 3) яка в порівняні з місцевим аборигенним етносом становить меншу кількість.

      Метаетнічна спільнота – сукупність етнічних та суперетнічних спільнот, об´єднаних, найчастіше – за природно-географічним принципом, рідше – за політичним (напр. європейська метаетнічна спільність, до якої входять слов´яни, романо-германці, угрофіни та ін.). Метаетнічна спільність є найвищою ієрархічно-структурною формою етнічних об´єднань, за якою йдуть: суперетнос, етнос, субетнос.

      Метисизація (від лат. mixtus – змішаний) – етнічне і расове змішування шляхом шлюбу між представниками різних етносів і людських рас, при якій нащадки зберігають риси і звичаї обох батьків. Метиси існують лише завдяки поповненню новими метисами.

      Міфологічна фізика – нова галузь дослідження міфологічного мислення давніх людей у його зв´язку з сучасними науковими знаннями про Всесвіт (спроби пояснити основні міфологеми чи філософеми законами фізики: Сотворення Світу, боротьба протилежностей "космос – хаос" та ін.).

      Міфологічне мислення – це образне уявлення про навколишню дійсність, яке ґрунтується на етнічному моделюванні світу, традиціях зіставлення явищ у системі "космос – хаос" та вираження його власними етнічними мовними засобами.

      Мовні макроспільноти – найбільші групи мов, до складу яких входять менші мовні сім´ї. Такими мовними макроспільнотами є: ностратична, афразійська (або семіто-хамітська), сінокавказька. 

      Мовні сім´ї – групи мов, які належать до певних мовних макроспільнот, і об´єднані спільними особливостями (напр., до ностратичної макросім´ї належать такі мовні сім´ї: індоєвропейська, уральська, картвельська, алтайська, еламо-дравідійська, ескалеутська). Мовні сім´ї поділяються на мовні гілки.

      Моногенізм (від monos – один, і henos – рід) – теорія походження людства, за якою всі людські раси походять з одного кореня, біологічного виду.

      Моноетнічний (від гр. mоnоs – один, і etnos – плем´я, рід, народ) – той, що складається з представників одного й того ж етносу.

      Монотеїзм (від гр. mоnоs – один, Теоs – Бог) – релігійна система, яка проголошує ідею єдинобожжя "вищою", однак не змігши позбутися політеїстичних (язичницьких) світоглядних засад, створює безліч "святих", які виконують функції етнічних Богів. Монотеїзм є переважно декларативним, бо по суті жодна монотеїстична релігія не може вирішити проблему багатопроявності Божественної Істоти.

      Національний характер – сукупність типових якостей і психологічних особливостей етнічної спільноти, які сформувалися етносом впродовж багатьох віків проживання його на спільній території, і відрізняють його від сусідніх народів.

      Нація – окрема суспільно-культурна спільнота, яка характеризується: матеріальним, суб´єктним (душевним) та ідеальним (духовним). Матеріальний компонент нації називається екосом, суб´єктний (душевний) – етносом, ідеальний (духовний) – етосом (за МЕЕДЗ, див. кожен термін окремо).

      Неандерталець (від назви долини Неандерталь поблизу Дюссельдорфа в Німеччині, де вперше були знайдені рештки такої людини) – викопний вид людей, які жили в плейстоценову епоху (близько 1,3 млн. років тому).

      Ноосфера (від гр. nооs – розум) – сучасний стан еволюції біосфери в геологічній історії Землі, дослівно означає "розумна оболонка Землі".

      Пасеїзм (термін Л. Гумільова від ісп. рasse – минуле) –властивість людської натури, якій притаманна пристрасть до минулого, замилування минулим при байдужості (іноді навіть ворожості) до сучасного. Див. ще різновиди: актуалізм, футуризм.  

      Полігенізм (від гр. polis – багато і henos – рід) – наукова теорія, за якою раси людини походить з різних біологічних видів, які виникли в різних реґіонах Землі.

      Поліетнічний (від гр. polis – багато і etnos – плем´я, рід, народ) – той, що складається з представників багатьох різних етносів.

      Політеїзм (від гр. polis – багато, Teos – Бог, дослівно: "храм усім Богам") – природня релігійна система, що не обов´язково означає якусь певну кількість Богів, а переважно має своє філософське вчення про багатопроявність Божественної Істоти, кожен прояв якої названий окремими іменами.

      Православ´я етнічне – релігія автохтонного населення Київської Русі або язичницька релігія східних слов´ян, яка носила цю назву до Х ст. (від слов. Права – закон, що "правує" Всесвітом, і славлення – язичницький ритуал, урочиста служба, що супроводжується співом релігійних гімнів, які називалися славами: дослівно "славлення Богів").

      Православ´я християнське – місцева назва ортодоксального напрямку світової християнської релігії, яка існує тільки в східних слов´ян (українців, білорусів, росіян).

      Предмет історичної етнології України – наукові знання про етногенетичні та етнокультурні процеси в їхньому зв´язку з теорією етносу та історією і культурою народів України.

      Природня культура етносу – витокова автохтонна культура народу, сформована ним впродовж тривалого проживання на своїй території й збережена в його етнічній пам´яті.

      Протоетнос – сукупність родових (гетерогенних) общин, пов´язаних кровною спорідненістю, шлюбними та дружніми зв´язками.

      Процес – це плавний перехід з минулого в сучасне, і з сучасного в майбутнє.

      Раса (від італ. razza – порода) – в біології група організмів одного виду чи підвиду, яким властиві спільні ознаки.

      Раси людини – великі групи людей, що склалися історично і об´єднані спільністю походження та сукупністю певних вторинних спадкових фізичних особливостей (будовою тіла, кольором шкіри, очей, волосся, формою голови тощо).

      Релігія (від лат. префікса re-, який позначає повторну, відновлювальну дію, і ligo – спілка, об´єднання: дослівно "відновлення втраченого зв´язку з Богом") – система світоглядних уявлень про Всесвіт, життя людини на Землі, віра в існування Творця всього існуючого, а також звичаєві способи спілкування з Богом-Богами.

      Релігія етнічна – це природня автохтонна релігія етносу, яка виникла в його середовищі і не вийшла за його територіальні межі. Вона існує на будь-якому етапі етнічного розвитку (рід, плем´я, народ, нація) і виступає засобом самозбереження етносу. Етнічні релігії для кожного народу є рідними, і, якщо їхньому розвитку ніщо не перешкоджає, залишаються самодостатніми на всіх етапах історії свого етносу (Див. також: язичництво).

      Релігія світова – штучна космополітична релігія, яка виникає в певному етнічному середовищі, і, вийшовши за його межі, поширюється на інші етноси (часто насильницькими методами) з метою духовного і фізичного поневолення інших народів. Як правило, штучні релігії мають своїх засновників – "пророків", "вчителів" тощо, і проповідують певні фізичні обмеження (аскетизм, безшлюбність, пости і т. ін.), що суперечить природному існуванню людства.  

      Скіфи – загальна назва народів України, починаючи з VІІ ст. до н. ч.: 1) скіфи у вузькому значенні – кочові племена, які перебували в європейській степовій зоні в першій половині І тис. до н. ч.; 2) скіфи в широкому значенні – як спільна назва (символ) багатьох народів території України періоду І тис. до н. ч. – І тис. н. ч.

      Спадковість етнічна – біологічна, соціокультурна і матеріальна система, яка передається наступному поколінню з метою збереження і продовження етнічної групи.

      Субетнос, субетнічна спільнота – одна із складових частин етносу, яка має своє свої етнографічні та мовні особливості, не порушуючи цілісність етносу (напр., гуцули, лемки, поліщуки, подоляни та ін. етнографічні групи серед українського етносу).

      Суперетнос – етнічна система, що об´єднує близькі територіально, мовно і культурно народи (напр. слов´яни). Його складовими є етноси (напр., українці, поляки, чехи, болгари, білоруси і т. д.).

      Теоніми (від гр. Teos – Бог, і onima – ім´я, назва) – власні імена Богів, які існують у різних етносів (напр., Перун, Лада, Зевс, Артеміда, Індра, Ягве) на відміну від загальних його назв (Бог, Господь, Всевишній).

      Термін (від лат. Terminus – ім´я давньоримського Бога меж і кордонів земельних володінь) – це спеціальне слово на позначення певних чітко окреслених понять у науці, техніці й культурі.

      Толерантність міжконфесійна (від лат. tolerans – терплячість) – терпимість до чужих релігійних вірувань, обрядів і звичаїв, визнання їхніх прав на своє власне розуміння Бога. Толерантність – необхідна умова дотримання свободи совісті й ознака загальної культури людини.

      Тотем (від індіянського алголкінського от-отем – його рід) – тварина чи рослина, що є об´єктом культу етнічної спільноти (роду, племені) як його родоначальник і охоронець, а також є знаком належності до певного роду, і його "кровної" відмінності від інших сусідніх родів (тобто тих, хто має інший тотем).

      Трипільська культура – археологічна культура, відкрита біля с. Трипілля в Україні 1893 р. археологом В. Хвойкою, датується кінцем VІ – початком ІІІ тис. до н. ч. На теренах Румунії ідентична культура має назву Кукутені. Іноді вживають подвійну назву Трипілля-Кукутені.

      Феномен – це рід буття, що показує саме себе, що виявляє свою самобутню сутність самим своїм існуванням.    

      Футуризм (термін Л. Гумільова від лат futurismo – майбутнє) – властивість людської натури, якій притаманне іґнорування минулого (як того, що зникло), а сучасного (як неприйнятного) заради майбутнього (мрії, яку сприймають, як реальність).

      Цивілізація (від лат. civitas – місто, або civilis – вихований, гідний) – 1) рівень суспільного розвитку, організоване життя, вироблення речей механічними способами; 2) різні історичні типи людських спільнот (напр., Давньоєгипетська, Давньоіндійська та ін.).

      Черняхівська культура – археологічна культура протослов´янського етносу, відкрита біля с. Черняхів на Київщині 1900 р. В. Хвойкою, датується початком І тис. до н. ч. – V ст. н. ч. В Румунії має назву Синтана де Муреш.

      Чорноліська культура – археологічна культура протослов´янського етносу, відкрита в 1947 р. у верхів´ях р. Інгулець в Чорному лісі, датується 1050-725 р. до н. ч.).

      Язичництво (від слов. язик – народ, етнос; пор. гр. etnikos –родовий, народний, язичницький) – термін, що вживається на позначення природніх етнічних автохтонних релігій усіх народів. Англійський відповідник heathen – близьке до природній, той, хто живе між травами, дослівно "вересова людина" (верес – цілюща рослина, з якої збирали мед, виготовляли напої).